Голлівудщина продовжує мріяти та фантазувати про Україну на своїх широких екранах.
Тому після піврічного випуску Українці в потойбічних серіалах знову виникає потреба висвітлення та переосмислення деяких українських слідів у кінематографічних структурах закордонних пагорбів.
У попередньому випуску бульше акцентувалось на непорушному союзі бандюківства та повійності, як особливої характеристики чуттєвої вкраїнської душі.
Сьогодні також оминуться останні чорнобильські сліди у закордонній фільмографії: Universal Soldier: Regeneration (2009), Transformers: Dark of the Moon (2011), Chernobyl Diaries (2012).
І все це щастя заради відвічного та незламного для когось нерозрізняння (чи небажання не розрізняння) щирих українців з тими клятими москалями (під якими розуміють усю сув’язь братніх народів свобідних республік).
І хоча вже у третьому Перевізнику російська актриса розтлумачила в обличчі актора Стетхема усьому голлівудському народові, що Україна – не Росія, там й надалі продовжують заплутуватись у ментальних відмінностях ци народів.
А щоб легше та приємніше скакалось голлівудськими пагорбам саме зараз пролунатиме чеський колектив Ahmed ma hlad та його композиція "Maksym Kozak", де у всій чорногуморній красі козаків-песиголовців проілюструються славні події Коліївщини.
Вагітним, психічноневрівноваженим, ліберастам, євреям, поляками, а також безчорногуморним посіпакам краще не клікати на початок цього кліпу, оскільки чеський гумор, то дуже специфічна штука.
Як вже стало зрозуміло, коріння затуляння українськості російською балалайкою, можливо, може бути зосереджене саме в екранізації козацької вольниці. Хоча, знову ж таки незрозуміло, чому за такої численної української діаспори у Голлівуді могли траплятись такі казуси.
На той час (а мова йтиме про 1962 рік) Едвард Дмитрик вже зняв свої класичні нуари, Рей Мазуркі вже зіграв у фільмі В джазі тільки дівчатка, Сандра Ді отримала свій Золотий глобус, Нік Адамс вже встиг зіграти у серіалі The Rebel та поховати свого друга Джеймса Діна, Джон Годяк встиг зіграти у Хічкока і навіть померти, а Джек Пеленс вже був відомим голлівудським актором і ось як чудово він вимовляє українською мовою своє ім’я та прізвище у шоу What's My Line?
Отож, можливе кінематографічне джерело україно-російської замінності – фільм Джея Лі Томпсона Taras Bulba 1962 року.
Уродженець Владивостока Юл Бріннер в ролі Тараса, Тоні Кьортіс – в ролі Андрія, а Кристина Кауфман – у ролі шляхтянки Наталії Дубров. Остання, абсолютний цайтгайст того часу, тобто 1962 року. З її вишуканої сором’язливості можна писати богородичні ікони і як тут не згадати про небесну піднесеність Олівії Хассі у фільмі Франко Дзефіреллі Romeo and Juliet 1968 року.
Однак, ідели жіночої краси періодично змінюються і ось вже в дебілуватому лубку товариша Бортка – польська панночка – ще та сучка і ікон з неї вже точно не напишеш (навіть пам’ятаючи про долю Марії Магдалини).
Тарас Бульба – це один з прикладів голлівудської умовності у відтворенні історичного середовища. Бутафорний, ляльковий Київ який і близько не подібний до свого оригіналу. Дубно в пампасах Аргентини та аргентинська армія в шароварах запорожців. Повний міскастінг костюмерів.
Трохи рятує цю порнографію оспіваний у піснях та думах феєричний дух розперезаної козацької вольниці. І шоломний клейнод Андрія перед батьковим пострілом жовтіє блакиттю.
Юл Бріннер (незважаючи на маму-українку) постійно кличе запорожців на російський манір, але це не найгірше для українського ока. Найгірше для вкраїнського вуха стається тоді, коли козаки починають гуляти під пісню з відвертим мотивом "Калінкі-малінкі".
Можливо, що саме звідси й пішла вся ця україно-російська плутанина і ось вже сам король поп-музики Майкл Джексон у кліпі "Black or White", де він разом з кентами в українських костюмах витанцьовує гопака на тлі засніженого Кремля.
Така чарівна картина має особливо тішити українську душу, оскільки є промовистом знаком і навіть пророцтвом майбутньої перемоги усього світового вкраїнства над клятими москалями.
Це символ остаточної капітуляції Росії перед непереможністю української зброї і це пророцтво, що, полюбе, має збутись ще за правління Обами.
Остаточний і безповоротний обстібон російської дійсності можна побачити у кліпі колективу Basement Jaxx "Take Me Back To Your House" (оператор: наш голлівудець Andrij Parekh), де неповороткість гіпетрофованої балалайки швидко падає під натиском моторного гопака у шароварах.
Про глибоко символічну руйнацію Кремля (як особливого моменту в українській історії) ще також варто знати те, що ще задовго до Тома Круза та його останньої нездійсненної місії, Кремль підпалили суворі уральські мужики у фільмі Петра Луцика Окраїна (1998).
Ще одніє голлівудською шаною для українців може бути ота вперта (ледве не збочена) голлівудська українізація росіських героїв. Тут Івана Данко у Red Heat з його київською школою міліції та київською котлетою. Тут Ірина Спалько з четвертої Індіани Джонса. Та й Іван Драго з четвертого Rocky також може бути з наших, богомданих країв.
Оскароносний Бен Аффлек рятує світ десь на українській території у фільмі The Sum of All Fears (2002). Разом з Левом Шрайбером (один з єврейських дідів якого також був з України) вони мають сутичку з солдатами українською армії. Усю сутичку герой Аффлека погрожує та наказує українцям російською мовою.
Однак згодом, коли герой Шрайбера здивовано запитується у героя Аффлека про таке несподіване знання української, той щирою російською підтверджує свої навички української мови.
На мить забувши про україно-російську неприязнь та пам’ятаючи про голлівудську умовність споглядаючи на Лева Шрайбера (і його останнього Рея Донована) можна згадати про його режисерську роботу Everything Is Illuminated з Елайджею Вудом та Євгеном Гудзьом у головних ролях.
Одеса, Львів – то ще фігня. Але ж містечко Трохимбрід знімають у Чехії та ще й згадують лінію: Луцьк-Ківерці-Сокиричі-Колки. Тому навіть у такому магічному реалізмі (чи сюрі) з’ява гірського потічка у місцевості, де тече повноводний Стир – це просто нонсенс. Від Луцька і до Ківерець, від Ківерець і до Сокиричів, від Сокиричів і до Колок – зроду такого не було (хіба що, у якомусь мезозої).
Останній хіт Netflixa – серіал Orange Is the New Black (2013). Один з працівників в’язниці, де вимушена кантуватись головна героїня Пейпер Чепмен змушений жити з російськомовною дружиною та її матір’ю, яким важко за вечерею розмовляти англійською.
Тому Сем Хілі (так звати цього головного персонажа) для кращого розуміння своєї російськомовної подруги починає тримати у руках Ukrainian practical dictionary.
Щедро зачерпнувши з народних джерел Хілі намагається привітатись з Чепмен так, як вітаються у славному місті Київ. І тут зуб можна віддавати за те, що такого слова привітання в українській мові не існує.
Безперечно, що таке нетолерантне неподобство можна спихнути на веселих сценаристів (особливо після судового феномену з Тіффані Пеннсатукі у 12 серії) та їх свідомі жарти, а не просто безграмотність.
Російських чік тут карикатурять безбожно та знущально, але Галя Руда – майже єдиний позитивний російський персонаж, а російська її чоловіка – просто ідеальна.
Рідкісний данський треш Gayniggers from Outer Space (1992) про геїв-ніггерів з планети Анус також демонструє оте відвічне братерське непорозуміння українців та росіян. Геї-ніггери рятують знеособлених комунізмом українів (тому так схожих на росіян) від кобіт (цих останніх експлуатованих на цій планеті) і більш дикого видива, годі декому шукати.
Серіал 30 Rock. 10 серія першого сезону. Персонаж Алека Болдуїна (Джек) намагається спихнути браковані печі в рекламі яких був задіяний Трейсі Джордан. Герой Болдуїна пропонує затарити ними якийсь ринок зі слабкими контролем технічної безпеки, тобто Україну. Трейсі трохи протестує супроти такого вибору, оскільки має власність на Дніпрі. "Волинь?" – питається Джек. "Ближче до Черкас" – відповідає Трейсі.
І ось вже сама Вупі Голберг рекламує браковані печі під українською вивіскою "Апарат Чарівне м’ясо", хоча, знову чомусь спілкується з глядачами росйською (як і вони з нею).
На фінішах згадуються два серіал 2013 року, де вже немає такого україно-російського витіснення.
Orphan Black – бенефіс (ще одніє нашої там) Тані Маслані. Сім головних персонажів, яким вона віддає, як тіло, так і душу. Одних них – кілерка Helena вихована в одному з українських монастирів (напевне, греко-католицькому). З її вуст лунає декілька українських слів, зокрема, слово "сестро".
Сама ж Маслані в образі вже Сари Меннінг (та Бет Чайлд) має одного разу зустріч з україномовною бабусею, однак щиро клянеться своєму напарнику, що української вона ніколи не вивчала.
І на цій іронічній ноті з’являється серіал Banshee. Перша серія першого сезону. Саме так самопрезентуються українські кілери своїм жертвам.
P.S. Безперечно, що українство набагато більше присутнє у навколишніх голлівудах. І ось тут добрі люди зібрали чудово підбірку Ukraine in Western Media, Pop Culture з усім необхідним набором стереотипів: від пельменів з бичачими хвостами (Mad Men) до божевільного українського кухаря Олега (2 Broke Girls), від незабутнього Чарлі Ранкла (Californication). Від Клану Сопрано до Пограбування по-італійськи. Від Індіани Джонс до президента Ніксона і аж до Волл-Стріт.