Тарас Демлан з друзями шукали забігайлівку у західноукраїнському Львові, перлині архітектурної пишноти Габсбургів, і друзі переконали його спробувати фірмову страву.
Офіціантка зняла Тарасову сорочку, прив'язала руки за спинку стільця і почала скапувати розплавлений віск від запаленої свічки на груди містера Демлана, пише Ендрю Хіґґінс в "New York Times".
Потім настав час обтирання кубиками льоду і шмагання його голої спини батогом. "Це", констатував Тарас після його випробування у львівському Мазох-кафе, "було дійсно незручно."
Щоправда, дискомфорт – це саме те, що хотів би Леопольд фон Захер-Мазох, письменник XIX століття зі Львова, на честь якого названо кафе.
Його найвідоміша робота, «Венера в хутрі", вирізняється довгими філософськими рефлексіями і описами сексуального задоволення, отриманого від болю.
Це підштовхнуло віденського професора психології Річарда фон Крафт-Ебінга ввести в науковий обіг термін "мазохізм", який описував те, що, на його думку, було девіантним клінічним станом.
В якості трюку для привернення уваги спадщина письменника здається безпрограшною для міста, яке силкується залучити іноземних туристів в західній околиці України, колишній радянській республіці, більш відомій в ці дні через її політичну нестабільність, боротьбу з російським президентом Володимиром Путіном з його Кремлем та всезагальною посткомуністичною ностальгією.
"Він всесвітньовідомий; він окреслив наше місто на карті ", – сказав Юрій Назарук, креативний директор компанії, яка володіє Мазох-кафе і дюжиною інших тематичних ресторанів, ідея створення яких навіяна місцевою історією.
Проте зв'язок з мазохізмом не надто втішний для опікунів образу Львова як колиски українського націоналізму, який пережив потрясіння Радянського Союзу. Вони хочуть відновити позиціонування Львова як одного з найпотужніших, найнезвичайніших та найспокусливіших міст Європи.
"Люди тут не сприймають Мазоха всерйоз", – сказав Петро Колодій, голова Львівської обласної ради та локальний лідер "Свободи", суворої націоналістичної партії, яка не толерує атеїзму та просуває ідею національної держави, оперту на спільну "кров та дух".
"Я ніколи не вивчав його сам",– додав містер Колодій.
Львівська молодь подібними комплексами не страждає і перетворила Мазох-кафе в популярне місце зустрічей та тусовок. У п'ятницю ввечері шмагання бичем, яке тут можна отримати задарма, нерішуче розпочалося на сором'язливій молодій жінці, яка випивала з трьома подружками.
Одягнений в чорне офіціант припинив бити її після кількох ударів, коли вона почала скаржитися на біль.
Загалом, щоправда, клієнтки не такі гидливі як клієнти, розповідає Саша Банкович, офіціантка кафе, заколисуючи у своїх руках батіг. "Ми зауважили, що чоловіки дуже багато верещать", сказала вона, додавши, що кількість прохань від клієнтів відшмагати їх не змінилася протягом місяців сум'яття, яке триває в Україні. "У цьому випадку все дуже стабільно у нашій країні".
Міський голова Львова Андрій Садовий,колишній інженер-електронник з широким кругозором, сказав, що він не має нічого проти Мазоха, проте відзначив, що місто мало "тривалу і складну історію", яку потрібно відзначати як одне ціле без надмірної уваги до письменника таких специфічних смаків.
Місто всіяне пам'ятниками більш шляхетним героям, як наприклад поет Тарас Шевченко, який вважається зачинателем модерної української літератури, але Захера-Мазоха львівські можновладці ще ніяк не не вшанували. Кафе облаштувало бронзову статую письменника, але навіть цей скромний, профінансований за власні кошти меморіал, розташований біля входу в кафе, отримує скарги від членів Львівської міської ради.
"Він занадто провокативна фігура для такого місця як Львів",– сказав Ігор Подольчук, український режисер зі Львова. "Це консервативне місто через релігію та традиції".
Подольчук є великим фаном Мазоха і бачить його митцем-першопрохідцем у ламанні табу, почав лобіювати прийняття Львовом свого найвідомішого рідного сина одразу після розвалу Радянського Союзу у 1991 році і становлення незалежної України. Подольчук заснував Міжнародний Фонд Мазоха і просував ідею назвати вулицю на честь письменника. Його зусилля, проте, виявилися марними.
Навіть Фонд Мазоха, додав Подольчук, займається не так як піаром Мазоха, як працює над залученням вільнодумних митців.
Тарас Возняк, редактор журналу "Ї", культурного журналу Львова, сказав, що розуміє чому "Венера в хутрі" не включена до шкільної програми і шокує людей певних кіл. Але він розповідає, що місто втрачає можливість отримання прибутку, не зробивши Мазоха своєю візитівкою. Так як, наприклад, Моцарт є для австрійського міста Зальцбург. "Він не був Моцартом, але практично кожна мова у світі має слово "мазохізм", каже Возняк.
Містер Назарук, креативний директор Мазох-кафе, каже, що сумніви стосовно Мазоха були знаком українського "важкого народження як нації" і труднощі положення країни між Росією та Європою виражаються в інколи незручних нюансах і складностях історії України.
"За останні 100 років, влада, мова і культура були змінені багато, багато разів у Львові", сказав він. "Щоб суспільство говорило на складні теми, пов'язаних з мораллю, воно повинно бути спокійним і зрілим. Ми, як і раніше, на цьому шляху".
Назарук відзначив, що Захер-Мазох писав про щось набагато більше, ніж просто болючий секс, а в роботах, таких як "Галицькі Казки" мають місце, "блискучі описи цієї невеликої частини світу." (В Мазох-кафе, звичайно, основна увага приділяється штукам для сексу, його стіни нанизані батогами, ланцюгами і бюстгальтерами, його меню з подвійними смислами).
Крім сексу, великою проблемою з Мазохом є те, що він писав німецькою мовою, якою мало хто з львів'ян говорить чи пише.
"Венера в хутрі" уже перекладена українською, але ця робота в рази відоміша у Нью-Йорку –багато в чому завдяки Velvet Underground ("Венера в хутрі" надихнула у 1967 році гурт на створення своєї класичної пісні з тією ж назвою, яку написав Лу Рід). У 2011 році Бродвейський театр презентував п'єсу "Венера в хутрі" Девіда Айвеса.
"Венера в хутрі" також має багато шанувальників у Франції, де Роман Поланскі в минулому році зняв кіноверсію п'єси Айвеса, а паризький театр цього літа презентував версію французькою мовою.
Ще однією проблемою є плутанина навколо особистості Захер-Мазоха. "Є настільки багато легенд та міфів про його походження, що ніхто достеменно не знав, хто він такий," сказала Галина Сварник, львівська бібліотекарка і вчена, яка два десятиліття шукала в місцевих архівах інформацію про предків письменника.
Його сім'ї інші вчені приписували єврейське, українське та іспанське аристократичне походження, але, каже Галина Сварник, такі заяви є "всього на всього легендами."
Його реальні корені, додала вона, є набагато прозаїчнішими: австрійські чиновники. Його дід переїхав до Галичини, коли область навколо Львова була васалом слуга імперії Габсбургів, працюючи там над податковою реформою і керуючи соляними промислами. Батько Мазоха очолював місцеву поліцію.
Сварник відзначила, що трагедією для їхньої родини стало те, що феномен, знаний у світі як "мазохізм" мав би бути "захеризмом", що насправді не підходить, оскільки воно звучить по-цукровому солодко, як наприклад захер-торт.
Прізвище письменника при народженні у Львові у 1836 році було просто Захер, але воно змінилося на Захер-Мазох в 1838 році, після того як брат його матері помер і її батько, глибоко засмучений втратою єдиного сина, попросив Захерів додати до свого прізвища приставку Мазох.
Вона сказала, що не вивчала, яким чином сімейне життя в родині письменника могли сформувати захоплення Захер-Мазоха грубими сексуальними практиками, але спростувала чутки, що його батько, начальник місцевої поліції, був жорстоким і грубим.
"Він був дуже освіченою людиною" з живим інтересом до музики та інших мистецтв, сказала вона, зазначивши, що сім'я його матері була також глибоко залучена в місцеві культурні та наукові кола.
Переклав Богдан Боровий