Міхо Саакашвілі вражений Львовом і його мером Міськом Садовим.
Щоб почути такі слова враженості та захопленості з вуст такого масштабу Андрій Іванович Садовий буде хоч Міськом, хоч Стефком.
Тілесна присутність екс-президента Грузії своїм животворящим перстом надихає та піднімає Садового у витання понад світами.
Саакашвілі настільки подивований реформами Садового, що спрямовує і скеровує його на ще більший успіх, у ще більших та більших масштабах.
Саакашвілі вірить у перемогу України. Саакашвілі любить Україну. Саакашвілі пов'язаний з Україною братерською шаною.
Саме тому натовп вдячних галичан вже стоїть поблизу костелу єзуїтів та тримає свої дигітальні пристрої напоготові.
Розслаблену картинку напередодні вікенду здіймає необачне падіння Віталка Грабара, яке відразу заносить в азбуку для фотографів майбутніх поколінь.
Але усе ціле, а тим козлам, які ржуть за кадром, наче коні – анафема на усі подальші роки.
У гарнізонному храмі отця Ісуса вдячні галичани хочуть залізти у душу Міхо своїми дигітальностями поперед журналістів, які вже давно там.
Таких (профанних міщан) відштовхують і відпихають. Тільки журналісти мають сакральне право фоткати віпів поблизу молитовних престолів.
Тільки журналісти можуть побачити, як на спини екс-президенту та, можливо, майбутньому президентові, спадає божественне сяйво.
Після молитви за воїнів грузино-російської та україно-російської воєн Міхо та Місько йдуть до журналістів.
Міхо тепло вітається з отцем Сусом і така непричасна теплота, схоже, чому не тішить серце Садового, який за мить до того перезирнувся з Сусом знайомим поглядом очей.
Але Міхо з посмішкою сходить до народу та дивиться прямо в об'єктив.
І це трохи засмучує Міська Садового.
Саакашвілі знову і знову вихваляє здобутки та реформи Садового у Львові, але Садовий чомусь знову і знову засмучений мученик.
Засмучений мученик коли мовчить, але коли починає говорити, то оживає та жестикулює.
Статусної харизми у Саакашвлі, звичайно, що більше і тому Садовому трохи прикро та сумно, що хтось, ось так законно та ще й такими жменями, перебирає усю його увагу на себе.
Але це вже не якийсь там всеукраїнський піар, це сам екс-президент грузії його так піарить.
Тому можна подумати, що в душі Міська Садового, десь там у найінтимнішому його куточку, Андрій Іванович дуже тішиться тому факту, просто не показує цього профанним глядачам, і правильно робить.
Тим більше, що ще сказати "Порошенко піарить Садіка" це ще якось можна, от вже заявити, що "Саакашвілі піарить Садового" – то вже якось невдобно.
Жіночки захоплено мліють від імпозантного Міхо і його яскравих маків та розпростерто готові замутити з ним таке, екат, і навіть таке.
І тут вже трохи невдобно перед Ляшком та його приватними фанатками.
Садовий веде Саакашвілі у Світ кави, де усі (навіть не журналісти) будуть дигіталити їх кавусю хвилин десять.
Садовий іде повз катедру приватним екскурсоводом для Саакашвілі та нарікає на тяжку долю політиків у сфері приватності. А ще послухайте, як кокетливо він говорить російською слово "кафешек".
Міхо та Місько сьорбають легендарну львівську кавуську, а всі інші очікують на відкриту лекцію екс-президента Грузії у Львівській міській раді для студентів та громадських активістів.
Так минає півтори години завзяття і труда.
Міхо з Міськом все ще немає у сесійній залі і тому, щоб трохи перебити післясмак ляшкових кобіт, доводиться фоткати присутніх дівчаток, що аж світяться лагідним львівським сонцем.
Це б мала бути парафія Пархомика, але його десь не має на такій кількості гарнюніх бейб.
Не має.
Не має.
Не має.
І не має.
Нарешті Міхо приходить зі своїм Міськом-чічероне і з ініціативи Міська-чічероне усі аплодують екс-президентові Грузії. Аплодують, але не встають, бо Міхо – свій, наш і кожного.
Міхо знову співає оди Садовому і усім статусним масштабом своїх вуст називає Львів – масштабною лабораторією для усієї України та свійськи знімає свого піджака, щоб залишитись перед усіма присутніми у білосніжній сорочці успіху.
Міхо свій у Львові.
І, можливо, це трохи засмучує Садового, що хтось, ось так законно та ще й такими жменями, перебирає усю його увагу на себе.
Але Садовий досвідчений політик і тому цей прихований сум можуть помітити не усі, а лише дехто.
Міхо, час від часу, люб'язно (у статусі дорого гостя) дивиться на Міська Садового.
Але більше він говорить про те, що Путін не вірить у любов.
Міхо перефразовує прямолінійне гасло "Putin – huylo", у більш прихований евфемізм "Путін – рожевий букетик", а трохи згодом, відповідаючи на невтомні прохання глядачів, ще більш іронічно, ніж у попередньому випадку, зупиняється за оту мить, що відділяє х від подальшого уйла.
Міхо згадує злих коханок російських олігархів, які не можуть нормально шопитись у Маямі через одного huyla.
За це вже не Місько Садовий, а Андрій Іванович Садовий дарує Міхо Саакашвілі, від усього львівського серця, ще теплий і такий золотий герб славного міста Лева.
Більше відео з Саакашвілі у Львові.
На цій благодатній миті єднання усього з усім хочеться згадати усе, що вже давно так не згадувалось поміж переслуховуванням забутих соул-раритетів, репу, модних електронік, нойзу, думу та альтернативного еренбі.
Згадати юну Алісію Сільверстоун (о, Боже, Боже, Боже) та Aerosmith "Amazing".