Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
Минулого тижня мали місце істеричні реакції від Ізраїлю та Польщі на державному рівні. Одним не подобається перепоховання А. Мельника, а другим — присвоєння військовій частині почесного імені Героїв УПА. Надалі очікуємо повторення того ж самого від Ізраїлю після перепоховання С. Петлюри і від Польщі після перенесення праху С. Бандери. Ну і Є. Коновалець, як військовик УНР можливо також комусь не сподобається. І, звичайно, ж відразу шантаж вступом до ЄС як від К. Навроцького, так і від Петера Мадяра щодо «упосліджених» угорців на Закарпатті.
Найдивніше, що це починається в найдраматичніший час, коли кругом у світі чути запах пороху і ніхто не може почувати себе в безпеці. Чотири поділи Польщі нічому не навчили її керівництво, яке вибудовує внутрішню політику на комплексі постійної жертви з щедрим посипанням сіллю ран минулого та претензіях до сусідів зі своїм шляхетським гонором, і в гонитві за виборчими голосами руйнує, здавалось би вже налагоджені, дружні відносини між народами. Чи усвідомлює К. Навроцький, що він приміряє до себе корону і сумнівну славу С. Понятовського якось забуваючи, що має спільний кордон з росією, і чим подібне закінчилося для його країни у XVIII та XX століттях. Шанувальники історії чомусь цього не пам’ятають, головне Волинь і УПА. Не Катинь, не вбивство президента Л. Качинського, не ворог на порозі, не спільні дії польських і українських військ, очолюваних генерал-хорунжим М. Безручком, що зіграли ключову роль у «Чуді над Віслою», обороняючи Замостя від армій Тухачевського, а потім наступаючи на Будьонного. Не згадується, що на знак «вдячності» ці бійці потім були роззброєні та інтерновані в польські табори. Ні, українці – це кровожери, які різали поляків, громили євреїв, а тепер гноблять угорців і, звичайно ж, розпинають «мальчіков і трусіках».
Чи усвідомлює Ізраїль, чому він втратив підтримку практично всіх дружніх до нього країн, а по світу підіймається хвиля антисемітизму і що після його повчань в Україні ставлення також погіршиться. Ідеться не про євреїв, а про державу, яка по суті показує себе партнером росії, а щодо України вже не вперше дозволяє собі претензії і повчання. Зауважмо, що коли рівень підтримки Ізраїлю після нападу Хамас складав 69% то війну теперішню схвалює лише 22% українців за даними КМІС. І це в той час, коли бездумно розпочата війна фактично програна, позиції Ірану укріпилися, режим став ще радикальніший та зросла його підтримка Китаєм та росією. Американці втечуть, аналогічно, як з В’єтнаму, Афганістану, Іраку, а тепер уже схоже і Європи й після цих подій жоден американський президент гарантовано буде триматись якомога далі від у близькосхідних проблем. А Ізраїль залишиться сам на сам з Іраном, який, відчувши силу, тепер уже точно докладе всіх зусиль для створення ядерної бомби. Але це все дрібниці у порівнянні з А.Мельником.
Але нічого, переживемо, головне, що відкрилося європейське фінансування на наступних два роки, а за той час як то кажуть, або шах умре, або ішак здохне. Ніяк не хочуть усвідомити наші сусіди, що Україна вже не та слабенька затуркана держава, яка буде запобігати всім забаганкам в ролі молодшого партнера. Це підтверджують і погляди українців, ким вони бачать Україну серед інших держав Європи. Лідером – 40%, а аутсайдером – лише 21%, в той час, як у 2021 році цифри складали, відповідно, 8% і 49% тобто стали абсолютно протилежними. Самоствердження українців проявляється і в іншій цифрі. 23% наших краян вважає, що ЗСУ захищають лише нашу державу, а 73%, що народ України і загалом Європи. І заперечити цьому досить важко. Мало того, від 58 до 63 відсотків українців підтримали б участь українських військ у захисті наших сусідів – Польщі, Молдови, Латвії, Литви, Естонії та Фінляндії. І це при тому, що Україна вже п’ятий рік запекло обороняється від росії. Попри всі вибрики польського керівництва з блокуванням кордонів, танцях на розсипаному українському зерні, волинських претензіях, масових вбивствах під час операції Вісла, пацифікаціях Пілсудського та багатьох інших речах, які повинні залишитись в історії, а не затьмарювати майбутнє.
Ото ж найголовніше, що більшість українців повірили в себе і це відновлене почуття власної гідності є запорукою перемоги. І власне тому зараз Україна спокійно і твердо каже – це наші герої, і ми відновлюємо нашу історичну пам’ять зараз в період найскладніших випробувань, подобається це комусь чи ні. Ми не вказуємо Вам і не будемо піддаватись на Ваш шантаж.
Ну і привітаймо киян з Днем міста, яке пережило найважчі випробування цієї зими. Всі сподівання путіна і прогнози західних фахівців не справдилися. Моральний дух столиці виявився високим. 87% киян пишаються тим, що проживають у Києві, і лише 14% готові переїхати з за кордон, або в іншу область у випадку повторного наступу росіян з Білорусі (центр «Рейтинг»). А моральний дух столиці передається всій державі. Отже, якщо ми впевнено тримаємо удар від росії, то і дрібні штурхани від партнерів нас не зламають.