Минулого суботнього ранку громада Грушіва та Завадова провели толоку на березі Грушівського водосховища.
Толока протесту
Прибрали територію і звільнили її від вагончика охорони фірми, яка незаконно збирає гроші з людей за відпочинок на озері.
Рибалки та мисливці, з пилами і граблями в руках, вичистили від листя і сміття березовий гай та галявину, на якій розташовані бесідки для відпочинку.
Поки тривало прибирання, пані Анжела під пильним оком грушівського кота варила бограч та пригощала кавою.
– Наше озеро – це рай для тих, хто любить відпочинок неподалік від Львова. Ви не повірите! Ранком в гаю я бачила зайця і такого собі немалого, восени прямо під домом збираю підберезовики, а озеро – чисте, бо й раки та мідії в ньому живуть.
На доказ своїх слів демонструє мушлю від мідії.
Довелося повірити і в гриби, і в зайця, і погодитися, що тут зовсім не гірше, ніж в тому ж Шацьку.
До нашої розмови приєднується чоловік Анжели – Олег, на вигляд дуже активний і неспокійний.
– Ми самі все тут облаштували: бесідки для відпочинку, пірс, схід до озера, щоб діти могли спокійно купатись і виходити з води. Все зробили своїми руками, а вони прийшли і тепер хочуть це забрати. Бачите цей фургон – влітку, в сезон, тут з'явиться охорона і буде з відпочивальників гроші збирати, – виливає він на нас першу порцію інформації, яка, втім, ніяк не хотіла засвоюватися, бо саме в цей момент жодної загрози ідилії, що відкривається перед нами, не відчувається.
Олег повів нас на екскурсію галявиною. Ми оглянули чорно-синій вагончик охорони, котрий, й справді, сильно псує пейзаж своєю чужерідністю, і вийшли на пірс.
– Я своїми руками роки два тому цей причал сколотив. Дітки скакали в воду і одну дошку відламали минулого року. Єдине, що від них вдалось добитися, то поміняти ось цю дошку. Але гляньте на неї: думаю, що можна більше нічого не розповідати, адже ця крива дошка все розкаже про людей, які її поклали, – продовжував мовити загадками Олег.
Поки розглядали дошку і озеро з пірсу, щось голосно бабахнуло. "Не лякайтесь, це на полігоні стріляють", – пояснив Олег.
Не рай, полегшено зітхнули ми, і не стали переконувати Олега в тому, що фото кривої дошки, яку поставив хтось замість прямої, але зламаної, насправді нічого нікому не пояснить.
Людей на галявині побільшало. Олег підвів нас до молодого хлопця і невисокої дівчинки з довгим русим волоссям і синьою папкою в руках.
Попри свій ріст дівчинка виглядала не менш рішуче, ніж здоровенні чоловіки, і, на наше щастя, виявилася не лише депутатом Завадівської сільради, але й студенткою-журналісткою, тобто колегою.
Ірина Дацко, так її звати, пролила світ на символизм кривої дошки і вагончика охорони, а також на те, чому в толоці приймали участь саме рибалки та мисливці.
Грушівський офшор
Два роки тому Завадівська сільрада погодила підприємству "Галком Плесо" право займатися розведенням та виловом риби у Грушівському водосховищі.
Підприємство ж обіцяло взяти на себе турботу про порядок на озері. Однак усе, як завжди, не все сталося так, як гадалося.
Порядок у виконанні біснесменів означав виникнення поблизу озера двох шлагбаумів і трьох будок охорони, одна з яких, попри вимоги охоронного законодавства, на бетонному фундаменті розташувалася якраз поблизу берегу самого озера.
Біля них влітку з'являлися й самі охоронці, які навіть місцевих дітей не пропускали безкоштовно до води.
Мами з візочками, діти раніше вільно приходили на галявину відпочити, рибалки зі всієї Львівщини і сусідніх областей, з ночівлями ловили рибу на півострові, але тепер на них всіх чекають шлагбауми і охорона "Галком Плесо".
За два роки, окрім будок, працівники "Галком Плесо" не облаштували жодного місця для відпочинку, зате забрали, присвоїли та використовують те, що було зроблено громадою.
– Завадівська сільрада у січні створила комісію з приводу діяльності "Галком Плесо", журналісти про це вже писали. Так от за цей час ми скерували десятки запитів до влади і правоохоронних органів, однак ніхто на горі не бачить порушень в бездіяльності "Галком Плесо", – розповідає Ірина. – Хоч не треба далеко ходити. Гляньте прямо зараз на озеро. Бачите два човни? Вони не мають права зараз там знаходитись, бо йде нерест. І саме "Галком Плесо" мусить слідкувати за цим і попереджати порушників, але бізнесмени на це не зважають. Вони тут з'являються лише з початком відпочинкового сезону, щоб гроші збирати.
Дзвонить її телефон. Ірина червоніє, момент вагається чи піднімати слухавку, але потім рішуче натискає клавішу і вмикає динамік звуку.
У нашу розмову вривається чоловічий голос, який звик наказувати, його власник починає грубо тиснути на дівчинку і вимагати від неї все кинути та бігти в інше місце.
Ірина обриває розмову і каже: Це був Ігор Лойко, власник "Галком Плесо".
– А хто він і як йому вдалось отримати всю цю територію під свій контроль? – цікавимося.
– Ігор Лойко – голова обласної федерації кікбоксингу, а ще він далекий родич голови нашої сільради Юрія Лойка. Члени комісії встановили, що "Галком Плесо" лише раз на квартал переводить на рахунок Завадівської сільради 320 грн. за оренду водного плеса, а це понад 800 га, хоч отримує від продажу лише облікованої риби близько 1,5 млн. гривень за рік. Це за нашими підрахунками. І нічого не зробив для громади за весь цей час. Так само трохи далі землю біля озера без відома громади пороздавали в приватну власність і тепер ми не маємо можливості навіть до води там підійти: з одного боку доступ перешкоджають двадцять приватних ділянок (поміж них є колишній керівник обласного СБУ Василь Пісний), а з інших – "Галком Плесо". Минулого літа я з подружкою вийшли на берег, так до нас підбіг озброєний ножем чоловік і став виганяти. Тобто ми, місцеві мешканці, повинні платити за те, щоб підійти до озера.
Тим часом до нас вертається Олег і запрошує проїхатися дамбою на півострів. І знову будка охорони та шлагбаум.
А трохи далі – самовільне сміттєзвалище. Ліс навколо озера також весь в пластикових пляшках і пакетах від їжі.
– Ми намагалися з'ясувати, хто прибирає сміття, адже відповідальність за це покладена зараз на "Галком Плесо", але так і не побачили жодної офіційної угоди на його вивіз. Так як і з протипожежною охороною. Вони зовсім не дбають про порядок і безпеку озера. Тому ми, рибалки, сьогодні й зібралися на толоку, бо в нас болить душа за озеро. Ми попередили Ігора Лойка, що відкриємо шлагбауми і відтягнемо будки охорони, бо їм тут не місце", – голос і вигляд Олега й надалі сповнені рішучості.
Однак цього суботнього ранку в Грушеві не знайшлося вільного трактора. Тому операцію з ліквідації вагончиків і шлагбаумів вирішили відкласти на після обіду.
Чоловіки не дуже від того засмутилися.
Бограч був надзвичайно смачний і швидко зник з казанка та тарілок. Ми зробили прощальний проліт дроном над озером в бік приватних ділянок, попрощалися з господарями і поїхали до Львова.
А вже в неділю Олег доповів, що вагончик охорони з галявини таки відтягнули подалі від берегу озера. Відразу ж хтось поскаржився на рибалок в поліцію, котра не забарилася у вихідний приїхати і скласти протокол.
За цей час Google розповів нам, що Ігор Лойко є членом громадської ради при голові Львівської ОДА Олегові Синютці.
Як виявилося, він ще має одного відомого родича в правоохоронних органах – Василя Лойка, який ще нещодавно працював юристом в обласному ДАІ.
