"Завтра буде новий день і я знову буду намагатись прожити один день тверезим", – анонімний алкоголік.
На вихідних у Львові відбувся форум Анонімних Алкоголіків.
Фестиваль тверезості організатори закинули в приміщення технічного коледжу на околицю міста.
Дійство у технікумі було більше схоже на шкільне свято, аніж на збір Анонімних Алкоголіків.
Стіни технікуму прикрашені кульками та стрічками усіх кольорів толерантності, біля дверей розташувався буфет, де кваплива тітонька продає канапки, солодощі та чай.
Усі відвідувачі форуму чомусь схожі на аскетів під час Великого посту. Вони мило щебечуть один з одним, а подекуди навіть чути православне: "Сестро, передай цукор".
На другому поверсі відбувається відкрите зібрання АА.
Зібрання розпочинається молитвою – алкоголіки просять Бога про ще один день тверезості. Далі будуть ритуальні сповіді про одужання членів АА.
Кожну історію побратими-алкоголіки підтримують хвилями оплесків та криками: "Молодець!"
Зі сцени спікер просить представитись усім новоприбулим на палубу цього ковчегу тверезості. Я помічаю на собі його ядучий погляд і проповзаю між відкидними стільцями актового залу до виходу.
Спускаюсь донизу. У холі діти порхають навколо тематичної літератури розкладеної на шкільних партах, немов колібрі над друкованими листками.
Одягнуті в квітчасті вбрання діти анонімних алкоголіків наповнюють зал дзвінким сміхом.
Я підходжу до однієї з парт на якій розкладені книги та брошури із характерними назвами: "Как бросить пить", "12 шагов к выздоровлению", "Ты думаєш, что ты особенный?"
Продає літературу худорлявий чоловік років сорока. Верхні ґудзики його барвистої сорочки розстібнуті так, що з під них поблискує важкий металевий хрест.
Я журналістка, хочу порозмовляти з кимось з АА. З ким можна поговорити – звертаюсь я до нього.
Можете зі мною, давайте відійдемо трохи – відповідає продавець.
Для чого Ви сьогодні зібрались тут? Що святкуєте?
Форум АА присвячений відкриттю першої групи АА у Львові, яка була заснована 1 травня 1994 року.
Спершу у Львові була терапевтична група. Потім приїхали поляки, які вже мали досвід проведення зібрань АА. Тоді, 31 квітня й зібралася перша група, яка почала за традиційною методикою груп АА рятуватись від алкоголізму.
З цього часу товариство росло і розвивалося. Тому щороку в травні ми святкуємо річницю заснування. Цього року приїхало менше людей, бо вибори, хоча, зазвичай, приїжджає дуже багато.
Минулого року було багато гостей з Криму та Одеси. Такі збори алкоголіків з усієї України проводяться кожного місяця.
Яка мета такого святкування?
Форум – це не стільки святкування, як можливість обмінятись досвідом з іншими членами АА. Зустрітися з алкоголіками з різних міст, обмінятися не лише досвідом одужання, а досвідом донесення ідей.
Ми не рекламуємо своє товариство.
Той, хто хоче дізнатись хто такі АА може прийти на форум, послухати людей які одужують та дізнатись на чому ґрунтуються їх принципи.
Як долучитись до товариства? Як проводиться лікування в АА. Там є психотерапевти чи якісь інші програми одужання?
Людина, яка визнає, що у неї є проблеми з алкоголем, має право, без усіляких умов, бути членом товариства АА. У товаристві немає ні обов’язкових, ні вступних внесків. Є закриті та відкриті групи.
Відвідувати закриті групи можуть лише алкоголіки, тоді як прийти на відкриту групу, щоб подивитись, як все відбувається, може будь-хто. Є маленькі групи, у яких збираються по троє людини, є й великі групи.
Також є певний фіксований формат проведення груп. На групах кожен ділиться своїм досвідом одужання. Як він справився з цією проблемою, як він зміг позбутися цієї залежності.
Тобто на такі зустрічі приходять люди, які вже видужали? Фактично не алкоголіки?
Не можна бути залежним у минулому. Алкоголізм – це хвороба на все життя. Не може бути такого: "Сьогодні я алкоголік, а завтра ні. П’ю стакан пива в день і все добре".
Алкоголік, наркоман, або будь-який залежний – хворий все життя. Це смертельна, невиліковна, хронічна хвороба. Алкоголізм визнаний хворобою Всесвітньою організацією охорони здоров’я. І це не порушення психіки, і не гріх.
Більшість людей до смерті відвідують зібрання АА?
У нас є кілька людей, які були ще у тій першій групі АА у Львові, тобто вони вже 20 років ходять. Хтось рідше ходить, хтось частіше, але вони відвідують збори. Хоча це абсолютно добровільно.
Коли Ви долучилися до АА?
14 місяців назад. Рік і два місяця.
Скільки років Ви пили до цього?
З дитинства. Вперше я напився років у десять чи дванадцять і вже так, що обригався. Лише три-чотири роки назад я визнав, що у мене є проблеми з алкоголем.
Тоді я зрозумів, що алкоголік, почав в інтернеті шукати інформацію про цю хворобу, детальніше її вивчати. Спершу була ілюзія, що я самотужки зможу позбавитись від залежності, але мені не вистачило сил.
Я змушений був шукати якусь підтримку. Я сам лікар і тоді я зрозумів, що всі медичні засоби безсилі перед залежністю, що вони всі тимчасові. Навіть методи психоемоційного впливу, такі, як кодування працюють тільки тимчасово.
У нашому товаристві є маса людей, які неодноразово кодувались, зашивались, а потім повертались до вживання алкоголю.
Прийшовши ж у товариство вони залишаються тверезими багато років.
Алкоголіком може вважатись той, хто п’є келих пива в день? Як пили Ви?
Хто такий алкоголік? Кожен з членів нашого товариства досягнув певного дна. В мене було неглибоке дно. Я зберіг сім’ю та роботу. А хтось досягнув повного дна – одного дня він просто залишився на вулиці без житла, без сім’ї та без роботи.
Людина безсила, вона втратила все від алкоголю. Я зупинився трохи на вищому рівні. Людина має досягнути свого дна і визнати своє безсилля. Основа товариства в тому, що ми визнаємо своє безсилля перед алкоголем.
Чи є алкоголіком людина, яка щодня випиває пиво? Алкоголік – по-перше це та людина, яка не контролює кількість випитого. Якщо він сьогодні сказав собі, що вип’є пляшку пива, але випив вісім пляшок, то значить, що він алкоголік, незважаючи на те, вважає він себе таким чи ні.
Якщо людина прийшла на якийсь культурний захід, випила трохи – це не алкоголізм. Якщо людина прийшла на такий захід зі словами "я вип’ю сто грам", а в кінці вечора він п’яний валяється під парканом – він алкоголік. Після того він повинен похмелятись, бо страждає фізично.
Чому алкоголізм є таким розповсюдженим явищем, зокрема, зараз прогресує підлітковий алкоголізм. Що на це впливає? Нав’язування соціуму, що пити нормально, реклама алкоголю, чи що?
Є багато факторів, що сприяють алкоголізму. І велику роль у цьому грає спадковість. Коли батьки алкоголіки, або наркомани. Також велику роль грає соціальне оточення.
Алкоголізм – це хвороба душі і тіла. Алкоголіки – духовно хворі люди. Також декотрі люди мають фізіологічну схильність до алкоголізму.
Просто хтось потрапляє в такі життєві обставини, що не стає алкоголіком, а є люди, які потрапляють в середовище, котре сприяє розвитку даної хвороби.
Ви потрапили у таке середовище?
Важко сказати. По-перше я спадковий алкоголік. І зараз, оглядаючись назад, можу сказати, що в мене не було шансів не стати алкоголіком. Коли нормальна людина вперше пробує алкоголь, то їй погано, оскільки це хімічна речовина.
У людини з’являється нудота, неясна свідомість, вона відчуває певний дискомфорт. Людині, яка схильна до алкоголізму перший прийом алкоголю приносить радість.
Вона відчуває полегшення, ейфорію. Людина, яка під час першого прийому алкоголю відчуває подібне – потенційний алкоголік.
Чому людина відчуває радість? Вона втікає від реальності? Вона слабка? Від щасливого життя алкоголіками не стають?
І від щасливого життя теж стають. Не всі члени АА походять з нижчих соціальних верств, є й забезпечені, успішні люди. Як будь-яка хвороба, алкоголізм не вибирає певний соціальний прошарок. Якщо є внутрішня схильність до алкоголізму, то він буде розвиватись.
Для чого Вам був потрібен алкоголь?
Я відчував себе вільно. Мені було класно. Якщо без алкоголю у мене були страхи, фобії, я не міг вільно спілкуватись, то з алкоголем я був розкутішим. Це почалось з того, що я приходив на дискотеку і не міг тверезим танцювати.
Ми випивали пляшку вина на трьох і я одразу ставав веселим та щасливим. Міг знайомитися з дівчатами. Кураж з’являвся!
Це спосіб мислення алкоголіка. Він розкомплексовується, взлітає. А потім цього треба ще і ще і ще. Класно, класно, класно.
Потім, коли вже зовсім погано, потрібно привести себе до норми тим ж алкоголем, щоб хоч трохи було легше на душі. Алкоголь спричиняє депресії, самобичування.
Алкоголь потрібен не для того, щоб стати щасливим, а для того, щоб хоча б не бути в депресії. У станах ненависті та злості. Всі негативні риси нівелюються алкоголем, коли приймаєш алкоголь все відходить на другий план. Це своєрідне лікування.
Якщо є проблема, то із вживанням алкоголю вона зникає. У голові формується чіткий зв’язок. Мене рознервувала жінка – піду вип’ю, мене болить голова – вип’ю.
Яку роль у лікуванні відіграла Ваша дружина?
Вона стримувала мене, вона підштовхнула мене до вирішення проблеми. Вона допомогла мені не досягнути дна. Просто своєю присутністю – я не хотів втратити дружину, дітей. Мені не хотілося бути п’яним перед ними. Я відчував себе непотрібним в сім’ї.
Це мене і мучило – що у мене є дружина, дитина. Я кажу собі, що не п’ю сьогодні, а приходжу вже готовий. Я не міг стриматись, хоча знав, що не потрібно пити.
У нашому товаристві є таке порівняння – стриматись від алкоголізму, це те ж, що й стриматись від проносу – можна протриматись п'ять, десять, чи п'ятнадцять хвилин, але потім потрібно в туалет, бо це все піде в штани.
Аналогічно не можливо втриматись, коли розвивається алкогольна, чи наркотична тяга. Людина не може втримати її своєю силою волі. Воно не працює.
Як реагували Ваші діти? Чи вважаєте Ви, що це якось вплине на їх майбутнє?
Звісно, це впливає на майбутнє. У нас є суміжні товариства, де проходять курси лікування діти алкоголіків. Їхня психіка постраждала. Сенс програми одужання в групі АА – стати щасливим.
Дитина, яка піддалась впливу батьків-алкоголіків не може бути щасливою, навіть якщо вона не живе з ними.
А Ваші діти?
Не знаю наскільки вони піддались впливу.
Ви відчуваєте свою провину перед ними?
Відчувати себе винним – ніщо! Досягнути пробачення дітей можна лише своєю поведінкою. Надати їм потрібну підтримку, допомогу.
Зараз вони відчувають це?
Я думаю, що так! У мене не було глибоке дно, тобто дуже погане вживання.
Ви застосовували насильство щодо до членів сім’ї?
Ні. З мого боку, ні до дітей, ні до жінки не було домашнього насилля. Я не був буйним, агресивним алкоголіком. Якщо я приходив п’яним, то лягав тихенько спати і нікого не рухав.
Рідні, однак, не були в захваті, але слава Богу, я хоча б не причиняв їм жодної фізичної шкоди. Хоча, звісно, вони страждали морально.
Я бачу хрестик у вас на шиї. Ви віруючий? Ви були християнином до вступу в АА?
Християнином я був, але зрозуміти Бога мені допомогла програма анонімних алкоголіків. У нашій програмі розписані дванадцять кроків того, як досягнути щастя. Минулого року форум називався "Вільні, радісні, щасливі".
У нас є програма, що розповідає про те, як стати вільним, радісним, щасливим. Ключовим моментом цієї програми є Бог, або сила могутніша за нас. Хто як це розуміє.
Програма допомогла не стільки зрозуміти себе, як встановити стосунки з Богом. До цього я не розумів суті релігії, духовності та Бога. Я став більш усвідомленим.
У мене з’явилось розуміння самого Бога, розуміння християнських таїнств, сповіді чи причастя, наприклад.
Ваша сім’я теж стала більш релігійною?
Ми й так ходили до церкви. Я думав, що церква допоможе мені позбавитись залежності. Самі алкоголіки та їх рідні часто плутають поняття алкоголізм з гріхом. І самі алкоголіки вважають це гріхом, але це хвороба!
Через те вони починають ще більше пити.
Так! Тому що "а, я все одно грішний, то що вже". Мені хотілось йти в церкву, щоб очиститись. Спробувати позбутися гріха.
Програма АА дає ключ поєднання. Гармонізує стосунки з Богом через релігію.
Програма працює не залежно від віросповідання і людина обирає ту групу, яка їй більше пасує та може спілкуватися зі своїм Богом не залежно від віри.
А як бути атеїстам? Вони можуть вилікуватись?
У нас є багато атеїстів, які успішно проходять програму лікування. У нашій літературі є розділ для таких людей, який дає їм зрозуміти як прийти до віри і до вирішення проблем.
Для чого анонімність?
Анонімність – основа нашої духовності. Анонімність не означає те, що я анонімний щодо до вас. Мені так простіше. Я людина. Сьогодні я алкоголік, який не вживає, йде на шляху одужання.
А завтра я алкоголік, який зірвався і напився. Це негативний приклад.
Наша політика зв’язків з громадськістю ґрунтується на привабливості, а не на рекламі. Реклама може бути і позитивною, і негативною.
Якщо я зірвуся, нап’юся, ми з вами зустрінемось і ви побачите, як я десь сидітиму та питиму пиво, то ви скажете: "О, це той алкоголік в якого я брала інтерв’ю, який казав, що не п’є, а зараз сидить та п’є пиво!" і з’являється стаття про це.
Або скажу усім своїм друзям – я такий тверезий, а потім я зірвусь. Тому, ми не виставляємо на показ.
Мене часто питаються: "Чому ти не п’єш. Кажуть, що ти маєш силу волі?" Ні, не маю сили волі! Я безсилий, я просто не підходжу за межу до алкоголю. Там алкоголь, а тут я. Якщо я підійду ближче до нього, він мене поборе.
Тобто, там де є алкоголь, то вас там немає? Якщо Вас кличуть на святкування де питимуть, то ви не прийдете?
Ні, чому ж. Я живу своїм життям, мої друзі та знайомі своїм. Колеги на роботі живуть життям, яким жили до цього і я прекрасно з ними спілкуюсь.
Ви боїтесь зірватися?
Страх – це неправильна віра. Це віра в погане майбутнє. Краще я буду вірити в Бога. У нас є дуже простий принцип "сьогодні": сьогодні я планую не зірватися, сьогодні я планую закінчити форум, успішно прийти додому до сім’ї.
А завтра буде новий день, і завтра я знову буду старатись прожити один день тверезим.
Не важко так рахувати кожен день без алкоголю?
Ні, це радість!
Колись настає момент, коли вже не замислюєшся над цим?
Якщо я забуду, що я алкоголік, я зірвусь! Кожен день в молитві до Бога я прошу, щоб він допоміг мені сьогодні залишитись тверезим. Сьогодні! Я не прошу про цілий рік, про місяць, лише сьогодні.
Я намагаюсь планувати день так, щоб зайвого часу не залишалось.
У літературі, яку Ви продаєте є окремі книжки для жінок-алкоголіків. Їхній алкоголізм відрізняється?
Їм важче одужати. Вони швидше впадають в будь-яку залежність.
Для жінок інший механізм оздоровлення?
Ні, механізм однаковий для всіх. Жінки більше соромляться прийти в товариство.
У групах більше чоловіків?
У світі теж більше чоловіків-алкоголіків.
Чому?
Не знаю. Чоловіки вважають себе сильними, їм все можна. А жінка – мати, має більше обов’язків, вони відповідальніші.
Що найважче в алкоголізмі? Визнати, що ти алкоголік?
Так. Кожен алкоголік якому говорять, що в нього проблеми, створює бар’єр. Йому не вигідно визнавати свою залежність. Його психіка знаходить шляхи заперечення.
Це стадійне захворювання. У стадії деградації вони заперечують, що алкоголіки, що деградують. Якщо алкоголік розумний, то він створює логічні ланцюжки, чому він не хворий.
Ви толерантно ставитесь до людей з іншими переконаннями?
Програма АА базується на духовності. Що таке духовність? Духовність походить від слова дух. А що таке дух? Дух Божий.
Якщо людина йде шляхом духовного розвитку, вона хоче досягти толерантності, терпимості і любові. Любові до свого ближнього. Це їх гріх, вони всі хворі.
Все ж Ви оперуєте таким поняттям "гріха". Ви його приймаєте? Тобто Ви вважаєте себе грішним?
Ми всі грішні. Немає безгрішної людини.
Я маю на увазі грішні у своєму алкоголізмі. Алкоголізм – гріх?
Ні, алкоголізм – це хвороба, але він має свої прояви. І те, що я робив під впливом алкоголю – це гріх.
Все ж Ви осуджуєте інших?
Ні, мені шкода їх. Якщо б я міг якось допомогти. Якщо б вони звернулись до мене за допомогою, я б допоміг, коли б це було в моїй силі. Я вчуся жити без осудження інших.
Осудження, незадоволення, гнів – це те, що дуже любить алкоголізм. Це його улюблені інструменти, як і інструменти Сатани. Злість, ненависть, заздрість.
Суспільство часто відкидає алкоголіків. Ти поганий і все. Людина випадає з суспільства і починає пити ще більше. Ви відчували таке осудження щодо себе?
Звісно, було не просто. Звісно, осудження було. Було заперечення осудження "вони неправі, вони нічого не знають, я хороший, я роблю те і те".
Ви відчували себе викинутим із суспільства?
Самотність для алкоголіка – дуже характерна риса. Справжній алкоголік не той, хто забавляється з друзями на природі, а той хто п’є на самоті.
Або той, хто шукає товариство не для спілкування, а для того, щоб випити з ними. А випити – означає знову піти в себе.
Алкоголік і самотність – це синоніми.
Алкоголіками стають від самотності чи навпаки? Ви відчували себе самотнім?
Важко сказати. Звісно я відчував себе самотнім. Здорова людина мене б не зрозуміла, лише алкоголік.
Ви казали, що ваш батько пив в дитинстві. Через це Ви відчували себе самотнім з дитинства?
Мій тато був алкоголіком, але під час мого дитинство він не пив. Він пив в молодості, а потім перестав. Почав знову пити, коли я був вже дорослим.
Тоді я сам вже був алкоголіком, але не знав цього. Він пив і я пив. Ми жили в різних містах. Я вважав, що я не алкоголік, що це лише в нього проблеми з алкоголем.
Тобто Ваше дитинство ніяк не вплинуло на розвиток хвороби?
Напевне. Можливо десь. Я думаю, що ні.
У Вас було щасливе дитинство?
Так. Закомплексоване, але щасливе. Я був закомплексований, бо носив окуляри, в мене була косоокість. В мене були ще внутрішні страхи.
Ваші батьки не допомогли Вам справитись зі страхами та комплексами. Тобто вина у Вашому алкоголізмі теж лежить на них певною мірою. Як виховати дитину – не алкоголіка.
Батьки не винні у цьому. Мої точно!
Але якщо б вони допомогли Вам справитись з комплексами, можливо Ви б не почали затуляли їх алкоголем?
Колись на групі я сказав таку фразу – "Бог не знайшов іншого способу привести мене до справжньої віри". Тільки через алкоголізм, це мій шлях.
Якщо б мені далось інше життя – кар’єрна реалізація. Фінансові можливості, то можливо я б став паскудною, багатою людиною.
Тобто Ви вважаєте, що алкоголізм – це не наслідок неправильного виховання, якоїсь проблеми, абощо, а подарунок долі?
Так! Я вважаю, що мій алкоголізм на сьогоднішній день є подарунком. Саме через нього я знайшов Бога, так я його зараз розумію.
Зараз Ви щасливий?
Так. Повністю щасливий.
У Вашій групі є люди, які стали алкоголіками і у цьому також є вина їх батьків. Що б Ви порадили батькам щодо виховання?
У мене єдина порада – хай батьки живуть своїм життям і дають дітям жити своїм.
У Ваших дітей немає потягу до алкоголю?
Ні. У моєї дочки не має, наскільки я бачу. Жодного разу я не бачив її в стані алкогольного сп’яніння. Нам з Італії передали один алкогольний напій. Він вже рік стоїть її шафі.
Вони з дівчатами пробували цей напій і рік він вже так стоїть. Нещодавно я побачив це і подумав: "Якщо б в її віці у мене була така пляшка, вона б вже не стояла, вона була б порожня".
Я довіряю їй. У всьому.
Львівський сайт Анонімних Алкоголіків
Фейсбук львівських АА
"Думаешь ты особенный? Теперь мы все особенные вместе!" (с) – цитата з брошури АА.