Коли говорять про найпрестижніші професії сучасності, то все частіше називають не юристів, економістів, а «програмістів».
Про працівників ІТ-сфери ходить вже чимало міфів.
Хто може стати програмістом, які плюси і які мінуси цієї професії, що є правдою, а що лише стереотипні думки, Варіанти запитали у працівників двох найбільших ІТ-компаній у Львові.
Чому саме ІТ-сфера?
Олег Гасьошин, дизайнер, компанія Еleks: Люди мого покоління починали з комп'ютерами з дитинства працювати, багатьох це захоплює в ранньому віці.
Я починав з того, що робив сайти на дешевих чи безкоштовних фреймворках. Пізніше я більше уваги почав приділяти візуалці.
Почав у графіці працювати, у галузі поліграфії. А зараз для себе визначив, що тільки у сфері діджітал хочу працювати – створювати дизайн сайтів, мобільні аплікації, інтерактивний дизайн.
Віктор Гайдин, R&D (Research&Development), Еleks : Я невипадково потрапив у цю сферу, зі школи цим цікавився. Тут велика концентрація різних людей, працювати цікаво.
Тарас Рудакевич, програміст, компанія SoftServe: У школі я навчався у філологічному класі і це дало мені зрозуміти, що я цим не хочу займатися. Те, що в ІТ, не жалію точно. Все цікаво, є можливість розвиватися, є стимул, є бажання вчитися. Є робота, яка прямо пропорційна твоїм знанням. Немає поняття хабарів.
Василь Пасічник, керівник проектів Eleks: З математикою мені все вдавалося, з гуманітарними дисциплінами було трохи важче. Але так склалося, що тепер для мене важливіші гуманітарні дисципліни: важлива англійська мова, психологія.
Я працював як програміст спочатку, став дуже швидко проджект-менеджером, на цій посаді працював 6 років, а недавно став акканут-менеджером. Орієнтуюсь на розвиток бізнесу, на замовників, на абстрактні речі.
Складність професії
Олег Гасьошин: Робота дизайнера неважка, якщо тебе від тої роботи штирить. Буває, що зранку ти прокидаєшся і перша думка, що треба те чи інше доробити.
Якщо це не заради грошей, якщо це тобі подобається, то ти можеш по 12 і 16 годин працювати і не відчувати скільки часу насправді пройшло.
А звичайний робочий день триває 8 годин. Хіба, коли потрібно здати проект, то доводиться довше працювати. Загалом робота дуже цікава.
Віктор Гайдин: Не знаю, чи це плюс, чи мінус, але робочі дні ненормовані. Тут можна бути креативним. Простір для творчості все одно залишається. Єдине, коли працюєш з американськими замовниками, то через різницю у часових поясах доводиться вночі працювати.
Тарас Рудакевич: Бувають дні, коли вільної хвилини немає, а є дні, коли є час пограти в теніс. На попередніх проектах ми тяжко працювати, через брак спеціалістів ми три місяці працювали без вихідних. Але у такі моменти ти стаєш загартованим.
Проекти і досягнення
Віктор Гайдин: Ми не можемо публічно розказувати про свої проекти, це умова контрактів. Якщо говорити в загальному, то ми робимо досить багато цікавих речей, які відомі у фінансовій справі, які відомі для працівників банків.
Олег Гасьошин: Сайт Елекса, ми його робили півроку. Пробували адаптивний дизайн, це було вперше для нас.
Тарас Родакевич: Я програмував під Айфон. А останні 4 місяці займаюсь іншим проектом. І цікаво змінювати проекти. Багато важливих і різних проектів робимо, зокрема у сфері охорони здоров'я.
Захоплення
Олег Гасьошин: Віддаю перевагу екстремальним видам відпочинку. Взимку – сноуборд, влітку – пейнтбол, катання на велосипеді.
Віктор Гайдин: Я чекаю на сніг, щоб покататися на лижах. На гітарі граю, багато всього подобається.
Василь Пасічник: Поза роботою я - незалежний від комп'ютера, мої хобі не пов'язані з комп'ютером. Є така тенденція, що багато людей, які працюють в ІТ-сфері, займаються спортом, активним відпочинком. Я займаюся боротьбою, це щось середнє між айкідо, боксом. Це просто активний відпочинок, катаюсь на велосипеді, лижах.
Тарас Рудакевич: Після роботи у мене інколи є ще робота, я на ній відволікаюся. Це проекти для себе, ті, які мені цікаві. Я люблю ходити на різні концерти.
Граю на гітарі, музика класно відволікає від роботи, від проблем. Катаюсь на лижах. Айтішники займаються спортом, бо у нас сидяча робота, треба рухатися. Тому на фірмах роблять спортзали. Я, наприклад, ходжу на бокс замість фізкультури.
Робота за кордоном чи в Україні: де краще?
Олег Гасьошин: Ідеальний варіант – жити тут, працювати на іноземців і отримувати їхню зарплату. А якщо говорити про роботу за кордоном, то Англія досить цікава у плані дизайну. Там є хороші спеціалісти. Це для мене - приклад для наслідування, у них хотілося б попрацювати.
Віктор Гайдин: У мене були пропозиції, але я ще тут, значить вони не були такі цікаві. Звичайно, у нас програмісти дешевші, а якщо говорити про умови праці, то у нас вони на належному рівні. Ми, по суті, працюємо не зовсім в Україні.
Тарас Рудакевич: Там настільки все добре організовано, що у тебе особистого життя не буде. У відомих ІТ-компаніях люди живуть настільки комфортно, що робота стає їхнім домом.
Василь Пасічник: У Львові є багато компаній, якщо ти відчуваєш, що недооцінений, то можеш піти в іншу компанію. Конкуренції за замовника немає, але конкуренція за людей - серйозна.
Кількість людей все ж таки обмежена. Навіть якщо людина закінчила прикладну математику, не означає, що вона готова працювати.
За кордоном є свої нюанси. Там ти можеш заробляти більше, але будеш платити більші податки.
Вищий навчальний заклад чи самоосвіта?
Олег Гасьошин: Вищий навальний заклад нічого не дає. Дизайн у нас ніхто не викладає, є окремі курси для початківців. Але веб-дизайн – це така річ, яка потребує постійного навчання, технології розвиваються, величезна кількість мобільних дівайсів з'являється, ти не можеш стояти на місці.
Тарас Рудакевич: Університет вчить як вчитися. Основи даються і це важливо, бо в ІТ-сфері працюють люди з різними освітами і часом відсутність тих основ дається взнаки. Ясно, що можна і самому навчитися, але це залежить, хто на скільки впертий. Класно закінчити технічний вуз.
Василь Пасічник: У більшості випадків – самоосвіта. Але добре, коли є школа, яка дає добру математичну освіту. Університети дають базові знання.
Коли ми почали наймати американських продажників для розкрутки на американському ринку, ті побачили, що у нас 80% працівників з вищою освітою, вони були шоковані і казали, що ми - ферарі в гаражі.
Про дизайн в Україні
Олег Гасьошин: Дизайн європейський відрізняється від українського і російського. Правда, в Україні дизайн вже більше стає наближеним до європейського. За кордоном приділяють більше уваги дизайну. Там слідкують за шрифтами, типографікою.
У нас жахливі сайти, особливо сайти державних установ: Укрзалізниці, сайт Львівської облдержадміністрації недавно відкрили. Таке враження, що їх робив 12-річний хлопчик. Виникає думка, що люди гроші відмивають таким чином.
Хто такий програміст
Віктор Гайдин: Я десь недавно чув визначення: програміст – це інструмент перетворення галюцинацій замовника в жорстку формальну систему.
Насправді щось в тому є. Замовник хоче отримати продукт, він собі його уявляє, але не має поняття як його втілити, і програміст має намалювати йому картину, як це буде виглядати. Щось подібне на роботу архітектора, який малює план будинків.
Про дівчат-програмістів
Віктор Гайдин: Я знаю дівчину, яка працює програмістом у компанії Facebook, вона туди потрапила після того, як виграла кілька міжнародних олімпіад. Чесно кажучи, вона, як програміст, за мене значно краща, як мінімум, виключення з цього правила точно є.
Тарас Рудакевич: Міф, я бачив. Просто дівчат у цій сфері мало, мінус сфери.
Секрети успіху
Тарас Рудакевич: Склад розуму логічного спрямування, бажання і не треба лінуватися. Все класно виглядає ззовні, але коли ти вникаєш у процес, то тебе можуть лінощі великі зловити. Це все потребує часу і зусиль. Багато людей у це глибоко не вникають.
Василь Пасіник: Потрібно добре вчитися в школі, далі - в університеті, працювати на роботі.
Українські ІТ-спеціалісти: дешева робоча сила чи професіоналізм
Василь Пасіник: Ми робимо акцент на тому, що даємо якісний продукт, даємо рішення, які не дають європейські і американські компанії.
Ми стараємось рости не за рахунок того, що даємо дешеву робочу силу, а якісні послуги. Це те, до чого ми хочемо рости.
Ми намагаємося виходити на той рівень, що ми можемо надавати консультаційні послуги і пояснювати нашим замовникам як жити, грубо кажучи. А наступний рівень – хочеться робити свій продукт. Бо зараз ми робимо багато крутих штук, зокрема, найпопулярніший кейс Елекса. Те, що ми робимо, - спецефекти для голлівудських фільмів.
Але все, що ми робимо, належить американцям, ми навіть не можемо говорити про те, що ми робимо. Будь-який продукт належить замовнику. Це може бути революційним продуктом, але ми не маємо на нього жодного права.
На разі це класичний алгоритм аутсорсингу. Є замовник, який живе в Штатах, і він має ідею, а ми можемо розказати йому, як це зробити. Але це буде його рішення. Якщо з'явився новий продукт і під брендом нової компанії, це може бути зроблено тут у Львові.
Про ринок праці і попит на програмістів
Наталка Гуріянова, рекрутер, компанія Eleks: Сьогодні на цьому ринку праці велика війна, багато людей сьогодні вчаться на ІТ-спеціальностях, але мало з них стають справжніми програмістами.
На одну вакансію у нашій компанії – 4-5 людей, але це вже програмісти з досвідом. А якщо говорити про студентів, то на посаду тестера зі 100 осіб вибираємо 10 осіб.
Але якщо є більше талановитих, то ми їх беремо, бо стабільно з'являються нові проекти.
Якщо говорити про вищі навальні заклади, то найбільше хороших спеціалістів - з Львівської політехніки і Львівського університету.
Вони до нас приходять з 3-4 курсу і до закінчення університету стають хорошими програмістами. Кожного року ми також влаштовуємо тренінги, готуємо нове покоління спеціалістів.