Довгоочікуваний мініальбом одного з найцікавіших молодих проєктів країни.
Можна чомусь подумати, що дебютний альбом проєкту Hippocampi Аркадія Волосяного у протистоянні Кендріка та Дрейка віддає перевагу останньому, хоча насправді йому значно ближчий Френк Оушен.
Після пісні "Під снігом" голосу Аркадія завжди чекаєш як манни небесної. Мало кого можна поставити біля нього ось так відразу поруч з нинішнього покоління вкраїнських виконавців.
Нові треки проєкту Hippocampi з'являються надзвичайно рідко. Десь тому й здавалося, що з таким голосом він відразу з головою зануриться у 80-ті. Десь між The Blue Nile колись та Lawrence Rothman чи Blanco White нині.
Його дебютний мініальбом дещо оминає всі ці очікування та сміло заходить своїм розкутим та винахідливим звуком у густюще рнб, щоб відразу подарувати чуттєвий хіт ("Passionfruit"). Його ще дещо стишений еротизм наскрізь просочений натяками ("Novyi Son"), а в ейфорійному хаузі навіть вже очікує на нове тіло ("Ya Hotovyi").
За такої свободи Аркадій полюбляє інколи трохи собі погнати й не завжди, власне, його пісенні партнери й встигають за цією думкою. Дуетна кобіта у треці "Samurai" не лише не розуміє його іронії, але й профанує грув, який вона ще й навіщось згадує коло себе.
Мініальбом "Passionfruit" варто таки вважати цікавою прелюдією перед чимось вже зовсім великим, де все навколо вже остаточно рухатиметься з Аркадієм одним тілом та думатиме лише про нього.