lesfleures "Полюбляю квіти" (2025)
Ще один типовий випадок тутешнього недорепу з цілим переліком клішованого учнівства.
Дебютний альбом виконавця lesfleures, якого чомусь називають коміком, репером та навіть шоуменом.
Прикладів подібних фантазій про реп на українській сцені є чимало. Ледь не кожен другий тут вважає свої куці речитативи репом попри будь-яку наявність навичок для хоч чогось подібного.
Альбом lesfleures "Полюбляю квіти" (2025) є типовим прикладом українського недорепу. Все це вкотре шкільне зазубрювання ненависних віршів без найменшого натяку на хоч якесь розуміння. Відсутність артистичного мислення попри всі заяви про коміка та шоумена. Брак оповідального таланту. Нездатність скласти два слова до купи.
Учнівський косплей без чогось живого чи спонтанного. Clonnex вкотре тут постає недосяжним ідеалом зі всією своєю міфологією. Замість такої лірики lesfleures може вголос читати інструкції хоча б до вібратора і це вже буде хоч якимсь досягненням.
Увесь його французький вайб ловеласа губиться у клішованому учнівстві. У неповоротких інтонаціях та дитячих каламбурах. Він нудний настільки своїм трепом у тому жанровому косплеї, що навіть у клоннесці на кшталт "Я мольфар. Дівчата липнуть, наче маю дар" соромно сміятися з цього убогого мислення ("Мольфар").
А це ще й цілий маніфест його нікчемного флексу з жалюгідними фразами на кшталт "Під час мого флоу реперам треба в укриття. Хоч не прожив ще двісті років (я дід). Знаю про життя" чи "Всі репери намагають знімати тіктоки. Виходить тільки у мене. Також вони намагаються робити бабки, але бабки є тільки у мене". Звісно, що жодного флоу там нема навіть приблизно.
Звісно, що відразу після цього він починає нарікати на свій статус такого собі селеба ("Відомість", "Я палю сигарету"). Банальність там миттю стає його головним орієнтиром ("Відомість – це заразно. Купюри, цифри не приносять щастя. Зрозумів це зарано. Люди приходять, залишають рани. Прагнуть того, що бачать на екрані. Вільний вечір я латаю шрами. Займаюсь тим, що краще не розповідати мамі").
Його взагалі не існує за межами кліше. Одноманітність цього причитання може породжувати хіба якісь далекі натяки на хоч щось притомне між рядками домашнього завдання для третього класу ("Хто така ти", "Твоя ім'я"). Все це йому лише ввижається.