Музейна карта Львова не обмежується великими, добре відомими національними закладами, які входять до популярних туристичних маршрутів.
У місті працюють десятки менших музеїв, які зберігають мистецьку, історичну та наукову спадщину, але часто залишаються поза увагою поціновувачів. Варіанти підготували добірку музеїв Львова, які можуть зацікавити не лише туристів, а й самих львів'ян.
Музеї, які розповідають про життя та творчість видатних постатей
Ці музейні простори дають змогу побачити не лише творчий доробок відомих митців, а й зазирнути в їхнє повсякденне життя. Збережені квартири, майстерні, особисті речі, рукописи та архіви допомагають відчути атмосферу, у якій народжувалися мистецькі твори, фотографії, музика й скульптура.
Простір, що вартий уваги, — Квартира-музей Юліана Дороша. Це один із найновіших музеїв Львова, який відкрили у червні. Він розташований у будинку на вулиці Костя Левицького, де жив сам фотограф. Уже з перших хвилин складається враження, що ти прийшов не до музею, а в гості до людини, яка тут жила. У квартирі зберегли автентичний інтер'єр: кухню, старий умивальник, плиту, стіл та інші предмети побуту, якими користувалася родина Дорошів. Саме ці деталі допомагають відчути атмосферу львівського помешкання ХХ ст. У кімнатах можна побачити особисту бібліотеку Юліана Дороша, зокрема «Підручник фотоаматора» — перше українське видання митця, присвячене мистецтву фотографії, а також примірники фотографічного часопису «Світло і тінь», де він публікував свої матеріали. Також тут представлені його фототехніка, документи, листи, записи та сімейні фотографії. Окрему частину експозиції займають світлини старого Львова, а також Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини й Покуття, які Дорош створював під час своїх експедицій. Музей Юліана Дороша — це місце, де можна не лише познайомитися з творчістю митця, а й побачити, як він жив і працював.
Музей Володимира Патика відкрили у 2024 році в майстерні митця. Тут можна не лише побачити картини одного з найвідоміших львівських художників ХХ століття, а й краще зрозуміти, якою людиною він був. У музеї представлені картини митця: портрети самого Володимира Патика та його дружини, пейзажі, натюрморти, а також карикатури. Однією з особливостей його творчості були саме карикатури, через які Патик висміював людей, що пристосовувалися до радянської влади та писали доноси на інших. Також в експозиції музею можна побачити його пензлі, фарби, блокноти з ескізами майбутніх робіт та особисті речі художника. Картини Володимира Патика легко впізнати за насиченими кольорами. Художник любив яскраву палітру й прагнув передати красу природи та життя навіть у непрості часи. Деякі з таких робіт представлені в експозиції. Водночас серед його робіт є й ті, що відображають атмосферу радянської дійсності. Під час відвідин музею можна переглянути короткий фільм про життя і творчість митця. Загалом, музей допомагає по-новому відкрити для себе Володимира Патика — не лише як відомого художника, а й як людину. Тут можна ближче познайомитися з його творчістю та побачити роботи, які передають атмосферу часу, в якому він жив та творив. Додамо, що 2026 рік на Львівщині проголошено роком Володимира Патика з нагоди 100-річчя від дня народження митця.
Ще один цікавий простір — це Меморіальний музей Станіслава Людкевича. Він розташований у будинку, де композитор прожив останні роки свого життя. Музей відкрили у 1995 році. Після смерті Людкевича його дружина Зеновія Штундер зберегла архів, особисті речі та інтер'єр будинку, а згодом передала їх музею. В експозиції можна побачити робочий кабінет композитора, рояль, велику бібліотеку, рукописи, видання музичних творів, фотографії, листування та особисті речі. Загалом архів налічує близько 10 тисяч експонатів, які розповідають про життя і творчість Людкевича. Музей дає можливість не лише більше дізнатися про життя і творчість Станіслава Людкевича, а й побачити будинок, у якому він жив і працював, та відчути атмосферу, в якій творив митець. Раніше Варіанти вже писали про маловідомі сторінки життя Станіслава Людкевича — жінок, які відіграли важливу роль у його долі, та непрості стосунки композитора з радянською владою.
Також варто відвідати Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри. Це єдиний в Україні музей, присвячений сучасній скульптурі. Його заснував сам митець після повернення зі США, куди був змушений емігрувати після Другої світової війни. Повернувшись в Україну у 1991 році, він привіз із собою понад 800 власних робіт і своїм коштом збудував музей, який відкрився у 2005 році. Тут представлені абстрактні скульптури, портрети, архітектурні композиції, барельєфи та авторські малюнки. Більшість робіт Дзиндра створював із незвичних матеріалів — будівельної сітки, арматури та цементу, а їхні форми кожен відвідувач може трактувати по-своєму. Саме тому музей не схожий на традиційні художні експозиції — це простір для власних асоціацій і роздумів. Це не просто колекція скульптур, а простір, який дозволяє краще зрозуміти творчість Михайла Дзиндри та його внесок в українське мистецтво. Додамо, 2021 року відзначали 100-річчя від дня народження скульптора, тоді Варіанти писали про ініціативу вшанування пам'яті Михайла Дзиндри, зокрема перейменування зупинки громадського транспорту біля музею на його честь.
Музеї, що розповідають історію українського війська
Вони допомагають простежити розвиток українського війська від найдавніших часів до наших днів через зброю, військову форму, особисті речі захисників та історичні документи.
Перший музей із цього переліку — це Воєнно-історичний музей 58 Будинку офіцерів. Він знайомить з історією українського війська від княжої доби до сучасності. Тут представлені зброя, військова форма, документи та особисті речі українських захисників. Окремі зали присвячені сучасній російсько-українській війні, зокрема обороні Луганського аеропорту та пам'яті Героїв України. Експозиція допомагає простежити, як змінювалося українське військо протягом століть і якою ціною виборювалася незалежність.
Ще один схожий за тематикою приватний музей — Галерея українського військового однострою. В експозиції представлено понад 30 реконструйованих військових одностроїв Українських січових стрільців, Української повстанської армії, Карпатської Січі та інших українських військових формувань. Всі однострої, емблеми та нашивки відтворені за архівними документами й історичними фотографіями. Це дозволяє побачити, як виглядали українські воїни різних поколінь.
Приватні музеї, які також варті вашої уваги
У Львові працює багато інших приватних музейних просторів. Вони показують, що музей може бути дуже різним — від інтерактивного простору до меморіальної квартири чи тематичної експозиції.
Одним із таких просторів є Музей у темряві «Третя після опівночі». Це інтерактивний музей, де всі екскурсії проходять в абсолютній темряві, а відвідувачів супроводжують незрячі гіди. Тут представлено три формати: «Прогулянка у темряві», «Квест чуттів» та «Побачення у темряві». Кожен із них допомагає перевірити свої органи чуття, окрім зору, у цілковитій темряві. Наприклад, серед завдань «Квесту чуттів» — розпізнавання запахів і смаків, визначення ваги предметів та інші завдання, які потрібно виконати, покладаючись лише на слух, дотик, нюх і смак. Також відвідувачі можуть ближче познайомитися зі шрифтом Брайля та спробувати власноруч написати ним кілька слів. Цей музей — це можливість ненадовго відчути світ так, як його сприймають незрячі люди.
Ще один простір, що вартий уваги, — Музей скла. Єдиний в Україні музей, присвячений історії та мистецтву скла. Він розташований у підземеллях історичного палацу Бандінеллі. Тут представлені сучасні та історичні скляні вироби українських і закордонних митців: декоративні композиції, посуд і ювелірні прикраси, які демонструють різноманіття технік і можливостей цього матеріалу. Експозицію доповнюють інтерактивні елементи: можна спробувати створити скляний виріб на сенсорному екрані, перевірити свої знання про скло у вікторині, відкрити комірку з сюрпризом, виготовленим зі скла, а також роздивитися експонати за допомогою спеціальних оптичних приладів, щоб побачити скло з різних ракурсів. Це місце, де поєднуються історія, мистецтво й сучасні технології, відкриваючи світ скла з абсолютно нового боку.
Також варти уваги є Квартира-музей Фаїни Петрякової. Невеликий меморіальний музей розташований у квартирі, де жила й працювала науковиця. Простір збережений майже таким, яким він був за її життя: тут залишилися робочий кабінет, книги, архівні світлини, старі меблі та особисті речі, що створюють відчуття живого дому. Фаїна Петрякова була дослідницею українського художнього скла та кераміки, а також багато зробила для вивчення й збереження єврейської культурної спадщини на Галичині. Саме вона віднайшла й зберегла унікальну колекцію колишнього Єврейського музею у Львові, яку в радянський період було сховано на горищі Музею етнографії. Сьогодні в музеї зберігаються її наукові праці, документи та предмети юдаїки, що розповідають про історію і культуру єврейської громади Львова. Це місце дає можливість відчути атмосферу старого львівського будинку й ближче познайомитися з історією львівських євреїв. У 2012 році музей тимчасово зачинявся через загрозу руйнування простору у зв'язку з будівництвом над квартирою, що фактично поставило під питання існування колекції.
Детальніше про життя євреїв на Галичині можна дізнатися у музеї «Слідами галицьких євреїв». Музей знайомить з історією, культурою та повсякденним життям єврейської громади Львова. Тут можна побачити релігійні реліквії, старовинні документи, фотографії та предмети побуту, які допомагають краще зрозуміти традиції львівських євреїв. Серед найцінніших експонатів — рукописний сувій Тори, який є головною святинею юдаїзму. Також у музеї представлені мезуза — релігійний атрибут, який євреї кріплять на дверях своїх домівок, цдака — невеличка скринька для пожертв, що є важливою цінністю цього народу, та інші речі, що розповідають про релігійне й повсякденне життя громади. Окремої уваги заслуговує лампа історика Якова Хонігсмана, одного з найвідоміших дослідників історії євреїв. Саме під її світлом він працював над своїми дослідженнями.
Музеї при університетах, про які знають не всі
Окрему групу становлять університетські музеї Львова — не завжди відомі широкому загалу, але надзвичайно цінні за своїми колекціями.
Серед численних музеїв ЛНУ імені Івана Франка є й менш відомі, але надзвичайно цікаві наукові простори. Одним із таких є Астрономічна обсерваторія ЛНУ. Це одна з найстаріших університетських обсерваторій України, заснована у XVIII столітті. Тут досліджують Сонце, зорі, галактики та Всесвіт, а комплекс телескопів обсерваторії внесений до переліку наукових об'єктів, що становлять національне надбання України. Відвідувачі можуть побачити історичні телескопи та астрономічні прилади, а за ясної погоди — поглянути на зорі через телескоп.
Також вартий уваги Гербарій Львівського університету, адже тут збережена одна з найбільших ботанічних колекцій України, яку формують уже понад сто років. Вона налічує близько 280 тисяч зразків рослин, мохів, грибів і лишайників з різних куточків світу. У музеї можна побачити цю унікальну колекцію, що вже понад століття допомагає науковцям досліджувати рослинний світ.
Не лише ЛНУ має музеї — інші університети Львова також представляють свої наукові напрями через музейні простори. Наприклад, серед музейної колекції Львівської політехніки є Ретромузей аудіоапаратури. Це перший в Україні музей, присвячений історії звукозапису та відтворення звуку. У колекції представлено понад 100 експонатів: вінтажні магнітофони, вінілові та касетні програвачі, телевізори, радіоприймачі, портативні плеєри та іншу аудіо- і відеотехніку ХХ століття. А найстаріший експонат — механічний грамофон 1948 року. Особливість музею в тому, що більшість пристроїв досі працюють, тож відвідувачі можуть не лише побачити, а й почути їх звучання. Схожий за концепцією державний артпростір «Дім звуку». Він присвячений історії радіо та звуку.
Ще одним представником університетських просторів є Музей хвороб людини при Львівському медичному університеті. Він є одним із найнеординарніших у Львові, заснований у 1896 році. Тут можна побачити понад 1800 зразків органів із різними захворюваннями. Серед найцікавіших експонатів — рідкісні вроджені патології, зразки віспи, прокази та легені, уражені COVID-19. Також тут зберігаються тисячі зразків тканин, які демонструють, як хвороби виглядають під мікроскопом, а також старовинні медичні книги та архів розтинів, який ведеться вже понад століття. Це музей, який дозволяє по-іншому поглянути на людський організм та розвиток медицини.
Серед музеїв ветеринарного університету цікавим є Музей підков — єдиний в Україні музей, присвячений історії ковальської та ветеринарної справи. В колекції представлено понад 300 підков різних епох і призначення — від звичайних робочих до ортопедичних, створених для тварин із захворюваннями копит і суглобів. Тут також можна побачити спеціальні підкови для роботи в горах, на льоду чи кам'янистому ґрунті, безшумні підкови для міських коней, а також ковальські інструменти, що демонструють процес їх виготовлення. Експозиція дозволяє поглянути на підкову не як на сувенір, а як на винахід, який століттями допомагав людям і тваринам.
Також варто згадати про Музей деревини від Лісотехнічного університету. Він єдиний в Україні, що присвячений деревині. Тут зберігається понад 2800 зразків із різних куточків світу. В експозиції можна побачити зрізи багатовікових дерев, десятки порід деревини, гербарій видатного ботаніка Остапа Волощака, а також фрагмент старовинного львівського дерев'яного трубопроводу та деревину з козацької «Чайки». Музей відкриває світ деревини не лише як природного матеріалу, а й як частини історії, науки та культури.
Завершує нашу добірку університетських музеїв Музей підпільної Церкви при Інституті історії УКУ. Він розповідає про діяльність Української греко-католицької церкви в радянський період. В експозиції представлені документи, літургійні речі та особисті історії священників і вірян. Серед унікальних експонатів можна побачити виготовлені в таборах ГУЛАГу саморобні крихітні чаші, рукописні молитовники та речі Патріарха Йосифа Сліпого. Основу цієї колекції складає найбільший у світі архів з понад двох тисяч аудіо- та відеосвідчень очевидців, які таємно зберігали віру в часи підпільного існування церкви.
Музеї державних служб, які показують їхню роботу та техніку
Одним із таких прикладів є Музей старовинних вимірювальних приладів від ДП «Львівстандартметрологія». Єдиний музей такого типу в Україні, присвячений історії вимірювальної техніки. В експозиції зібрано сотні приладів XIX–XX століть: старовинні ваги, термометри, секундоміри, спідометри, амперметри, хронометри та інші інструменти, якими колись вимірювали час, вагу, температуру й відстань. Це місце дозволяє побачити, як змінювалися технології та якими приладами користувалися в той час.
Також цікавим є Музей історії пожежної справи від ДСНС. Він розташований у будівлі діючої пожежної частини та знайомить з історією пожежної справи у Львові, зокрема на Галичині. В експозиції представлені старовинні пожежні каски, ручні помпи, спорядження, моделі пожежної техніки та унікальний пожежний насос австрійського виробництва 1849 року. Окремий зал присвячений бойовим будням рятувальників, а завершує експозицію виставка про ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Це місце дозволяє побачити, як змінювалася пожежна справа та якою ціною рятувальники захищають людські життя.
Загалом, ці музеї формують різноманітну музейну карту Львова, яка поєднує історію, науку, культуру та сучасні підходи до подачі експозицій. Вони дозволяють відкрити місто з нових і менш відомих для широкого загалу сторін.
Автори: Тетяна Панчишин, Софія Станіславова
