Сімдесятилітній Патріарх Йосип Сліпий повертається до Риму на початку 60-х рр. з заслання, де загалом провів 18 років. Тут розпочинає будівництво Храму Святої Софії і в 1969 році уже відбувається торжественне його відкриття.
Після 43 років з цього дня, силами Української Греко-католицької Церкви та завдяки жертводавцям відбувається відновлення цього Собору.
Над дрібненькою мозаїкою, якою вкрито весь Храм спеціалісти працюють протягом року, а вже минулої суботи, 13 жовтня до Риму з'їжджаються українці зі всього світу, щоб знову відкрити для себе і світу Святу Софію, а також з нагоди 120-ї річниці з дня народження Патріарха Йосипа Сліпого. Проща тривала аж три дні.
У суботу відбулася Велика архієрейська вечірня, яку очолив Блаженніший Святослав Шевчук, Патріарх УГКЦ за участі єпископів Української греко-католицької та римо-католицької Церков, духовенства, представників ватиканської курії.
Після відправи Патріарх Святослав Шевчук освятив та благословив відновлений Собор Святої Софії. У неділю, 14 жовтня в свято Святої Покрови у відновленому Храмі відбулася Соборна Архиєрейська Служба Божа, в якій взяли участь близько 6 тисяч паломників, зокрема й львівські посадовці, представники бізнесових структур.
Були присутніми також священики та єпископи з України, представники Римо-католицької Церкви, зокрема Президент папської ради для нової євангелізації архієпископ Ріно Фізікелла та Президент адміністрації церковного майна Ватикану кардинал Доменіко Кальканьо, а також посол України при Апостольській Столиці п. Тетяна Іжевська.
Патріарх Святослав Шевчук назвав день відкриття відновленої Святої Софії початком відновленя ідей Патріарха Йосипа Сліпого, який багато зробив не тільки для церкви. У Римі він також заснував музей і госпіціум при храмі Жировицької Матері Божої.
Зорганізував Український католицький університет св. Климента (з 1963 р.) і науково-видавничу працю при ньому. Відновив видання Богословія, а 1976 року — журнал «Дзвони».
«Цей обновлений Собор Св. Софії є обновленим закликом будувати український світ, всім разом творити український культурний національний простір, як в діаспорі, в різних країнах світу, так і в Україні» – наголосив Блаженніший.
Також зізнався про намір створити у Римі громадський центр для українців, які там живуть.
Після святкової відправи на площі перед церквою українські заробітчани, які живуть в Італїі довгі роки, зустрілись з земляками, співали українські пісні, спілкувалися, фотографувалися на пам'ять.
А приїхали на прощу не лише українці з України чи інших італійських міст, а й паломники з США, Канади, Аргентини, Бразилії, Австралії.
Подарунком для паломників у цей день став концерт сакральної музики. Виступ Академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів», під керівництвом всесвітньовідомого українського композитора Мирослава Скорика відбувся за сприяння депутата Львівської обласної ради, мецената Олега Барана, який поділився з Варіантами своїми враженнями від цієї події.
«Ми презентували не просто концерт оркестру, а цілу музичну культуру українського народу. Адже українська оркестрова музика достойна виступів на найвизначніших сценах світу. І наш оркестр «INSO-Львів» вкотре це довів.
Приємно, що слухачами концерту за участю львівського оркестру стали тисячі людей з усього світу, серед яких не лише паломники, а й високопосадовці, представники дипломатичних структур. Тому такі культурні заходи потрібно максимально підтримувати», – наголосив Олег Баран.
На третій день прощі відбулася дуже важлива подія в історії української церкви за останні роки – Святу Літургію відслужено на кафедральному престолі головного Католицького Храму, Соборі Святого Петра у Ватикані. Очолив відправу Митрополит львівський архієпископ Ігор (Возьняк).
Після Служби Божої також відбувся Акафіст на гробі священномученика Йосафата, який знаходиться у цьому Соборі. На жаль, за станом здоров'я до українських паломників з благословенням не вийшов Папа Римський Бенедикт ХVI, але попри це більшість паломників виходили з Храму щасливими і радісними.
Того дня на площі Св. Петра у Ватикані звучала найчастіше українська мова, паломники з різних міст та країн у вишиванках та з синьо-жовтими стрічками, хустинками знайомились між собою, ділились враженнями від побаченого, купляли сувеніри на згадку про цю прощу і обіцяли собі ще раз повернутись до Риму.