Календаря цей червоний день підручними членами та вібраціями вкотре з'являються ознаки якоїсь нездорової збоченості.
Нездорової збоченості, що розливається навколишніми та колишніми шанувальниками жовтневої революції і жовтневого перевороту.
Не оминули моменти блуду та скурвленості й відзначення 96 річниці аврорного пострілу у повітря.
Львівські журналісти, ознайомлені з одним історичним епізодом під час святкування таких комуністичних подій, вже давно не приходять на такі урочистості у червоних плащиках та з червоними парасольками у руках.
У червоних плащиках ризикують приходити лише комуністи та їх співчувальники соціалістичного майбуття. Вони не бояться отримати чимось тупим у голову лише тому, що навколо них завжди патрулюють міцними чоловічими шеренгами беркути Рудяка.
Агонізуючі комуністи намагаються бути у всіх трендах і тому приходять на мітинг з бумбоксом. Їм не соромно за таке хіпстерство і можливо, десь на інстаграмах вже юзаються світлини їхнього свята.
Комуністичні хіпстери фоткаються у ретро-луках та організовують ретро-смайлики.
У їхньому ретро-прикиді обов'язково має бути елемент ушкодження, дефектності та допотопності. Застарілість тепер у тренді.
А за такі окуляри і за такий автентичний фейс задуситься своїм снудом не один львівський хіпстер.
Природна полум'яність розливається їхніми рум'янцями. Кумач освітлюється їхню путь. Їх паротяг залітає у комуністичну зупинку.
На тій зупинці боязко за свої спини лише ментам, які мають амортизувати поступ комуністів та наступ свободівців.
Саме вони чомусь мають спостерігати за свідоцтвом виродження більшовиків та ще й за присутності навколишніх недоумків зі "Свободи". Саме таким нерозумним словом другий секретар Львівського обласного комітету комуністичної партії України Юрій Ткаченко вказує "Свободі" на їх зайвість на цьому святі корвалолу та фуросеміду.
І тут місцями можна погодитись з думкою товариша Ткаченко, оскільки не зовсім зрозуміло навіщо на 13 секунді ось цього відео якийсь вусатий вуйко з полонини лізе своїми калічними руками в об'єктив фотоапарату. Куди дивиться Любомир Мельничук та йому подібні?
Поза такими ідіотизмами на Стрийській цей червоний день відкалендарився ще одною історичної подією.
Від багаторічної сплячки вирішив роздуплитись Остап Стахів. Колишній лідер Української партії та теперішній голова проводу ГО "Ідея Нації". Координатор руху Чесно на Львівщині, а також член ТОП-50 найвпливовіших політиків Львівщини за опитуваннями експертів та журналістів у 2011 році та член ТОП-10 молодих менеджерів Львівської області за опитуванням першого україномовного глянцевого журналу "РІА-Львів".
Стахів відразу роздуплився до майбуття у імператорській позі Верховного генерала Республіканської армії.
Стахів лякає своїм дартовим вейдерством усе, що рухається підтюпцем навколо російського консульства. В обладунках свого двобортового пальтечка його зріст відразу підвищується до ідеального зросту (202 см).
Стахів – грізний та небезпечний. Стахів – це маленький Путін. Він грізно тримає мегафон та небезпечно близько підходить до мікрофонів. Стахів заважає працювати Астахову і схоже, що йому за це нічого не буде.
На його лівиці жовтіє логотип "Ідеї Нації" і він обіцяє поховати Путіна серед степу широкого на Вкраїні милій.
Він приносить Путіну чорну мітку та білі капці.
Його підлеглі саперними лопатками підтримують траурний віночок для Путіна і це має символізувати, що саме вони своїми мозолистими руками проведуть його в останню путь.
Поки його підлеглі так підлегло виконують цей театралізований ритуал.
Поки два араби спостерігаються за тією чудасією зі свого балкону.
Поки усе це відбувається десь поруч, то сам Стахіва у позі Верховного Головнокомандуючого Імперською армією розрізає навколишню реальність своїм світловим (і дещо блакитним) мечем.
На хвилі своєї виключної самотності Стахів надзвичайно сумує за чимось теплим та живим – за спілкуванням з місцевими журналістами.
Один з його підлеглих чомусь так нахиляє штандарт "Ідеї Нації", що голова Стахіва має за німб праведності не хрест чи свастику, а букву ху, відому своєю винятковою діяльністю у комбінації з трьох літер.
А поки деякі дивляться на прапорну парасольку ситха Стахіва, то інші слухають новий хіт вічноживого товариша Емінема "The Monster".