Літературна зустріч з поетом Олегом Лишегою у кав'ярні-книгарні "Кабінет".
Зустріч розпочинається зі вступного слова незмінного модератора літературних зустрічей у Кабінеті Юрія Кучерявого, який намагається інтуїтивного підсумувати відкриття нового світу поета і перекладача Олега Лишеги.
Частина перша, де Олег Лишега розмірковує про непоетичність власної творчості та читає уривок з п'єси "Друже Лі Бо, брате Ду Фу".
Частина друга, де Олег Лишега говорить про про невчасність, час як конвеєр, поезію як хворобу, свою стежку та переклади Роберта Пенна Воррена.
Частина третя, де Олег Лишега розповідає про власні можливості та інші альтернативні заняття. Заспівує спірічуелс "Swing Low, Sweet Chariot". Балансує між Шекспіром і Сковородою у треці Мертвого Півня "Пісня 551". Цитує еліотову "The Waste Land". Повідомляє про поетичну еклектику Григорія Чубая, впливи Генрі Торо, рядки Едварда Каммінгса та Ципріаном Норвідом співає вустами Чеслава Немана "Aerumnarum Plenus".
А також, замикає Сейму і Десну на зиму у Кості Москальця на лімузині Віктора Морозова та співає "I Shall Not Be Moved".
Частина четверта, де Олег Лишега солідаризується з підтоптаним Тичиною, повідомляє про демонстративну музику ніжної панни Інни. Зачитує тичинівський вірш "Подивилась ясно, – заспівали скрипки!" Відчуває близькість Івана Франка з Миколою Воробйовим та виголошує справжніх поетів.
Частина п'ята, де Олег Лишега читає вірш про пошуки яйця такого маленького як глобус, де можна відшукати Раджа Капура. Також хоче віддати цей вірш в ефір шоу, де постійно шукають таланти.
Частина шоста, де Олег Лишега читає вірш "Кабан".
Частина сьома, де Олег Лишега читає вірш "Дністер".
Частина восьма, де Олег Лишега розповідає про ускладення простого життя, великого поета Василя Габора, неопубліковане Григорія Чубая, критику пана Тринчія щодо писання віршів на кількох мовах та недовіру до есперанто. А також, про гарне оформлення книг, комсомол і маскування під підстаркуватого буржуа. Про методику складання віршів Миколи Воробйова. Про його ж методику писання віршів лівою ногою та про здорове потомство пана Габора.
Частина дев'ята, де Олег Лишега інформує про переписування власних віршів у 20-ти варіантах.
Частина десята, де Олег Лишега розмірковує про книгу як фікція. Називає виставку серії "Джаз" Анрі Матісса колгоспною ідеєю у контексті перевиробництва поезій. Бажає заснувати власне видавництво і позичити грошей у Івана Малковича. Хоче окремого видання власного вірша. А також, проголошує поетичний заповіт Олега Лишеги, де окреслює найкращі сезони для читання поезії та забороняє читати вірші восени та влітку в контексті попередньо зазначеного перевиробництва поезії.
Частина одинадцята, де Олег Лишега проголошує найкращий сезон для читання віршів. Повідомляє про перші поетичні досвіди читання на сцені і зачитує "Муху-Цокотуху" Чуковського. А також, читає перший і могутній вірш.
Частина дванадцята, де Олег Лишега здогадується про користь від читання, інформує про зомлівання у бібліотеках, про муки в бібліотеках під час статевого дозрівання. Також згадує фриз Шімзера, страх перед майбутнім та страх перед книжками у віршах Чубая. Повідомляє про всезнання Григорія Чубая, його симфонізм у "Вертепі", а також називає Тараса Чубая машиною часу.
Частина тринадцята, де Олег Лишега розбирає п'єсу "Друже Лі Бо, брате Ду Фу" та згадує Григорія Чубая, кібернетика Бориса Жданюка, великих китайських поетів, концерти на Погулянці, театр Но, Проскурню, п'єсу у бомбосховищі, афоризми Миколи Воробйова і береги Онтаріо.