Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Так колись сказав король-сонце Людовик XIV. І так подумали IV та VI президенти України. Людовик провів військову реформу, збудував Версаль, патронував мистецтва і врешті зробив Францію гегемоном в Європі. Чого досягнули наші четвертий і шостий, ми бачимо. Проте надмірний потяг до авторитаризму присутній у всіх. Якщо у Франції XVII сторіччя абсолютизм був явищем закономірним, то в Україні XXI – не дуже.
Внаслідок цього обидва наших прославилися законами 16 січня та 22 липня, відповідно. Обоє законів мають характерну рису – відкат України від європейського шляху. Відповідно у дію вступила вулиця, як вирішальний фактор впливу на владу, що зарвалася.
Якщо Януковича відмовитися від ЄС примусив Путін, то про причини створення нинішньої проблеми на рівному місці вже написали й сказали чимало. Можна лише констатувати, що цей фарс був освячений на найвищому рівні, оскільки такого швидкого проходження закону від голосування до підпису президента та публікації у "Голосі України" ще не було в історії української держави.
І коли виникло збурення в суспільстві, то влада відразу, як і 11 років тому, заговорила про проплачені мітинги, про нерозуміння молодими людьми суті законів, неефективність роботи антикорупційних органів тощо. Залишилося лише дочекатися сентенції про "наколотиє апєльсіни" у стилі мадам Янукович. Не зрозуміли наші очільники того, що зрозумів народ. Не про НАБУ йшла мова, ніхто його, як таке, особливо не толерує, а про можливі наслідки цього рішення.
Адже якщо взяти до уваги результати березневого опитування Центру Разумкова щодо довіри до соціальних інституцій, то ситуація є такою.
Результати плачевні, окрім СБУ та поліції, а про суди й казати нічого. Тому підпорядкування НАБУ і САП прокуратурі, з однаковим рівнем довіри, а точніше недовіри виглядає необґрунтованим. Тим більше захист всіх антикорупційних органів, оцінка діяльності яких очевидна.
Однак суспільство, яке згідно з даними багатьох опитувань найбільшими проблемами вважає війну і корупцію, не може допустити знищення хоча б надії на подолання цієї виразки. І треба бути геть без розуму, щоб не прорахувати наслідків таких дій, як всередині України, так і зовні від наших партнерів так і недругів. І хоча нинішня влада на відміну від Януковича включила задню передачу, проте всі оці недолуге відбріхування ще більше посилило нехороші підозри як українців, так і партнерів. А наслідки вже очевидні.
Попри виправдання та недолугі пояснення довіра похитнулася як всередині, так і за кордоном. Єврокомісія скоротила транш у межах програми Ukraine facility з $4,5 млрд до $3,0 млрд, тобто на третину. І хоча це було покарання за невиконання інших маяків угоди, проте оголошення про це з'явилося відразу ж після вибуху скандалу.
Європейські лідери почали просити пояснень і натякати на призупинення допомоги та європейської інтеграції аж до скасування безвізу. Росія та американські ультра інтерпретували київські виступи не по суті, а як вимогу укласти мир на умовах путіна. Увага закордонної преси перемикнулась з війни в Україні на корупцію.
Ось заголовок останньої статті в NYT "ЄС скорочує допомогу Україні через занепокоєння корупцією". Безсумнівне послаблення позицій президента України на всіляких можливих подальших переговорах. Про можливі чергові перебої у постачанні зброї та причину для чергової зміни позиції Трампа навіть не хочеться думати. І виникає питання заради чого на порожньому місці створили проблему, яку ми ще довго будемо переживати. І що є в голові у тих знаменитих менеджерів, які керують всім у нашій державі.
І якщо обмеження роботи антикорупційних органів спричинені їхньою слабкою роботою, то як щодо офісу президента, може і тут доцільно подумати?
До речі, король-сонце, коли дізнався про негожу діяльність суперінтенданта Фуке, тогочасного керівника королівського офісу, про його збагачення і про те, що той подавав неправдиву інформацію про державні фінанси й сам зайнявся перевіркою даних.
Потім наказав лейтенанту королівських мушкетерів Д'Артаньяну заарештувати Фуке, створив спеціальний суд, який викрив мережу придворних інтриг і засудив останнього до довічного заслання. Мудрий був король Франції, адже сонце. Мав владу і вмів нею скористатися, на відміну від нинішніх правителів. Недарма його останньою фразою була: "Я йду, а держава залишається!"
І не можна не привітати з 60-річчям Олександра Сирського, людину на плечах, якої лежить основна відповідальність за долю нашої держави та нас всіх. Зичимо чотиризірковому генералу здоров'я, мудрості та удачі! Це нам всім дуже потрібно.
І, звичайно, не забудьмо привітати медиків з професійним святом. Побажаймо їм всього найкращого, особливо тепер ми цілком зрозуміли важливість їхньої роботи, завдяки якій врятовані життя сотням тисяч українців, військових і цивільних.
Такими були основі події минулого тижня, попри нічні обстріли, які вже стали рутиною та бої на фронті.