Андрій Бочко. Цілеспрямованість, відповідальність, доброта. А ще романтичність, бо це також частина мене.
У межах співпраці з сімферопольським сайтом studinfo.crimea.ua Варіанти репостять матеріал соціально-медійного проекту "Люди" за участі мешканців Львова.
Мета даного проекту студентського інформаційного сайту полягає у відкритті цінностей та культури повсякдення молоді від 18 до 25 через їх сприйняття базових концептів світу і життя, у демонстрації самоідентифікації особистості у соціумі, у співставленні образів реального і бажаного, у суб'єктивній реальності в об'єктивній дійсності. А також у дослідженні реакції читацької аудиторії щодо ототожнення з героєм інтерв'ю.
Отож, героєм даного інтерв'ю є засновник, гітарист і вокаліст гурту Місто Казкових Мрій Андрій Бочко.
Здоров'я. Звісно, поки ти молодий, то не відчуваєш жодних проблем, хочеться бігати, стрибати. Та з часом організм зношується, якщо за ним зовсім не слідкувати. На це часто бракує часу, але я намагаюсь при будь-якій нагоді десь подорожувати, ходити в гори. Це і корисно для організму, і можливість отримати велику кількість задоволення. В горах люблю повалятись на сніжку, якщо це взимку, чи скупатись у гірській річці в інший період часу, а кожного року також ходжу купатись на Водохреща. Намагаюсь просто бути спокійним, якомога менше хвилюватись. Але ще дуже важливі переконання: я колись сказав собі, що більше не хочу хворіти на застуду, і з того часу у мене її більше і не було. Звісно, організм не залізний, але в чомусь він таки слухається. Ну і взагалі хочу сказати, що коли ти намагаєшся робити те, що тобі подобається, ти будеш завжди в гарному настрої, і це завжди позитивно впливає на організм.
Їжа. Я ставлюсь до їжі за принципом: ми маємо їсти для того, щоб жити, а не жити, для того, щоб їсти. Отже, для мене це засіб для продовження свого життя, щоб мати можливість займатись тим, що мені подобається. Але звичайно, коли це добре приготовлено, і ще й смачно, то від їжі також можна отримувати задоволення, що також добре. Найулюбленіша страва у мене це борщ, в дитинстві я його ненавидів, але зараз, мабуть, міг би його їсти завжди, ніколи не набридає.
Гроші. Гроші, в першу чергу, це можливість самореалізації і стабільності, коли ти можеш займатись тим, чим хочеш і при цьому в своє задоволення (я постійно повторюю це слово, але це так і є), знаючи, що тобі не треба переживати з приводу того, як прожити наступний день чи тиждень. Я ніколи не рахував, скільки мені потрібно для комфорту, думаю, що це таке відчуття, коли ти захотів якусь певну річ, розумієш, що вона потрібна і тобі не треба збирати на неї гроші цілий рік, а ти можеш просто дозволити собі придбати її сьогодні, не думаючи про те, що завтра тобі доведеться на чомусь економити. Якби у мене була така сума, я би витрачав її звісно на творчість, на подорожі і на допомогу тим людям, які прагнуть чогось досягти, намагаються робити дійсно щось гарне та заслуговують на це, але не мають фінансової можливості.
Зовнішній вигляд, мода. Одразу пригадую, як в радянські часи було важливо, що про тебе люди подумають, як на тебе будуть дивитись. Для мене це не має жодного значення. Намагаюсь просто добре виглядати. Для мене головне, щоб мені самому це подобалось, було зручно і комфортно. Ніколи насправді не слідкував за модою, і не розумію її значення. Можливо, мода – це круто. Приємно бачити, коли людина гарно виглядає, але в житті ми все-таки спілкуємось не з одягом, а з людьми.
Дозвілля. Як я вже раніше писав, за першої нагоди намагаюсь подорожувати, їздити в гори або в мандри. Виберу собі якусь ціль і їду туди, бо цікаво побачити те, що не бачив, і бувати в нових місцях. Після цього вони ніби стають тобі рідними, стають частинкою тебе, залишаються у пам'яті. І так само класно знайомитись з новими людьми, особливо, коли їдеш у поїздах чи подорожуєш автостопом, ночувати десь посеред поля або в якійсь невідомій місцині чим далі від усього шуму великого міста. Чи на пагорбі понад маленьким селом, коли відчуваєш всю розміреність і спокій зовсім іншого життя. Це неймовірне задоволення. І від цього всього народжується музика. А ще люблю слухати музику, яка по суті, є невід'ємною частиною мого життя та читати книжки, про які далі піде мова.
Книги/кіно. Звісно книги. На відміну від фільмів, де останнім часом робиться більший акцент на картинку, а не на зміст, вони заставляють задумуватись про багато речей. У мене зараз якраз період читання, і от вже у цьому новому році четверту книгу читаю. Остання, яку прочитав, це книга нобелівського лауреата, дуже класного письменника Жозе Сарамаґо "Всі Імена".
І зараз от наступну книгу так само його розпочав. Він хоч і важко пише, зате дуже цікаво, дослідник людської сутності, який показує нам ту ілюзію реальності, яку ми звикли сприймати, проводить експерименти над людством, а якби сталось таке, щоби тоді було. У нього дуже цікаві ідеї, іноді таке враження, що він з нічого їх знаходить, але це і неймовірно цікаво. Така реклама від мене чудового автора.
Ну якщо рекомендувати, то ось мій перелік серйозних авторів: Джон Фаулз, Жозе Сарамаго, Пер Лагерквіст, Орхан Памук, Рей Бредбері, Діно Буццатті, Фенні Флеґґ. Це дійсно всі великі майстри.
Останню письменницю, до речі, я відкрив для себе минулого літа і перечитав всі її книжки, що зміг знайти в інтернеті, бо у продажі її у нас фактично нічого немає. Це чудові добрі мудрі книги, які залишають після себе виключно приємні враження.
А щодо кіно, то мені подобаються переважно життєві або історичного характеру фільми, але так як я вже багато років не дивлюсь телевізор, то і відвик від перегляду фільмів. Можливо, десь один чи два фільми на місяць можу глянути, я навіть нещодавно у кінотеатр вперше сходив за 3,5 роки. Колись любив дивитись багато, збирав на дисках, але зрозумів, що моє власне життя, спілкування з людьми мені значно цікавіше і важливіше, куди б я міг приділяти свій час.
Самоосвіта і самореалізація. Приходячи в це життя, ми, як свідомі люди, ставимо перед собою якісь певні цілі, бо інакше я не знаю, як можна жити без мети. Вважаю, що кожна людина хотіла би себе якось реалізувати, просто ми часто не знаємо, що ми хочемо, і в цьому вся проблема. Але треба завжди слухатись свого серця, яке завжди знає і відчуває, що тобі більше до душі.
Людина з дитинства має ходити на різні секції, зайняття, кружки, змінювати їх, постійно, поки не відчує, що це ось її, що це їй насправді подобається. Так от і у мене творчість вийшла на перше місце у житті. Пробував спочатку себе у складанні віршів, потім у прозі, написавши пару десятків оповідань, але врешті решт, музика взяла своє, коли я зрозумів, що можу тут більше зробити, ніж в чомусь іншому. Не хочеться прожити життя просто так, непомітно, не залишивши після себе нічого. Можливо, когось це і влаштовує, але не мене.
Особливо приємно, коли хтось тобі пише, що твої пісні допомогли цій людині у важкий період життя, або хтось за допомогою них помирився. Я міг би цього і не знати, але завдяки цьому розумію, що недарма цим займаюсь, і заради таких моментів і хочеться далі жити. А на рахунок самоосвіти, то все, чим що я роблю у своєму житті, я вчився сам, бо за освітою я інженер-електромеханік, але працюю дизайнером у класному дитячому видавництві і займаюсь музичною діяльністю. Тільки коли ти розумієш, чого ти хочеш, ти можеш заставити себе робити те, чого ніколи до цього не робив, бо будь-який новий досвід веде до розвитку особистості.
Що для вас культура? Культура – це, по-перше, основа будь-якої людини, без культури неможливі нормальні взаємовідносини між людьми. Це і повага, і вдячність, і розуміння. Все те, що складає наше щоденне життя, а вже в більшості і всієї країни. Культура – це той скарб нації, завдяки якому вона і відокремлюється від інших народностей, її особливості, традиції, мистецтво, те що залишається у віках, коли все інше розчиняється.
Бог. Як би це сказати, я не вірю у Бога такого, яким його подають релігії, котрих останнім часом стає все більше і більше. Вони розділяються, відокремлюються, не можуть знайти навіть в цьому певної точки зору, проте кожна вважає, що вона єдина вірна. Я вважаю, що релігія не в церквах, а в душі, що для світу з його різноманіттям кожна людина має право зробити свій особистий вибір, у що їй вірити. Тому якщо Бог і існує, то він один для всіх людей незалежно від національності чи віросповідання, і мені він скоріше уявляється певною Вищою Силою, частинкою якої всі ми є. Але щодо самої віри, то я маю певну життєву філософію, яка базується на вірі в людину і силу людського духу, що людина сама є Творцем власної долі і за власним бажанням може все змінити.
Любов. Любов це є те, без чого взагалі неможливо жити, творити, прагнути, радіти. В першу чергу це стосується самого себе. Якщо ти не можеш любити себе, тоді як ти можеш любити щось навколо себе? Та і як просто жити, спілкуючись з людьми, намагатись мати якісь відносини, стосунки, не маючи в собі теплих почуттів, не кажучи вже про те, що любов, як і кохання, можуть підносити, надихати, відкривати можливості для розвитку. Полюби своє життя, і воно полюбить тебе.
Стосунки і пристрасть. Взаємини можуть бути і без пристрасті, і без кохання в наш час. Так живуть багато людей, але я не знаю, чи вони є при цьому щасливі. Тут вже кожен має сам обирати свою міру щастя. Якщо когось це влаштовує, чому цього не може бути. Це ж їх життя, і їх вибір. Але я думаю, що все ж таки значно краще дочекатись тої людини, з якою ти будеш відчувати це в повній мірі.
Від чого втрачаєш голову? Востаннє я втрачав голову тільки від людини, яку кохав, це якщо так щоб вже зовсім. Але переважно то бувають напади ейфорії зазвичай десь у подорожах, коли певної миті находить відчуття, що все так чудово... і хочеться просто злетіти, бо розумієш, що в даний момент це так і є, з'являється якась легкість в усьому тілі, і тоді ти ніби перестаєш існувати, розчиняєшся у просторі.
Майбутнє. Я можу тільки намагатись його уявити, бо я не хотів би знати яким воно буде. Краще поступово йти до того, день за днем і бачити як втілюється те, чого я прагну. А від того, наскільки сильно хотітиму того чи іншого, і буде залежати моє майбутнє. Звісно хочеться виступати з концертами по всьому світу, хочеться подорожувати багато і здійснити ті подорожі, про які я мрію, бо якби у мене не було музики, я би напевне вдягнув би рюкзак на спину та й пішов подорожувати світом, тоді би мене нічого не тримало, бо світ безкінечний, як і його пізнання, і якщо ти за допомогою цього можеш його розширювати, то це насправді прекрасно!
