Франківська колаба кислотного техно з періодичним потягом убік німецької сцени.
Альбом незворотного поступу техно з деякими раптовими фокусами та танцями.
Колаборація франківських артистів hjumən та Zlele не зупиняється лише на одному ейсід-техно і за хаузними чи індастріальними моментами ще встигає згадати німецьку електроніку 70-х на кшталт Tangerine Dream чи Клауса Шульце.
За ейсід-техно hjumən та Zlele періодично (чи постійно) тягне вбік німецької сцени. У тих моментах можна пригадати якщо не Recondite ("Phantom Life"), то медитативний ембієнтний передзвін Pantha du Prince ("Clear Reflection").
Схоже, що за всіма своїми кислотними глюками вони ще й мають щось персональне з гуртом Scooter та їхнім гепі-гардкором, таке собі іронічне протистояння зі завуальованим піднесенням органних звуків ("Drunk Ride").
Найцікавіше у цьому детальному матеріалі, який закономірно посяде своє місце у найкращих альбомах року, не лише там, де поміж невблаганного поступу техно для кліпів про Скайнет ("Lonely Evening") несподівано виникають хаузні, танцювальні епізоди ("Until Dawn").
Німецька електроніка 70-х на кшталт Tangerine Dream чи Клауса Шульце тут вже знаходиться у підґрунті ("Lost In Space"). hjumən та Zlele добре поєднують цю автоматизовану незворотність, яку легко описати та запрограмувати, з несподіваними космічними пастками незнаних пульсацій, з тією цілковитою непевністю щодо форми та матерії ("New Conditions", "Around the Globe", "Epiphany").
І це цілковита протилежність до надійної медитативності треку "Clear Reflection", адже зі заколисаних тенет цього міражного підступу, який відчуваєш навіть з цього краю, вже не врятує ні щось механічне, ані щось кібернетичне.