Зелений театр канонічної вільготи від острозького гурту з нетутешньою назвою Gender Studies.
Дебютний альбом гурту Gender Studies може легко здивувати когось своїми масками поміж усіх стихій навколо.
Фолкові моменти з психоделічними та іронічними заскоками від острозького гурту з нетутешньою назвою Gender Studies просто пояснити народною звичкою до перевдягання, масок та інших карнавалів.
Головна ідея цього альбому приємно влягається у теорію та практику широкого й вільного простору, де кожен може бути тим, ким він забажає. Тут ніхто нікуди не поспішає, адже запросто може бути водночас у трьох різних місцях з цілим переліком обраних імен.
У цих архетипових місцях з фолкроком, психоделією та блюзом завжди відбувається зустріч інтимного та глобального. Фолкове, як і казкове, завжди пояснює реальність на пальцях. Уважний слухач лиш має у цьому зеленому театрі на межі світів встигати за всілякими сезонними змінами на сцені з чоловічими та жіночими голосами ("Борис Петрович", "Далекий Лиман").
Цей зафіксований, майже зафільмований стан особливо наполягає на свободі широкого простору (“Місто”). Робить з цієї привільності святу річ ("Ой Коли Не Було З Нащада Світа"). Варто наголосити, що побожний момент цього явища не є тут чимось вже зовсім обов'язковим. Власне, він взагалі необов'язковий саме тому, що лише стримує бажання вільного простору. Обмежує реальність, яка завжди схильна до всіляких наглих коників з-за рогу. Розуміння цієї спонтанності буття є однією з найбільших чеснот у цьому театрі.
Навіть якщо слухач й чує тут цитату апостола Павла та церковні дзвони услід, то слід таки розуміти, що все більше пасуватиме, наприклад, світові фільму Юрія Іллєнка Лісова пісня. Мавка (1981) з його заплутаними алегоріями, аніж чомусь відразу простому назагал ("Любов"). Це своєрідна зона розважання над словом позбавлена схильності до монохромного мислення.
Звідси тут стільки яскравих кольорів та прихильності до всілякого гумору. Веселий блюзик про супергеройського чоловіка "Мужчина в Стилі Ретро", наприклад, легко може стати конкурентом утішним інтонаціям Дмитра Зезюліна. А там дивись, й посполитий нарід згадає про скарби Fairport Convention чи Pentangle.