Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Дві події заполонили інформаційний простір минулого тижня: кадрові рішення Зеленського і викрадення Мадуро американцями. У центрі уваги також було підбивання підсумків року, про що говорили всі оглядачі у різних версіях.
Зупинимося лише на тому, скільки нам коштувала війна у 2025 році.
Отже, за даними Міноборони Україна витратила:
3 трлн грн, або $71,42 млрд власних бюджетних коштів;
$45 млрд міжнародної військової допомоги у вигляді зброї, обладнання та інших речей;
$5 млрд на закупівлю американської зброї за програмою PURL;
$6 млрд іноземного фінансування української оборонки;
$1,356 млрд від коаліції спроможностей (IT, дрони, РЕБ, розмінування).
Разом всі витрати склали $129 млрд, з яких іноземна допомога складає 55%. Це тільки воєнні витрати, не кажучи вже про те, що вся наша цивільна сфера фінансується з європейських джерел, оскільки дохідна частина бюджету повністю йде на військові потреби. Це для розуміння того, що коштує сучасна війна. І тут слід віддати належне нашій дипломатії, мінфіну та НБУ, яким ці кошти вдається залучати.
Щодо кадрових перестановок та змін акцентів у подальшій внутрішній і зовнішній політиці України. Президент Зеленський оголосив про масштабні кадрові ротації вищих посадових осіб у сфері національної безпеки й, нарешті, про усвідомлення важливості стратегії розвитку держави, а не життя шляхом затикання дірок. Це розуміння прийшло лише під кінець четвертого року війни та сьомого року перебування Зеленського при владі, але краще пізно, ніж ніколи.
Отож перед новим головою Офісу президента, яким став Кирило Буданов, президент поставив завдання зосередитися на оборонному і дипломатичному напрямках, а також таких моментах:
у взаємодії з секретарем РНБО Рустемом Умєровим та іншими керівниками сектору безпеки та оборони оновити стратегічні засади оборони України;
підготувати та подати на затвердження оновлену архітектуру безпекової та оборонної політики держави;
розробити подальші кроки розвитку сектору безпеки з урахуванням ситуації на фронті та міжнародних переговорів.
Розуміння Будановим стратегічного підходу стало те, що він тут же розширив завдання, заявивши, що необхідно сформулювати чітку гранд-стратегію держави, де основою безпеки України у майбутньому повинні стати відмова від ресурсно-сировинної моделі на користь економіки з високою доданою вартістю, розвиток сучасного високотехнологічного оборонно-промислового комплексу. Інакше кажучи – без потужного економічного підґрунтя безпека буде примарною.
Стає очевидним, що попри всі хороводи з Трампом і європейцями щодо узгодження мирного плану, керівництво державою розуміє, що війна скоро не закінчиться, а тому посилює військову компоненту у владних структурах. Інакше кажучи, зі зміщенням Єрмака закінчується оманський період і наступає усвідомлення жорстких реалій та необхідності подивитися правді в очі.
Власне про це говорить і призначення Буданова головою офісу, а Кислиці — його заступником. Про посилення силової компоненти говорить і той факт, що на засідання радників з питань національної безпеки 15 країн у Києві Буданов у своїй новій ролі прийшов не в цивільному костюмі, а у форменому одязі ГУР, демонструючи, що з військової служби він не звільнений.
Ротація керівництва уряду натомість звелась до переміщення одних і тих же осіб на інші стільці, які не скомпрометували себе корупційними та іншими скандалами, внаслідок короткої кадрової лави. Інакше складно пояснити призначення Шмигаля на посаду міністра енергетики. Він перед тим встиг пропрацювати лише пів року на посаді очільника Міноборони.
Актуалізувалося питання виборів, оскільки заявлено, що новий одноразовий виборчий закон буде готовий до кінця лютого. Обіцяється, що в ньому буде передбачена можливість голосування наших громадян за кордоном, правда при цьому категорично відкидається їхня участь у виборах на окупованих територіях та у росії.
Ймовірно, що роботи над законом про вибори прискорюється на випадок, якщо Україну дотискатиме у цьому аспекті "великий демократ" Трамп, а з другої – проглядається бажання команди президента провести вибори "під себе" саме в умовах воєнного стану, коли влада максимально зможе контролювати хід і результати голосування.
На це вказує і пропозиція референдуму, якого у нас ніхто не просить. Причому референдуму не про питання територій, де позиція більшості українців проти, а про загальне схвалення "мирної" угоди.
Очевидно йдеться про те, що коли більшість проголосує "за" угоду, підготовану владою, то проголосують і за владу, яка цю угоду підготувала, а отже принесла бодай припинення вогню. Проглядається також бажання протягнути on-line голосування під приводом дати цю можливість військовим і громадянам за кордоном, сподіваючись на їхню більшу прихильність до влади, ніж в Україні.
Зрозуміло, що всі ці маневри матимуть зміст лише у випадку довготривалого припинення бойових дій, на що зараз важко сподіватися. Думається, що це усвідомлює і влада, інакше для чого б вона стала посилювати силову компоненту в органах державного управління.
І щодо операції США у Венесуелі. Якщо перед нею говорилося про невизнання виборів, відсутність демократії, диктаторський режим, страждання народу, то після усунення Мадуро Трамп заявив коротко і ясно: йдеться про венесуельську нафту і повернення в цю країну американських компаній, які були звідти вигнані.
Йдеться не про майбутні вибори та про повернення опозиції до влади у Венесуелі, а про контроль США над Венесуелою та взаємодію з віцепрезидентом Родрігес, яка була приведена до присяги.
Тобто вже про жодну зміну режиму, наркотрафік і народне процвітання не йдеться. Нафта і крапка. Просто, як борщ. Як цей контроль здійснюватиметься, коли Родрігес заявила, про вимогу повернення Мадуро і про те, що Венесуела не стане колонією, не зрозуміло.
Зауважимо, що не всі американські компанії звідти вигнали. Залишився тільки Шеврон. Якщо взяти до уваги, що незадовго до акції з Мадуро голова ради директорів Шеврону мав бесіду з Трампом, то ситуація стає ще цікавішою, як і те, чия родина отримає панівний контроль над нафтовими свердловинами Венесуели.
Такий от був бурхливий тиждень, чекаємо на подальший розвиток подій.