Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Минулий тиждень минув під знаком безплідного обговорення щодо Томагавків та суперечок щодо українських крилатих ракет Фламінго, а також панічним заявам щодо майбутньої зими після останнього масованого удару по нашій енергетиці.
І якось мало уваги привернули події, які вже незабаром вплинуть на весь світ та на нас. Це мирна угода між Ізраїлем та Хамасом, яку уклали за посередництва США та впливових арабських країн, а також черговий спалах економічної війни тепер уже з ініціативи Китаю. Ці фактори безперечно матимуть вплив і на хід російсько-української війни.
Отож уклали угода про припинення бойових дій між Ізраїлем та Хамасом. На її церемонію у Каїрі прилітає Д. Трамп, що передбачає обмін заручниками та ув'язненими, та подальші переговори щодо мирного процесу в секторі Газа на основі 20 пунктів мирного плану Трампа під гарантії США та арабських країн. Невідомо чи Ізраїль отримає після цього довготривалий мир, але принаймні проіранські угрупування Хамас і Хезболла сильно ослаблені внаслідок бойових дій, як і сам Іран також.
Отже, у найближчі роки сумнівно очікувати там нового спалаху війни, тим більше, що кардинально змінилася ситуація в Сирії. Отож чергова близькосхідна війна не відвертатиме увагу світу від війни нашої та не створюватиме додатковий дефіцит зброї. Згадаймо про 30 000 зенітних ракет, які замість України США перекинули на Близький Схід. І в Європі припиняться масові пропалестинські акції, у яких, звичайно, зацікавлена Москва, як в елементах дестабілізації.
А от раптовий удар Китаю та відповідь США викликають тривогу. Китай несподівано оголосив про експортний контроль від 1 грудня над дванадцятьма рідкісноземельними металами, а точніше про те, що коли у будь-якому виробі є понад 0,1% якогось з цих металів, то для реекспорту такого виробу вимагається ліцензія Китаю.
Такі метали є важливим складником сучасних технологій, таких, як електроніка та інші, відповідно, й виробництво зброї. Оскільки Китай є основним виробником цих металів то стає очевидним, що Піднебесна вирішила взяти за горло свого основного конкурента та весь світ при цьому також. Ліцензування охоплює діапазон умовно від літака F-35 до звичайного гаджета чи комп’ютера, і особливо систем штучного інтелекту. Трамп на це зреагував миттєво і з 1 листопада ввів додаткове 100% мито на китайські товари, а також й ряд інших обмежень.
Безперечно, що це вже розпочалася повномасштабна економічна війна двох гігантів. Її наслідки для світу будуть непередбачуваними. Незалежно від того чи знайдуть якесь порозуміння, але американці та й інші провідні країни активно шукатимуть зменшення залежності від Китаю, що приведе до структурних змін у світовій економіці.
І тут Україна може виграти завдяки недавній угоді зі США, однак виникає й небезпека того, що росія може знову запропонувати свої послуги, як це недавно було. І не факт, що американці не клюнуть на таку пропозицію, оскільки путін й надалі старається не загострювати відносин зі США, а підхвалює Трампа та перекидає всю вину з продовження війни на Європу.
І, звісно, тема енергоносіїв, яка особливо загострилася після останнього масованого обстрілу. Особливо панічні настрої почали розганятися щодо можливого дефіциту газу, оскільки росія значно зруйнувала нашу газовидобувну галузь. Ризикнемо припустити що з цією проблемою Україна справиться завдяки імпорту з Європи. Оскільки європейський газовий ринок складає близько 500 млрд м³ в рік, то забезпечити нас десятком-другим мільярдів кубометрів не буде проблемою.
Пригадаймо, що існує магістральний газопровід Уренгой-Помари-Ужгород, який спорудили у 80-х роках минулого століття з пропускною здатністю 32 млрд м³. Він проходить через Суджу, заходить в Сумську область, далі через Богородчани та Карпати у Словаччину. Отож технічних проблем нема, слід вирішити фінансові. І ось цей нюанс пояснює важливість наших відносин зі Словаччиною та обережність щодо сепаратного, без рішення ЄС, припинення транзиту російської нафти.
Проте судячи з зустрічі керівників наших держав і того, що нещодавно Словаччина вперше за правління Фіцо надала Україні допомогу, поставивши машини для розмінування, помітно, що якесь непублічне порозуміння таки знайшли. Тим більше, що Фіцо на відміну від Орбана не блокує жодних європейських устремлінь України.
А тепер щодо тверджень деяких диванних оглядачів про дірки у ППО, низькій ефективності Петріотів та іншого самоїдства, яке з задоволенням розганяється у ЗМІ та соцмережах. Так от, ефективність ППО під час останнього масованого нальоту склала 90%, і це в умовах поганої видимості, що обмежує дію авіації та мобільних вогневих груп. Середня ж ефективність ППО за повідомленням О. Сирського складає 74% і пояснюється це великою територією України.
У нашій державі є близько 200 стратегічних об'єктів, які необхідно захищати насамперед, і по яких може прилетіти балістика або крилата ракета. Біля кожного з яких ні Петріот, ні IRIS-T не поставиш. Про постійний дефіцит ракет вже мовчу, як і про число міст в Україні, які також потребують захисту.
Прикладом деформованої інформації є твердження про падіння ефективності Петріот до 6%. Цікаво, хто і на основі яких даних це порахував, адже щоб зробити такий висновок необхідно обстріляти хоча б 100 балістичних цілей, чого взагалі не було. Якщо взяти останній наліт, то з двох балістичних цілей була уражена одна, і можна сказати, що ефективність зросла до 50%.
Бачимо, що у сучасному світі різноманітних воєн інформаційний простір масово наповнений маніпулятивними та непрофесійними твердженнями, які активно розганяють вороги, дилетанти та люди схильні до постійного самоїдства. Прикладом цього є злива інформації про ППО, про те дадуть чи не дадуть Томагавки, і чи існує ракета Фламінго. І на це слід звертати особливу увагу та не піддаватися панічним настроям.
фото: GeneralStaff.ua