Третина мирян УГКЦ (33,5 %) говорять про наявність «особистого зв'язку (спілкування)» з парохом своєї парохії відзначила , тоді як інші відповіли, що вони або лише «вітаються з ним при зустрічі» (41,8 %), або «зовсім з ним не знайомі» (24,7 %).
Про це йдеться в результатах соціологічного опитування, повідомляє прес-служба Інституту релігії та Суспільсьва Українського Католицького Університету.
Серед різних запропонованих характеристик парохіяльних священиків більше половини респондентів зазначили, що хотіли б бачити в них такі риси, як «чесність» (70,1 %) і «уважність до людей та їхніх прохань» (51,6 %), близько третини – «схильність до молитовного життя», «розуміння людської психології» та «доброзичливість» (36 %, 34,5 %, 37,5 %).
Пріоритетні «питання, щодо яких миряни зазвичай радяться зі священиками» – це «духовні питання» (46,5 %), а також «сімейні» та «морально-психологічні» (20,1 % і 17,3 %). Поряд з тим, близько 40% респондентів стверджують, що «взагалі не звертаються до священиків за порадою», хоч більшість цих мирян (87 %) відповідали, що сповідаються хоча б раз на рік або принагідно.
96,2 % всіх опитаних зазначили, що практикують сповідатися з тою чи іншою регулярністю. При цьому більшість респондентів схвалюють «активну участь священика» у процесі сповіді (коли він ставить додаткові питання, що допомагають віруючому висловитися, й коментує те, у чому той сповідається) та «лагідну й доброзичливу манеру» поведінки сповідника.
Оцінюючи «вплив священика на своє релігійне життя», 36,3 % мирян заявили, що «прислухаються до всього», що каже священик; 38,3 % зазначили, що лише «частково беруть до уваги те, що каже священик»; 16 % «більше прислухаються саме до того священика, якому довіряють»; 9,4 % ствердили, що «те, що каже священик, не має жодного впливу на їхнє релігійне життя».
Жінки частіше, ніж чоловіки, зазначали, що прислухаються до всього, що каже священик (43,5 % проти 28,1 %).
