Форуми, фестивалі, концерти, виставки – вересень був насиченим культурними подіями.
Почалося все з сучасного мистецтва. Підсумовуючи вересень, згадуємо як це було і говоримо з організаторами Влодком Кауфманом та Лідою Савчин-Дудою про п’ятий фестиваль Дні мистецтва перформанс, а також про трієнале Український зріз. Лиман, який стартує 2 жовтня у Любліні.
"Дивись, як землю розсуває" – говорить старша жіночка, працівниця Театру юного глядача своїй коліжанці про перформанс Василя Одрехівського.
"Та нічого дивного, я вже таке бачила пару років тому, тут вже один обмащувався глиною" – відповіла їй подруга. І вони продовжили дивитись перформанс.
П’ять років тому, коли у Львові вперше відбувався Тиждень актуального мистецтва та фестиваль Дні мистецтва перформанс, відвідувачами були переважно самі учасники проекту, випадкові гості заходили і виходили.
Сьогодні ця ситуація змінюється, уже менше здивуєш пересічних працівниць державних установ перформансів, а кількість відвідувачів фестивалю дивує київських та закордонних учасників.
З’являються нові імена перформерів, які уже представляють Україну на міжнародних фестивалях, присвячених цьому видові мистецтва.
Фестиваль Дні мистецтва перформанс стає щораз цікавішим і соліднішим, є розвиток і подальша перспектива.
Кожного року організатори пропонують щось нове і цього разу не тільки перформансами обійшлось.
Фестиваль сучасного мистецтва ArtNastup привіз до Львова кілька проектів – виставку медіа-мистецтва Ре:, фотовиставки відомих польських фотографів – Виставка Кшиштофа Войцеховського "2, 2, 24", Кшиштофа Соколовського "Релікварійна ікона" та проект "Демократи-Львів 2004" Яцека Дзячковського.
Польські партнери також запропонували вперше організувати у межах фестивалю Школу контактної імпровізації.
У Львівському палаці мистецтв також презентували трієнале сучасного українського мистецтва "Український зріз. Лиман", який 2 жовтня стартує у польському Любліні. Роботи 40 художників зі всієї України будуть представлені у шести люблінських галереях.
Вперше у межах Днів мистецтва перформанс відбулася Школа контактної імпровізації, а також Школа культурної критики.
Окремим блоком були представлені пластичні перформанси, за участю перфоманс-групи TanzLaboratorium, арт-ініціативи Harakiri Farmers, The Dance Theatre Zawirowania та Dance Platform.
У Львові свій аудіовізуальний перформанс під назвою Soundtrack of My Life презентував Еліас Файнґерш. Школа перформансу цього року набула нового формату.
Чи задоволені як розвивається фестиваль?
Влодко Кауфман, куратор фестивалю Дні мистецтва перформанс: Він дуже гарно розвивається, але на початку ми були розчаровані, особливо Школою перформансу.
Ми її створили для того, щоб досвідчений перформер передав свої знання людині, яка б могла це використовувати.
Ми хвилювались, чи вийде щось з цього і прорив відбувся, появилися наші провідні артисти – Топій, Білей, Ковач, Шумська.А далі вони всі поїхали на стипендію GaudePolonia, де пройшли школу Януша Балдиги.
Школа перформансу сьогодні відбувалась у іншому форматі, ніж зазвичай
Ліда Савчин-Дуда, керівник проекту Дні мистецтва перфоманс у Львові: "Минулого року ми побачили, що треба щось робити зі Школою. Вже пройшло чотири роки, є результати, потрібно думати як виходити на інший рівень і дійшли до ідеї двох курсів – для початківців і вже досвідчених.
Януш Балдига викладав новачкам, а для другого курсу запросили Родді Гантера з Англії. Він має великий досвід у викладанні мистецтва перформанс, викладав у Глазго, а тепер ще й у Лондоні. Як виявилось, всі перформери, які були у Львові – з Ізраїлю, з Литви, знають його. Це відома людина, ну і це заслуга Балдиги, він завжди шукає митців, які можуть бути цікавими".
У 2009 у Школі перформансу лекції читала Сибіл Оніл зі Швейцарії. Наступного року до нас приїхала Барбара Штурм та Тамар Рабан, яка є арт-директором міжнародного фестивалю перформансу Zaz в Тель-Авіві. Потім до Львова приїхав Найджл Ралф, а він ще з 70-х років займається перформансом, він ще й на харитативних засадах приїхав, без гонорарів".
Цього року тема фестивалю – Лабораторія міждисциплінарності. Вперше була контактна імпровізація, були пластичні проекти. Чи плануєте наступного року інші різновиди перформансів, можливо літературні?
Влодко Кауфман: У нас була пластика як відгалуження, а от з текстами працювала Алевтина Кахідзе, Ева Зажицька, яка є канонічним перформером.
Літературні перформенси робив Назар Гончар і Віктор Неборак, ніхто з поетів це так робити не може. Неборак фантастичні речі витворяв, він робив виступи в філармонії, театрі Курбаса. Хоча він не зациклювався на тому, що робить перформанс, а просто шукав спосіб читати свої вірші.
В Америці він познайомився з корінним шаманом і читав вірші під звуки його бубна. Діаспора була в шоці. Це був зоряний час його футуризму, але тоді все було на рівні підсвідомості. Час вимагав такого трактування.
А мене хвилюють експерименти з жанром, при ненадійному розкладі фінансовому, єдине, що ми можемо собі дозволити – пробувати висмикувати у мистецькому просторі те, на що ніхто не звертає увагу і не знає як оцінити. Це експериментальний майданчик для наймолодшої генерації художників, які себе в тому шукають.
Це спроба засвітити нехай з десяти одного, дати можливість засвітитись всім, хто хоче, нехай історія розсуджує, на скільки це був правильний вибір.
І полови дуже багато, але все одно щось може цікаве засвітиться. І якщо в Америці і на Заході все розкладено по поличках, є мистецька структура, є послідовність, то у нас це все побудовано на інтуїції і анархії.
Дні мистецтва перформанс у Львові – єдиний в Україні фестиваль присвячений цьому видові мистецтва, чому Київ мовчить про це?
Київ свідомо не реагує на нас. Там вважають, що нічого не відбувається за межами Києва.
Був випадок, коли Наталія Заболотна на одній зустрічі у Києві, де був присутній Богдан Шумилович з Андрієм Лініком, заявила, що треба створити фестиваль Тиждень актуального мистецтва. До цього часу ТАМ двічі відбувся у Львові. Повірити в те, що цього вона не знала – неможливо.
Гудімов заявив, що Тиждень актуального мистецтва був цікавий до певного року, після того як ми перестали його запрошувати. Тепер він заявляє, що у нього є мрія, щоб у Львові було бієнале сучасного мистецтва.
А чи має значення те, що цей фестиваль відбувається саме у Львові?
Фестиваль розпочався у Києві, але далі почали його організовувати у Львові, тут він органічніше виглядає.
Вперше цього року на фестиваль приїхала комісар Фонду Розвиток України і була приголомшена, тим, на якому рівні все відбувається.
Ми говорили з Алевтиною Кахідзе, вона дивувалась, що цей фестиваль збирає таку кількість людей, у Києві такого нема. Це показник, я вважаю.
Розкажіть, будь ласка, про цьогорічний Український зріз, який ви презентували під час Днів мистецтва перформанс і який відкриється на днях у Любліні.
Ми не ставимо собі за ціль щось доводити, ми показуємо реальний стан, що відбувається на території України.
Назва проекту Лиман, а це розширене гирло річки, це стан, коли це вже не річка і ще не море. Ми вже не там, і ще не тут, чи можемо ми залишитись самоідентичними, якою буде асиміляція і чи не приведе до зникнення?
В "Українському зрізі" буде багато живопису і це страх перед зникненням і зневіра, що мистецтво може існувати в іншому форматі.
Поляки під час Днів мистецтва перформанс відкрили у Львові виставку медійного мистецтва, от чому в Українському зрізі мало власне медійних творів?
У нас немає кому цим займатись, то для чого ми будемо вимахуватись? У цьому напрямку є спеціалістом Андрій Лінік, його роботи дуже серйозні, які вже купляють в Європі.
А у решти художників медіа мистецтво далі поняття відеоарту не просунулось, я навіть не говорю про інтернет-арт. Ми планували у межах проекту Український зріз в Польщі представити медійне мистецтво, але більше нікого не могли знайти крім Лініка.