Серед джазових виконавців фестивалю Франко.Місія – київський колектив JT Fresh.
Назар Поливка – один з учасників гурту, а також організатор фестивалю ДжазБез у Києві, один із засновників джазового клубу JAZZVA розказав що JT Fresh представить на фестивалі Франко.Місія, а також про особливості українського джазу.
Чи готуєте Франка на Франко.Місію?
Готуємо, а крім Франка, нову програму представимо, яка буде на 60% україномовна. Раніше ми англійською тільки співали.
Зробили свою версію пісень «Ой на горі два дубки» і «Чом ти не прийшов», є кілька власних пісень.
Чому в Україні всі бояться робити україномовні джазові проекти?
Джаз – це американська культура. І в нас її недолуго відтворюють. Джаз – це композиції, написані у 30-х роках минулого століття до мюзиклів.
Найбанальніший приклад –Summertime Гершвіна. Ці всі композиції стали стандартами.
І система навчання джазу така, що ти вчиш, що було до тебе, а до тебе була англомовна музика. І дуже мало намагаються вносити щось свого.
У нас в радянські часи були якісь напівшколи і зараз є училище Глієра. Немає нормальної школи, виходять хороші музиканти, але мислення не те.
Немає концептуального розуміння, що таке джазова музика і для чого, нема розуміння українського контексту культурного.
Зараз багато інфомарції в інетрнеті і можна стати хороших музикантом, але важче стати хорошим артистом і митцем.
Як розвивати джазову школу?
Ми, до прикладу, робимо майстер-класи. Привозили відомого джазового вокаліста Річарда Берклі.
Прийшли глієрівські вокалісти, чекали, що Берклі про техніку буде розказувати, а він розказує як треба мислити головою, думати. Треба думати про що ти співаєш.
Але поодинокі випадки малоефективні, потрібна щільність таких подій, плюс елементарна освіта. Роботи – не початий край.
А вони виходять і американські тексти повторюють. Та взагалі проблема нашої постсовєцкої освіти – не вчать думати. І це проблема не тільки джазу, а проблема глобальна української культури.
Літня джазова школа, яка була у Львові – це правильна тема. Це хлопці були в Польщі і звідси цього набрались.
Там за літо таких 30 відбувається і так по всій Європі. Багато музикантів навчилися грати на подібних варштатах.
Джаз має мати складний текст?
Текст має бути з думкою, але не складний.
Розкажи чому все ж таки ви вирішили українською співати?
Джамала наприклад, прекрасна співачка, але англомовними текстами ставить стіну між собою і людьми.
Якщо ти відкриваєш рот, то люди мають розуміти текст. Тим більше, якщо це чужа культура.
Джамала не буде така популярна як Скрипка, весь кайф в тексті. У нас дуже мало людей, які знають англійську мову, щоб в’їжджати в текст.
Ти не тільки учасник гурту, а маєш іншу причетність до українського джазу, що плануєш нового зараз?
На разі ми будемо писати альбом. Але у мене є декілька ідей, але не чисто джазових. Мені цікаві аудіовізуальні проекти.
Це коли музика і візуальна частина є одним цілим. Будемо ще когось з відомих музикантів привозити. Може зробимо барабанний фестиваль.
Моя тема – джаз. Коли мене вставляє музика, то я буду все робити. Я думав зробити серію джазових заходів – джазові пікніки.
Таке в Гайд-парку роблять. Люди на пікнік приходять, а поруч сцена і музиканти грають.
Це вихід за межі квадратного мислення – ми слухаємо музику. У нас також неправильне розуміння контексту, для чого ця музика є.
Музика може бути у різних речах. Оцей Берклі казав, що у нас багато музикантів готують, які потім без роботи сидять.
У Європі музиканти грають у лікарнях, домах перестарілих. Доведено, що якщо провести у лікарні День музики, то люди менше наркоти юзають.
Але це вихід за межі. Ті, що вчаться в консерваторії уявляють, що будуть відразу виступати в Медісон-сквер-гарден і їм будуть аплодувати стоячи. Це мусить бути зміщення акцентів в голові.
Ми зробили фестиваль в Гостинному дворі на ентузіазмі, це була крута фішка. Музика, яка міняє міський простір.
Це був фестивальчик в закритому дворі. У Львові важко таке зрозуміти, але у Києві немає місць, де є камерність і спокій.
А цей фестивальчик посеред двіжу, то був якраз спокій. За два дні його відвідало до 5 тисяч відвідувачів.
Українські джазові гурти тебе вставляють?
Українські хлопці не багато роблять оригінального. У нас є хороші джазові музиканти, але хороших джазових проектів майже нема.
Для мене еталон – группа ShockolaD , вони поки на першому місці. У них є ідея, є культурний контекст, у них правда нема грошей і правильної промоції. І, по-моєму, вони видихаються у плані ідейності.
Як тобі джазові фестивалі в Україні?
ДжазБез – це єдино правильний проект. Альфаджаз – привозить зірок, які відіграли і поїхали, те, що робить Джазбез – це вдумлива робота на розвиток інфраструктури. У нас ефективної комунікації дуже мало.