Тижні високої моди стали ще однією львівською традицією. І подіумні адепти, і не особливо запрошені у кутюрність прагнуть потрапити на хвилю цього культурного свята.
Закінчився одинадцятий сезон LFW і всі редакції гасають у пошуках конкретного враження. Враження, яке б відразу повідомило шановним читачам про позитивні чи негативні тенденції у проведенні LFW.
Можливо, що вперше в історії людства огляд LFW не розпочинатиметься зі стьобу чи ненормативної лексики. 11-й сезон Львівського Фешн-віку просто був. Був навіть у чомусь різноманітним. І це вже велике досягнення для культурної столиці України.
Відразу варто наголосити на тому, що Шувар Експо – не найкращий варіант для проведення модних заходів такого масштабу. Незнищенним і безсмертним вже є те відчуття, що десь тут поруч обов'язково мають з'явитись тети з великими кульками «Boss», які розпочнуть продажі сиру та яєць своїми співочими голосами.
Так у світі повелося, що відчуття базарності ніяк не залишить усіх днів показу. О, цей дивовижний, новий запах! Базарний аромат копченого, ковбасного і рулькового.
Окрім ароматів Франції ще одним елементом подиву є підбір моделей. Усі розуміють, що не все залежить від організаторів, усі десь погоджуються з тим, що модель – це вішалка з рівнобедренними ніжками, але ж не настільки!
Звичайні львів'яни ніяк не можуть проникнути у мінливість стандартів жіночої краси і тому на масових перекурах між показами лише й було чути наступні риторичні запитання: «Чому вони такі перекошені?», «Як їх вітром не здуває?» та «Хто взагалі їх вибирав?!» З деякими претензіями поціновувачів жіночої краси можна було погодитись, оскільки у певних випадках моделі були аж занадто сколіотичними.
Ніби ці дві речі і не є визначними для власників естетичного смаку та етичного присмаку, але враження псували чи не найбільше. Перекошені вішалки у дизайнерському одязі аж ніяк не можуть пропагувати у широкі маси нові кутюрні досягнення.
Але нас вже наздоганяє всюдисущий позитив і ми розпочинаємо нову сторінку у висвітленні LFW.
Якісний рівень організації заходу найпершим втішив чутливу конституцію поціновувача моди. Відразу було помітно, що організатори поклали на вівтар моди не лише душу й тіло, але й всю свою свободу.
Персонал люб'язно Вам усміхається. Персонал люб'язно проводить Вас на Ваші місця та усміхається. Персонал люб'язно усміхається. І усміхається тільки для Вас. Лише для Вас. Жодних технічних чи інших проблем просто не існувало.
Наступними потішили очі львівських модників вже самі покази. Від організаторів тут також мало що залежить, але окремий ріспект надсилається саме їм за усі ці чудові та цікаві колекції.
Варто відзначити суботні колекції таких дизайнерів: Irina Shuper, Olena Sloboda, Katerina Yalove, Kamila Gawronska-Kasperska.
Недільні покази також минули у повному параді. Колекція Віктора Черкаського «Капучино» хоча й була трошечки casual, однак саме такі речі хочеться бачити на жінці, а не на подіумі. Його колекція жіночна та ошатна.
Фінальний апогей LFW 2013 – колекція бренду Федіра Возіанова «v o z i a n o v», котра була присвячена його другові, який за станом здоров'я не міг бути присутнім на показі. Колекція була витримана у строгих синіх та чорних тонах, а шкіра та хутро лише додавали коштовності та цікавості одягу.
І ось тут й варто підводити підсумок. Хочеться поставити тверду п'ятірку за організацію та покази, але дика невідповідність місця (та ще деяких деталей) не дозволяють цього зробити.
Вибір лише за глядачем, а от організаторам уже вкотре радиться змінити місце дислокації та додати новизни у деталях. Адже помічена тенденція потрохи розчаровує – кількість поціновувачів та преси на показах повільно зменшується.
Робимо висновки і готуємось до 12 сезону з невеличкою надією на чудо та зі сльозами на очах.
