Коли «затопити зону» перестає працювати: урок Трампа для команди Зеленського

Експерт Ігор Танчин про те, чому технологія «затопити зону» перестає працювати і які уроки команда Зеленського може винести з поразки Трампа.

Політичні технології мають одну неприємну властивість: рано чи пізно вони починають давати збої. Навіть ті, які ще вчора здавалися безвідмовними.

Нещодавні проблеми Дональда Трампа у США - привід згадати технологію політичної комунікації flood the zone (дослівно - «затопити зону»), яку популяризував Стів Беннон, колишній радник Трампа. Її суть полягає в тому, щоб безперервно генерувати такий потік інформаційних приводів, заяв, скандалів, ініціатив і суперечливих повідомлень, що суспільство, журналісти й політичні опоненти просто не встигають їх опрацьовувати.

Тут важлива не так кількість повідомлень, як темп їх появи. Щойно виникає незручна для влади тема, її накривають наступною хвилею новин. Поки журналісти перевіряють одну заяву, політики вже коментують іншу, а суспільство обговорює третю. Важливі та другорядні події опиняються в одному інформаційному ряду. В результаті, критика не встигає оформитися в цілісну картину, відповідальність розмивається, а увага аудиторії постійно перемикається. Не обов'язково переконувати людей у власній правоті, достатньо не дати їм зосередитися на чужих аргументах.

Команда Зеленського від початку застосовує цю технологію. Щоденні звернення президента, безперервний потік повідомлень Офісу, заяви, анонси, гучні ініціативи, емоційні реакції, символічні жести. Інформаційний простір практично не має часу на перепочинок. Кожен день приносить новий привід для обговорення, який нерідко вимагає негайної реакції та особливої уваги.

Тривалий час це працювало. Влада сама визначала порядок денний, утримувала прихильників у стані мобілізаційної готовності, змушувала критиків постійно наздоганяти нові інформаційні приводи. До того ж, в умовах війни така комунікаційна активність мала додаткове виправдання: країні потрібно було постійно нагадувати про себе світові, утримувати міжнародну увагу та підтримку.

Але тепер, схоже, ситуація починає виходити з-під контролю. У США поразка республіканців показала, що постійне продукування інформаційних приводів не гарантувало Трампові контроль над порядком денним і не захистило від накопичення суспільного невдоволення.  У нас відбувається щось подібне: команда Зеленського дедалі частіше стикається з тим, що чергові інформаційні хвилі не перекривають попередніх, а лише додаються до них.

Річ у тім, що ця стратегія має вбудовану суперечність. Щоб постійно утримувати увагу, потрібно безперервно підвищувати гучність. Учорашня надзвичайна заява сьогодні вже потребує нової, ще надзвичайнішої. Врешті-решт виникає ефект, протилежний очікуваному: люди перестають розрізняти важливе й другорядне, перестають реагувати на чергові звернення та анонси. Інформаційна мобілізація поступово перетворюється на інформаційну втому.Але найголовніше - потік повідомлень не здатен скасувати самі проблеми.

Корупційні скандали, управлінські прорахунки, невдоволення мобілізаційною політикою не зникають від того, що інформаційний порядок денний змінюється кілька разів на день. Стратегія, побудована на постійному випередженні проблем, зрештою стикається з тим, що проблеми починають наздоганяти швидше, ніж з’являються нові приводи.