Остап Дроздов про весілля екс-прокурора Печерського району Києва Ростислава Ільницького та колишньої працівниці ДБР Роксоляни Москви.
Весілля експрокурора Печерського району Києва Ростислава Ільницького та колишньої працівниці ДБР Роксоляни Москви виявилось гучним. Настільки гучним, що його протягом кількох днів обговорювала вся Україна.
Молодята погуляли в одному з фешенебельних закладів Львова на мільйон доларів, гуляли два дні, замовивши велетенський торт на 100 000 гривень та першорядних українських зірок: Олександра Пономарьова, Дзідзя, Олю Полякову тощо.
Питань було два: звідки гроші та чи не за гучно відзначили початок свого подружнього життя молодята? На перше питання мали б відповісти їхні колеги з боротьби з корупцією. А от щодо другого – спробуємо розібратися з журналістом Остапом Дроздовим.
Остапе, А що власне сталося? Молодята вже не державні службовці та й весілля те вони відгуляли в українському закладі. Замовили торт на 100 000 гривень, але для цього український фермер засіяв 1-2 гектари пшениці. Українська пекарня спекла торт, підприємці зготували інші продукти. Якщо не враховувати аспекту своєчасності такої гулянки, то тут є маса позитивів, адже до економіки повернувся мільйон доларів.
Так, українські співаки Дзідзьо та Пономарьов співали на цьому весіллі. Це, напевне, захисна реакція. У мене це аморально-непристойне весілля не викликало жодної емоції. Я настільки з подібним звикся, що є кілька поверхів реальності, які часто перпендикулярні між собою. Люди живуть різними життями у час війни. Ми не беремо до уваги той факт, що торт за ціною двох мавіків різали професійні борці з корупцією. Якби це лакшері-весілля якісь бізнесюки робили, то хай хоч Мадонна співає.
Але річ у тому, що це весілля зібрало професійних борців з корупцією – прокурори, ДБР, УБЕЗ. Оце людей й зачепило. Адже люди продовжують жити. Достатньо лише подивитись на залюднення літніх терас, чергу до соляних чанів – люди продовжують жити на повну. Це насамперед морально-етичне питання. Борці з корупцією закатали весілля на мільйон. Я на це дивлюсь, як на інше життя тих, хто в сметанці й маслі, а більш прибуткової справи в Україні, ніж боротьба з корупцією, немає.
8 жовтня, у день весілля, у Куп'янську відкопали 4 загиблих. Але це війна й щодня є якісь втрати. То що заважає людям, у яких конкретно у той момент є потреба, відзначити подію, яка, ймовірно, більше не повториться у їхньому житті.
Тут немає лінійного зв'язку, оскільки ми всі живемо в реальності щоденних смертей, і вони стали достатньо звичними, а значить перестають цікавити. Я б цю тему вивів у етику життя під час війни. Тут законів нема, держава може лише заборонити масові акції. Людина сама встановлює моральну планку.
Я б хотів сказати річ, з якою багато хто не погодиться з нашої аудиторії: рівень відключення від війни буде зростати з кожним днем. Коли люди зрозуміли, що війна надовго, то вони пристосувались у ній жити, використовувати кожну нагоду з радістю для життя. Це не може тривати нескінченно. І тут нас чекає величезна яма, суспільна катастрофа, коли буде поруч весільний ритуал та поховальна церемонія.
Ми програли внутрішній фронт. Ким є громадянин для себе, які межі він для себе встановлює? Люди не мають бачення коли це закінчиться. Тому це викликає бажання жити максимально. Суспільство не те, що не склало екзамен, а швидше змінило чорне на біле. Це влада та держава показує суспільству, як біситися під час війни, адже у них все добре. Тут або всі мають під'єднатися до етики війну, а якщо хтось показує інший приклад, то потягнуться за ним. Для людини природніше жити на повну й ОП тут чудовий наставник.
А що робити з українськими зірками, які виступали на цьому корпоративі. Їх закликають хейтити, але чи це правильно?
Це не халява, це чудовий заробіток. Подібна ситуація була під час карантину – нічого немає. Концертів немає, вистав немає, фестивалів немає – лягла вся розважальна індустрія. Зараз подібна ситуація. Мене це не дивує. Я до цих співаків не маю претензій, це їхня робота. Їх запросили виступити не на передову, а у глибокому тилу. Вони приїхали, відспівали три годинки та поклали собі гонорар.
Тут ширше питання. Подивіться афішні тумби. Артисти щодня збирають аудиторії. Художники продають картини за кордон. Тут всі придворні артисти були запрошені, вони навіть зараз мають закордонні тури, підтягують це під збори коштів. Тут немає, що більше сказати.
Це хай НАЗК чи хто там проводить перевірку наречених – звідки вони взяли кошти на весілля. Тут легко впасти у пролетарську заздрість, щоб рахувати чужі гроші. Зрештою, щосуботи у тому закладі справляють весілля. Там, певне, графік до кінця року розписали.
Розмовляв Олександр Сирцов, Канал свіжої історії. Відеоверсія інтерв'ю: