Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Минув місяць від вікопомної зустрічі в Овальному кабінеті. Попри всі зойки та апокаліптичні прогнози небо на землю не впало, фронт тримається, Україна позицій не втратила.
Обидві сторони здали назад, допомогу відновили, переговори про кастроване припинення вогню розпочалися. Проте цей місяць дав можливість остаточно зрозуміти певні факти, які стали явними.
США зрозуміли, що швидко продиктувати Україні путінські умови не вийде. Відповідно розпочалися човникові переговори.
Всі розмови про те, що трампівські США є партнером України абсолютно безпідставні, принаймні не підтверджувалися жодним фактом ні до, ні після зустрічі. Твердження про те що Трамп буде тиснути на Росію є дуже сумнівним, оскільки спостерігаємо лише публічне плазування перед нею.
Американці завжди були на боці Росії у критичні моменти. Наприкінці 19 сторіччя вони рятували росіян від голоду. У 1905 році після поразки від японців за підтримки Теодора Рузвельта вдалося добитися пристойного мирного договору для Росії. У 20-х роках XX століття США допомагали більшовикам відновлювати зруйновану економіку шляхом будівництва ГЕС, заводів та фабрик.
У 1933 році США офіційно визнали СРСР під час масової загибелі людей від голоду, який активно заперечувала американська преса. Ленд-ліз під час II світової врятував СРСР від розгрому Гітлером. Попри все протистояння протягом холодної війни США кинулись рятувати Союз від розпаду. Згадаймо виступ Джорджа Буша старшого у Верховній Раді України з погрозами невизнання України, якщо вона проголосить незалежність.
Поблажливість під час подій в Грузії, анексії Криму, безперервні перезавантаження відносин часів Джорджа Буша молодшого та Барака Обами є продовженням подібної політики. Та й у перші дні вторгнення американці практично примирилися з прогнозованим загарбанням нашої держави. Не забудьмо згадати про раптове скорочення постачання зброї восени 2022 року, коли ми розвивали успішний наступ, як і про постійні твердження, що не можна дати Росії перемогти, а про перемогу України – ні слова.
Це основні приклади з минулого. Америці значно зручніше мати справу та домовлятися з двома-трьома великими державами ніж з великою кількістю менших плюс страх неконтрольованого розпаду та розповсюдження ядерної зброї. Цим страхом користується Росія, діючи нахабно і постійно вдаючись до шантажу, користуючись слабкістю західних суспільств.
Минулого тижня Путін на зустрічі з бізнесом сказав три речі: війна не закінчиться, санкції не припиняться, економіка Росії входить в рецесію. Інакше кажучи, підтверджуються прогнози багатьох економістів, що до кінця 2025 року економіка Росії виснажиться настільки, що вона не зможе вести війну та може колапсувати. Ось і кинувся Дональд Трамп терміново рятувати друга Володимира, побоюючись неконтрольованих процесів після можливої поразки.
Очевидно, що всі дії Трампа, висловлювання Віткоффа власне напередодні переговорів з вихвалянням Путіна, згадками про російську мову у південних регіонах, псевдореферендуму, непереможність Росії – є неформальним публічним озвученням позиції США і тиском на Україну. Інакше кажучи, замороження конфлікту та визнання окупованих територій за Росію. Врешті чому б мало бути інакше, адже коли США серйозно говорять про анексію Гренландії та захоплення Канади, то чому мають противитися загарбанню українських територій.
Власне єдиною обставиною, яка рятує нас від повного викручування рук є незугарні дії Трампа щодо Європи, яка нарешті зрозуміла нестримну небезпеку та свою беззахисність перед Росією та відмовилася припинити допомогу Україні, тобто її обеззброїти. Цей факт й ламає гру американцям та змушує їх вести човникові переговори між Україною та Росією. Плюс уражене самолюбство Трампа, звісно.
Отже, слід усвідомити, що трампівська Америка йде, принаймні на чотири роки, і зрозуміти, що нам всіма силами слід налагоджувати стосунки з Європою. Цьому дуже противляться американці. Адже без європейців Мюнхен-2025 стає неможливим, а Європа може стати четвертим центром сили, чого США дуже не хочуть і намагаються розвалити Євросоюз через Орбана та підтримку ультраправих партій.
Після першого туру переговорів Умеров сказав, що відбувся корисний, конструктивний та продуктивний діалог. Десятигодинні переговори з РФ, зважаючи на тривалість, також результатів не дали, оскільки жодної заяви публікуватися не буде, про що заявив Пєсков. Росія вчергове, ймовірно, висунула умови на які навіть сучасні США не можуть погодитись.
Трамп вчергове скаже що все йде чудово і ми за 10 ярдів від миру. Поінформовані джерела знову повідомлять, що припинення вогню буде досягнуте до Великодня, тобто до 100 днів правління Трампа, а циніки пригадують, що 20 квітня – день народження Адольфа Гітлера, натякаючи на суть американського мирного плану.
Нам же, мабуть, варто пам'ятати слова нашої землячки Голди Меїр: "Важко про щось домовлятися з людьми, які прийшли тебе вбити". А також не вступати в суперечки з Трампом, намагаючись зберегти ту допомогу, яку вже виділили якомога довше, активно працюючи над її заміщенням. Тим більше, що за березневим опитуванням КМІС 79% українців вважає умови Росії неприйнятними, а 80% вважає, що боротьбу слід продовжувати навіть, якщо допомога буде лише від європейських союзників. Водночас це число практично однакове у всіх регіонах України.