Карантин на бурштиновій каландайці у селі Кухітська Воля.
Бурштинова каландайка у селі Кухітська Воля на Рівненщині.
Місячний пейзаж – так на Поліссі називають місця, де видобувають бурштин. Інша назва – каландайка. Цю територію в селі Кухітська Воля, що на Рівненщині, нині порівнюють із поверхнею Марса. А ще сім років тому тут був ліс.
Тут люди ставали мільйонерами за декілька днів.Тисячі каландайщиків в пошуках бурштину (чи то кращої долі) щодня мили сонячний камінь, зовсім забуваючи про природу, село та навіть власну безпеку. Хтось тут розбагатів, хтось спився, а хтось зустрів смерть. Не одного земля засмоктала в лунки на 20-ти, а то й 40-метрову глибину. На очах у друзів, родичів та синів. Природа бере компенсацію.
За сім років каландайка зупинялася лише декілька разів. Майже весь час тут працюють. Навіть вночі. І це дає свої результати: місця, що раніше були гордістю Полісся, тепер стали його ганьбою. Замість квіткових галявин тут нині галявини сміттєві. Скрізь валяються порожні пляшки, зокрема, алкогольних напоїв, бо без алкоголю тут не проживеш ні дня.
Ліс нещадно вирубують – це потенційне рибне місце, під яким лежать мільярди.
Річки сохнуть. В селах міліють криниці. Штучна посуха для селян – катастрофа. Все тому, що для роботи однієї мотопомпи треба тисячі літрів води на день. А таких бригад – сотні.
Розбиті дороги – наслідок щоденних рейсів на каландайку військовими машинами "66-ми".
Нині каландайка стоїть. Вперше так довго за останні сім років. Карантин.
авторка: Настя Погорілець