Одна дорогоцінна перлина у безпросвітному світі допотопного трешу гурту Gannababy.
Другий мініальбом київського колективу Gannababy, де несподівано можна натрапити на щось добре поміж тотального трешу.
Київський гурт Gannababy чомусь вирішив частинами виставляти свій альбом "НРА". Так на світ і з'явився мініальбом "P" після відверто нудного мініальбому "Н", який варто забути назавжди і ніколи більше не згадувати.
Нині мультижанровою розхристаністю нікого не здивуєш, але за що б не брався колектив Gannababy на EP "H" (2023), там скрізь панує безпросвітна нудота рідкісного трешу. Поміж жахливих текстів та інтонацій з потягом до пасток трип-хопу та горорів вітч-хаузу всю їхню діяльність якось легше назвати нойз-попом, але від цього їхні американські гірки кращими не стануть. Їхні пародії на реп, то якесь особливе місце у пеклі поміж жаху від виконавиць Gunna Chorna та Olive Taud.
Мініальбом "P" також розпочинається з цього допотопного трешу зі жахливим мисленням, яке намагається вдавати з себе щось панківське ("Квіти", "Противний"). Є навіть такий собі зворотній бік наївного репкору Тартака ("Моральний секс"), такий ж старомодний у своїй дріб'язковості, як і оригінал. І ті, і інші можуть, звісно, вигрібати звідти стьобом, але це навіть не смішно.
Та несподівано, ніхто не знає як, у цьому безпросвітному світі допотопного трешу від Gannababy з'являється трек "Заводиш". І це відразу ідеальний хіт. Один з найкращих треків 2023 року в Україні (попри всю любов до Niki & The Dove). Сексуальне рнб з ідеальною лірикою ("Дотик твій – ранкове марево, дотик твій – роса"), ідеальними інтонаціями, зі всіма двоякими натяками, з іронічною грайливістю як головною особливістю жанру.
Всі ж наче знають, що Царство Небесне подібне до того купця, що шукає перлів добрих, а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її. Так і гурт Gannababy мав би лишитися того трешевого мотлоху і вже завше триматися цієї лінії, якщо вони вже так можуть та хочуть. Тим більше, що вокалістка так кайфує від перевертання жіночою оптикою вже звичних речей та заграє у тому своїм закличним відьмацтвом (звісно, що лайтовим, нічого такого).
Так ще одним її досягненням на цьому мініальбомі стає трек "Стрибай у моє море", як зворотній бік "Заводиш". Начебто старомодний піано-поп, таке собі завуальоване ретро про інтимні речі ("стрибай у моє море, залишилися вдвох, нема нікого поряд, тільки вода і наша любов"), де нікому нічого за це не буде нині, бо це ж не пісня Гаррі Роя "My Girl's Pussy" 1931 року. Але на споді цієї безтурботної ідилії таки варто дочекатися підступу, який визріває з безсмертного хіта ганзів "November Rain", а там, як відомо, у фіналі не все так безхмарно для закоханих.