Вілла на вулиці Плуговій, 6 у Львові.
Вілла на вулиці Плуговій, 6 у Львові – взірець класичної дворкової архітектури першої половини ХІХ століття. На момент її будівництва цей район (Збоїща) знаходився поза межами Львова. І хоча сьогодні вона й перебуває в занедбаному стані, але все ще лишається чудовою ілюстрацією кращих взірців польської малої архітектури.
Вілла є історичною пам'яткою. З 1777 року тут існував двір із фільварком, що належав вірменській родині Никоровичів. В XIX столітті Никоровичі на території фільварку звели віллу у стилі класицизму. Можна припустити, що вже в новозбудованій віллі композитор Юзеф Никорович (Józef Nikorowicz) в 1846 році написав "Хорал" (З димом пожеж), який сприймався як польський народний гімн в боях за незалежність. Модест Мусоргський використав його мотиви у пісні "Лідер" з циклу "Пісні і танці смерті" (1877), а Едвард Елгар в увертюрі "Полонія" оп. 76.
На початку XX століття маєток викупив митрополит Андрей Шептицький для сестер-василіанок. У віллі сестри відкрили будинок для сиріт. Однак в 1919 році садиба відійшла до редемптористів, які заснували монастир. Його очолив отець Йосип Схрейверс із Бельгії. В 1920-х роках ченці звели поруч ще два будинки, в одному з яких відкрили малу семінарію (ювенат). Радянська влада монастир закрила, а його будівлі передала військовим. Згодом тут знаходився Науково-дослідний інститут прикладної акустики.
У березні 2016 року місцеві мешканці створили петицію щодо збереження палацу Никоровичів та внесення його до реєстру пам'яток архітектури, проте петиція не набрала достатньої кількості голосів.
Віллу на Плуговій можна вважати також пам'яткою архітектури, яку варто врятувати. Адже класичний дворковий стиль, в якому будували польські садиби в ХІХ ст., у міжвоєнній Польщі поклали в основу дворкової (dworkowa) архітектури або народного еклектизму, який вважається національним польським архітектурним стилем. "Садиба є архетипом польської архітектури – це символічний вимір, який втілюються на регіональному та національному рівні. Це для поляків те ж саме, що ранчо для американця чи фазенда для мексиканців – символ прагнення до свободи і невід'ємної частини національної ідентичності" – пишуть польські дослідники.
Цей стиль набув популярності в міжвоєнній Польщі завдяки таким архітекторам: Ромуальду Гутту (Romuald Gutt), Рудольфу Сверчинському (Rudolf Świerczyński), Тадеушу Толвінському (Tadeusz Tołwiński) тощо. У Львові ж найбільш відомими прикладами є забудова на вулицях Панаса Мирного, Черешневій, частина павільйонів для Східних торгів у Стрийському парку тощо. Особливостями дворкового стилю є симетрія, високий, зламаний дах, спрощені класичні форми. В ХХ столітті дворкова архітектура часто доповнювалась елементами Art Deco.
За матеріалами сайтів: wikipedia.org та urbani.pl
Варіанти дякують Вітольду Мілошу (Witold Milosz) за допомогу у написанні матеріалу