Діма Жуков. Смуток, туга, ряжанка.
Варіанти продовжують співпрацю з сімферопольським сайтом studinfo.crimea.ua у межах їх соціально-медійного проекту "Люди" за участі мешканців Львова.
Мета даного проекту полягає у відкритті цінностей та культури повсякдення молоді від 18 до 25 через їх сприйняття базових концептів світу і життя, у демонстрації самоідентифікації особистості у соціумі, у співставленні образів реального і бажаного, у суб'єктивній реальності в об'єктивній дійсності. А також у дослідженні реакції читацької аудиторії щодо ототожнення з героєм інтерв'ю.
Отож, Діма Жуков, 22 роки.
Здоров'я. Періодично замислююся. То побігаю уранці, то на велосипеді покатаюся, то підтягнуся, а іноді виключаю зі свого раціону солодке, практично повністю перестаю солити їжу, відмовляюся від тортиків, кладу більше овочів в тарілку і таке інше. Але ніколи це не відбувається в комплексі, хоча от від чіпсів, сухарів і батончиків себе відучив. Місце, що звільнилося, в тій частині мозку, яка відповідає за функцію "чого б поїсти", зайняли всілякі гриби, дивні бобові і ще 100 і 1 штука, яку я ніколи до цього не їв. Привчаю себе через розуміння корисності, тому що нова їжа не завжди здається смачною на перший погляд.
Їжа. До їжі відношуся цілком позитивно.
Гроші. Гроші – це класна штука. Щоб відчути себе комфортно, треба стільки грошей, щоб можна було купити те, що хочеться. Щоб можна було займатися тим, чим хочеться та їздити туди, куди хочеться. Наприклад, пописувати статті удосвіта у своїй хатині на березі океану, а увечері брати "порш" і кататися, милуючись заходом та своєю дівчиною, яка сидить поруч. Будь-яка глобальна мета досягається через гроші, це як універсальний інструмент. І чим їх більше, тим більше можна зробити для себе і інших. А аскетизм, відлюдництво і інші подібні радощі – це відхід від цього світу, неприйняття його законів. У цьому нічого доброго і гідного поваги я не бачу.
Мода. З одного боку це щось смішне донезмоги. Я абсолютно не розумію моду, як якесь піднесене мистецтво. Багато творінь дизайнерів заслуговують повагу і можуть захоплювати, але чому мода стала для багатьох людей самоціллю? Не люблю довго просторікувати над, начебто, очевидними речами. Якщо людина одягнена модно – це не означає, що вона цікава.
Це не означає, що у нього багатий внутрішній світ, який вирвався назовні у вигляді одягу і аксесуарів. Але це також не означає, що у неї мізерний внутрішній світ, а одяг був куплений заради зміцнення почуття власної значущості. Зовнішнє таке оманливо, але буває, що бачиш упевнену людину, яка одягнена модно (або просто одяг відрізняється від тієї, що носить більшість), то захоплюєшся нею. Настільки це органічно і природно.
У виборі одягу головне, щоб нормально виглядала і не була чорною. Намагаюся піти від цього кольору, але не завжди вдається.
Дозвілля. Ой, дозвілля. Та задрочу, а в перерві гуляю і ходжу на тренування. Нудно. Як проводити? Напевно, зробити навпаки. Чи взагалі сидіння за компом прибрати із зайняття на дозвіллі.
Книги/Кіно. Не можу сказати, що віддаю перевагу чомусь одному. У книгах, як і у фільмах є щось своє, особливе. Буває настрій під фільм, а буває під книгу. Якщо розпочата цікава книга, то цікавіше дочитати її, ніж вмикати фільм. Рекомендую не дивитися фільми жахів і тупі комедії. Рекомендую не читати книги розраховані на домогосподарок. І рекомендую дивитися і читати те, до чого лежить душа. І чергувати книги/фільми для душі з книгами/фільмами для мозку.
Останній фільм – це Острів з Мамоновим. Чомусь не подивився його раніше, думав, що нудний, а виявився цікавим, в деяких моментах навіть смішним і дуже глибоким. Під останнім словом приховано стільки всього, що краще самим подивитися, чим слухати мене.
Книга – це "Атлант розпрямив плечі" Айн Ренд. Усю книгу мене переслідувало відчуття сірості і безвиході того світу, а в кінцівці я трохи заплутався. Точніше, здавалося, що все зрозуміло, але потім рецензію прочитав і зрозумів, що пропустив деякі моменти.
Самоосвіта і самореалізація. Самореалізація – найвища мета у нашому світі. Самоосвіта – це інструмент, який допомагає в самореалізації. Якось так. Поки не знаю в якому напрямі рухатись далі. Знаходжуся в пошуку.
Культура. Це щось зовнішнє і внутрішнє. Це те, що людина вбирає в себе від батьків, друзів, з книг, фільмів, з оточення, природи і повітря. Це щось проростає усередині і виривається назовні в різних проявах. Чи то одяг, своєрідний акцент у мовленні чи колупання в носі. Свобода культурної людини полягає в усвідомленому виборі.
Бог. Бог – це ви та я. Це собака, бегемот і моя папужка.
Любов. Ну, це така штучкааа. Коли є дві людини з однією метою, які не просто живуть та задовольняють потреби, а ще і розвиваються з однією швидкістю. Коли любиш, тоді приймаєш людину повністю, поважаєш його свободу думки і дії. І ти упевнений в аналогічних діях іншого.
Стосунки. Стосунки – це дуже дивне слово для пояснення того, коли люди разом і їм добре. Адже стосунки не завжди мають на увазі щось піднесене і чисте, то чом би не впустити трохи пристрасті? І не шкодувати, коли вона вичерпається. Не сідати один одному на голову, не звинувачувати ні в чому, не прив'язуватися і не ставитись до людини, як до речі. Від чого втрачаю голову? Та мало від чого. Шкідливо це.
Майбутнє. Ні.