Коментуючи нещодавні заяви лідера партії «Свобода» про те, що в нинішніх умовах в Україні «не може бути» третьої сили, і що в списку «УДАРу» є багато «українофобів» Едуард Гурвіц назвав їх черговою безнадійною спробою дискредитувати партію Віталія Кличка в очах виборців.
«У ряді проплачених владою провокаторів, мета яких зупинити стрімке зростання рейтингу «УДАРу », Тягнибок став лише останнім. Це місце точно відповідає його ролі в сучасній українській політиці. За такого лідера «Свобода», приречена на долю маргінального додатку до партії влади, яка гостро потребує подібного «пугала», для виправдання свого курсу на «стабільність».
Про яку демократичну орієнтацію цього персонажа може йти мова, якщо за тиждень до виборів він дозволяє собі так відкрито підігравати владі і так грубо брехати про майбутніх учасників демократичної коаліції? Адже це доля «Свободи» до цих пір не ясна, з ким би і скільки вони не підписували різних угод. А «УДАР» вже сьогодні на всі 100% можна назвати майбутнім рівноправним учасником, якщо не лідером такої коаліції.
У чому, на думку Тягнибока, причина моєї «українофобії»? У тому, що нібито я особисто брав участь у відкритті пам'ятника Катерині ІІ, який в моєму місті називають пам'ятником «Засновникам Одеси». Але це брехня, я не брав участі в церемонії його відкриття, хоча і зробив все, щоб воно відбулося. Тому що цього хотіла більшість одеситів. Але ще в кінці 80-х років минулого століття, коли Тягнибок ходив з комсомольським квитком у кишені, я вже очолював в Одесі перший приватний виробничий кооператив. А 1994 року, за 10 років до того, як з'явилася «Свобода», ми почали і дуже швидко закінчили очистку Одеси від спадщини тоталітарного минулого – всіх цих Ульянових, Свердлова, Дзержинського, Куйбишева, Лібкнехта і т.д. І в цьому сенсі оцінка моєї роботи, дана таким патріотом України як В'ячеслав Чорновіл, має для мене незрівнянно більше значення, ніж балаканина схиблених бюлетенів про те що я «українофоб» чи «представник старої комуністичної номенклатури», хоча я ніколи не був членом КПРС.
Тягнибок – це продажний «тягнивзад», тому що він намагається відкинути Україну навіть не вбік, на узбіччя європейської дороги, а далеко назад, в епоху панування тоталітарних ідеологій.
Для нього і борці за волю України боролися не з комунізмом і фашизмом, а саме з «москалями, німцями і жидвою». Він відмовився вибачитися за це і багато інших ксенофобських висловлювань, а його все одно запрошують у так звану «демократичну коаліцію». До речі, євреї перед Тягнибоком винні тільки в одному – деякі недалекоглядні і не дуже розбірливі олігархи єврейської національності мали дурість підгодовувати цього вузьколобого маргінала».
Джерело: Взгляд из Одессы
