Сьогодні ранком під відділенням Антимонопольного комітету у Львові стоїть група широкоплечих чоловіків.
Четверо – старших, інші – ще досить молоді.
Ідентифікувати себе вони не поспішають.
Піднімаюсь у відділення АМКУ. Там тихо. Думаю, не буду я каламутити воду і спускаюсь назад.
З’явились журналісти.
У них по-руках ходить заява з вимогою звільнення голови територіального відділення АМКУ Андрія Басараби.
За кілька хвилин весь пікет гуртом піднімається в кабінет голови.
Секретарка шифрується, зникає в пошуках начальника.
Той з'являється за лічені хвилини.
Пікетувальники заходять в його кабінет з моментальною пред'явою: мовляв, пан начальник, ідіть у відставку.
Сісти в кабінеті ніде. 4 стільці: 1 – Бесарабі і 3 – активістам. Вони і вели з ним бесіду. Коцюруба та Гончаров з Афганської сотні та Сердюк із Самооборони Майдану.
Обговорення триває емоційно, Коцюруба починає тикати Басарабі та погрожує викинути з кабінета. Бесараба, натомість, обзиває їх всіх махновцями.
Зачіпають питання бронежилетів. Донедавна Антимонопольний комітет блокував процес закупівлі бронежилетів для української армії, проте, Басараба відразу запевняє, що з вівторка питання вже вирішене і все розблоковано.
Але пікетувальники його не чують. Йому доводиться повторювати це рази три.
З одним питанням вони нібито розібрались і тому переходять до питання люстрації.
Активісти запевняють, що мають інформацію щодо участі співробітників АМКУ у корупційних тіньових схемах отримання грошей від ряду фірм та організацій, які перевірялись в 2012-13 роках. Особливо їх цікавлять справи, провязані із Львівською Залізницею та Львівобленерго.
Інформація про перевірки, насправді, є в інтернеті, але перед пікетуванням, зрозуміло, ніхто її не шукав.
Басараба розгублений. Хоче бути чемним на камеру та обіцяє посприяти люстрації, на яку він раніше вже добровільно погодився.
Спочатку він каже, що більш детальну інформацію можна буде отримати в вівторок-четвер. Потім відмовляється реагувати на усну заяву, мовляв, робіть офіційне письмове звернення.
Згодом вибігає з кабінету, просить дівчаток таки готувати звіти і належні документи.
Повертається. Активісти просять викликати прокурора та міліцію. Басараба двічі тягнеться до телефону, але набрати потрібні номери так і не наважується.
Активісти роблять це самотужки.
Усі сидять та чекають на прокурора і міліцію.
За деякий час частина активістів преходить в кабінет для засідань і враження таке, що ось так гуртом вони всі збираються нечасто.
До них туди приходять якісь знайомі та приносять документи на підписи. Хтось навіть підганяє літру самогону у чорному босівському пакеті, типу "батькові на натирання".
Схоже, що у активістів тут тимчасова резиденція.
Але ні міліції, ні прокурора ще немає. Зате приїздить швидка.
Панянці, що готувала звіти перевірок АМКУ, стало зле. Увесь відділ на вухах, а панянку забирають.
У цей час, виявляється, що прокуратуру теж пікетують і тому звідти сюди ніхто не зможе прийти.
За дві години приходить дільничний. Молодий хлопець не у формі. Те, що це представник правоохоронних органів, стало зрозуміло лише тоді, коли він почав підписувати заяву.
На питання журналістів, що саме він підписав, міліціонер відповідав дуже важко і дуже повільно.
Чим це все закінчилось?
Басараба начебто погодився відсторонитися від справ на час перевірки територіального АМКУ. Але перевірка ще не почалась.
А так усі шуміли.