Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Минулий тиждень пройшов під знаком кадрових змін в уряді, ходіння в народ президента Зеленського, блекаути в Україні, вручення підозри у хабарництві Юлії Тимошенко, іранські події та гренландського походу Трампа.
Серед цих подій майже непоміченим залишився раптовий візит в Україну голови МВФ К. Георгієвої і її зустріч з президентом В. Зеленським, прем'єром Ю. Свириденко, міністром фінансів С. Марченком, головою НБУ А. Пишним і кількома представниками приватного сектору.
А даремно, бо від результатів цього візиту залежать затвердження нової чотирирічної кредитної програми для України та надання фондом кредиту Україні на суму $8,1 млрд. Наскільки важливим є результати цього візиту стає зрозумілим, коли зважити, що наш бюджетний дефіцит на 2026-2027 роки оцінюється у $63 млрд, а на весь період дії програми — у $136,5 млрд.
Рішення про затвердження програми буде виноситися 15 лютого, проте від нас жорстко вимагають виконання непопулярних, але узгоджених умов, таких як введення податку для ФОПів, митних зборів на посилки, оподаткування доходів, отриманих через цифрові платформи тощо.
Звичайно, що це не викликає ентузіазму у влади, яка звикла обіцяти та не виконувати. Але тут, видається, відкрутитися не вдасться, оскільки корупційні скандали привели до жорсткішої політики наших партнерів. Спочатку зберіть податки, перестаньте красти, а потім уже просіть допомогу.
До речі, щодо дворічної грошової допомоги від ЄС у розмірі 90 млрд євро ($105 млрд), то Єврокомісія на минулому тижні розподілила цю суму на дві частини. 60 млрд – на фінансування військових витрат і 30 млрд – бюджетна допомога. Проте ця допомога також прив'язана до відповідних умов, таких як боротьба з корупцією, реформа ДБР та інших структур, реальне корпоративне управління держпідприємствами тощо.
Цю допомогу ми зможемо отримати починаючи з другого кварталу, але за умови виконання вказаних умов. Так що м'яч на стороні уряду, парламенту і президента, яким ці умови не хочеться виконувати, бо ж в голові постійно рейтинги та вибори.
З можливими майбутніми виборами аналітики пов'язують зустрічі нашого президента з людьми, які добре справлялися зі своїми функціями, користуються авторитетом у суспільства і яких він відправив у відставку: В. Залужним, Д. Кулебою, О. Кубраковим та громадськими діячами С. Притулою і С. Стерненком. Час покаже, чи президент дійсно після Єрмака хоче по новому подивитися на світ, чи це лише спроба відновити реноме. Проте незрозуміла нікому відставка В. Малюка, що набула широкого резонансу, викликає сумніви у щирості його намірів.
Аналогічно викликають сумніви ротації в уряді. Якщо, скажімо, важкі призначення М. Федорова на посаду міністра оборони та Д. Шмигаля на посаду міністра енергетики, як професійних і не замазаних в минулому людей, можна зрозуміти, то залишення вакантними посад міністра юстиції та мінцифри та, особливо, голови СБУ говорять або про відсутність кадрів, або про чергові інтриги та спроби обдурити суспільство.
Не можна оминути жорсткий блекаут, з яким стикнулася Україна і від якого найбільше постраждав Київ. Безперечно, що таких чисельних масованих ударів, які зазнавала Україна починаючи з жовтня минулого року, навряд чи хтось витримав би, крім українців. При цьому левова частина припадає на Київ, що і спричинило до серйозних наслідків. Честь і хвала енергетикам, які постійно відновлюють систему і повертають життєздатність містам.
Не менша заслуга повітряних військ, що показують чудеса у відбитті атак в умовах дефіциту всього озброєння: від літаків, зенітної зброї та закінчуючи ракетами. Проте слід визнати, що багато лежить на совісті влади, яка "профукала" чотири роки у розгортанні розподіленої генерації, активного будівництва захисних споруд де можна, а навпаки, займалася розкраданням виділених на це грошей і блокувала ці роботи задля хабарів.
Останнє добре видно з мінідічгейту, що привело до втрати довіри серед партнерів. А щодо підготовки до цієї зими діяла точно так само, як і щодо підготовки до війни у 2022 році. Чого вартує створення шести "енергетичних штабів" для ліквідації наслідків ударів і забезпечення держави теплом.
І тому дивно звучить спроба перекидання відповідальності на місцеву владу, особливо у Києві, де саме президент призначив голову КМДА, тобто голову виконавчої структури, яка і повинна була здійснювати всі дії що підготовки міста до протидії російським атакам.
На завершення поглянемо на результати опитування КМІС від 9-16 січня щодо поглядів українців на ситуацію в державі. Отже:
· 69% вважають, що Росія хоче насамперед знищити українську націю або здійснити геноцид. Загалом 83% вважають, що цілі Росії є більш масштабними, а не просто контроль над усім Донбасом;
· 77% вважають, що хоча Росія і просувається на фронті, але повільно і з великими втратами, а Україна здатна продовжувати опір (вважають опір України безнадійним всього 12%);
· 69% не вірять, що нинішні перемовини приведуть до сталого миру через небажання самої Росії йти на мир;
· 54% категорично відкидають пропозицію передати весь Донбас під контроль Росії в обмін на гарантії безпеки від США і Європи. Готові погодитися – 39%, але з вимогою суттєвих гарантій безпеки;
· 57% очікують, що навіть у разі "заморожування" за нинішньою лінією фронту і з гарантіями безпеки Росія все одно спробує напасти знову і лише 11% вважають, що більше не нападе;
· 59% вважають, що у разі повторного нападу Європа надасть всю необхідну підтримку. Щодо США, то упевненість всього 39%;
· 55% підтримують проведення референдуму щодо мирної угоди, 32% виступають проти;
· 60% негативно ставляться до можливості голосувати онлайн на виборах, а у разі нагадування щодо можливих фальсифікацій негативне ставлення зростає до 71%.
Таким чином, не зважаючи на весь негатив, який падає на наші голови в прямому і переносному розумінні, українці у своїй більшості здатні реалістично оцінити ситуацію і зберігають волю до подальшої боротьби.