Микола Габрель: Нематеріальна сутність війни – просторові прояви та проблеми України
Виступ доктора технічних наук Миколи Габреля на зустрічі експертного клубу "Великий Львів".
Доктор технічних наук, інженер-архітектор, професор, завідувач кафедри архітектурного проєктування Інституту архітектури та дизайну Національного університету "Львівська політехніка", член-кореспондент Української академії архітектури Микола Габрель.
Ми стали свідками глобальних змін у світі. Сьогодні радикально трансформуються основи функціонування та розвитку суспільства, змінюється ментальність, психологія, система життєвих пріоритетів і базових цінностей. В Україні ці трансформації посилюються війною.
Вивчення нематеріальної сутності війни важливе, оскільки далеко не все можна виміряти матеріальними критеріями. Проблеми дослідження нематеріальної сутності війни, що пов'язані з просторовим розвитком, впливають на розв'язання проблем післявоєнного відродження. Хтось може сказати, що це не повинно цікавити архітекторів. Так, нематеріальне – це тонка сфера релігії, психології, соціології, цінностей, але воно безпосередньо впливає на діяльність архітектора. Тому ми маємо право обговорювати цю тему.
Вивченість проблеми
Проблематика війни активно досліджується в економічному, соціальному, правовому аспектах. Наявні дослідження щодо відбудови та прокладення нових комунікацій та мереж, екологічного відновлення, культурної спадщини, а також прогнозування та планування майбутнього України.
Однак чинні дослідження базуються на матеріалістично-функціональному підході: фінансування відбудови, забезпечення функціональної стійкості внутрішньо переміщених осіб, відновлення інфраструктури, використання світового досвіду для відбудови, збереження природоохоронного і культурного фонду тощо.
Наша ідея – вийти за межі локальної тематики відбудови об'єктів і міст на ширший рівень. Ми базуємося на тому, що російсько-українська війна виходить за межі ортодоксальних положень матеріального і формальної логіки – це війна Західної та Азійської цивілізацій. На цьому наголошують багато дослідників, і суспільство має визнати, що це війна культур, історії, цінностей. Все це належить до сфери нематеріального.
Ми не ставимо завдання протиставляти матеріальне та нематеріальне. Однак дослідження нематеріального охоплюють ширші аспекти проблеми ментальної, ірраціональної сутності, соціокультурних властивостей, які зазвичай "недостатньо прив'язуються" до війни в обґрунтуванні рішень із відбудови.
Прусський генерал Клаузевіц говорив, що прогнози у війні діють лише до першого пострілу, і перші дні повномасштабної російсько-української війни підтвердили тезу, яку висловили понад два століття тому. На важливості розуміння суті та ролі нематеріального у війнах наголошувалося і в китайських стародавніх трактатах походження ще до нової ери, а також нашими сучасниками.
Досліджується стійкість опору українського народу агресії Росії, вивчаються аспекти, що пов'язані з культурним контекстом війни. Це добре, однак, на жаль, такі дослідження не є фундаментальними та міжпредметними. Дехто з дослідників, наприклад, констатує факт розрізненості української ментальності, дехто вказує на неможливість «втиснути» всіх мешканців України в єдину модель етнічної ідентичності. Це важливі тези, але варто говорити й про інші сторони й процеси, які відбуваються та пов'язані з війною як складником нематеріального у часі війни.
Щодо відбудови, то практика відновлення зруйнованих міст для сучасної України доволі розлога – починаючи з давніх часів (Карфагену, Єрусалиму) до відбудови після Першої та Другої світових воєн, як-от, Варшава, Гданськ, Вроцлав, Роттердам, інші міста, які були зруйновані практично повністю. Здебільшого застосовується формально-функціональний підхід, намагаючись просто "змавпувати": ось так було, і так повинно воно бути в нас.
Однак з урахуванням процесів і змін, що відбуваються зараз, механічно переймати минулий досвід для України недоцільно. Є й конкретні пропозиції та дії: оголошено конкурси, розробляються локальні проєкти й пропозиції щодо відбудови міст і частин їхніх територій. Часто до співпраці залучаються міжнародні фахівці, наприклад, у Харкові – Норман Фостер. Ми маємо багато добрих речей, але все робиться безсистемно. І лише в окремих частинах ці процеси пов'язуються з містобудуванням та торкаються нематеріального.
Інший ризик – бажання відновити все, як було, а також наслідки нищення історичних будівель. Це не є випадковим – ворог прагне викоренити культурні здобутки свого супротивника. І недостатньо відновити міста до довоєнного стану, важливо закласти в них трагізм і жертовність, а також бачення власних перспектив для нації. Питання повернення до життя пам'яток архітектури, культурної спадщини – ключове для сьогодення (окрім матеріальної цінності, вони виконують емоційну, виховну та інші нематеріальні функції).
Розглядаючи українську війну як сферу нематеріального, варто розуміти, що чим вища цінність нематеріального, тим триваліша й жорстокіша війна. Нематеріальні цінності є першоосновою у війні України з Росією, а вже потім – ресурси. Суспільство, ввійшовши у війну, ніколи не повернеться до свого довоєнного стану.
Як результат, воно очікує на утвердження насамперед нематеріальних результатів – нових цінностей, таких як справедливість, знищення корупції, напрацювання систем управління державою, умов для самореалізації. Обґрунтування просторових трансформацій може і об'єднати, і роз'єднати суспільство, змінити причини й моделі розвитку, вплинути на рівень насильства та наслідки війни. Необхідні міждисциплінарні дослідження нематеріальності та нематеріальних цінностей.
Мета розмови
Метою є розкрити сутність нематеріального, дослідити процеси та патології російсько-української війни, обґрунтувати підходи та інструменти ревіталізації (повернення до життя) України, а також окреслити її просторове майбутнє з урахуванням феномену нематеріального.
Ключовими для досягнення мети є завдання:
1. Осмислити сутність і розробити модель нематеріального у війні, яку можна назвати онтологічною.
2. Визначити методи дослідження феномену нематеріального.
3. Проаналізувати явища, процеси та патології війни в контексті нематеріального, обґрунтувати підходи до відбудови на основі цих вимог. Зупинимося в розмові на окремих аспектах.
Уточнення понять
Є багато понять, які потребують роз'яснення. Можна застосовувати принцип дихотомії (добро – зло, агресія – захист), а також патологій (необґрунтоване самовозвеличення, надумана "особлива" місія – можуть класифікуватись як ознаки психічної хвороби). Об’єднання Росії та росіян навколо концепції "русского міра", патологічних ідей щодо своєї виключної місії та особливого покликання зумовлює потребу розгляду понять цінності, релігія, ідентичність, поведінка тощо в контексті російсько-української війни.
Нематеріальна сутність війни розкривається через:
– ідеологічні та філософсько-світоглядні погляди й ідеали;
– геополітичні та внутрішньополітичні процеси й умови;
– духовно-релігійні чинники, психологічну атмосферу й духовний комфорт;
– ментальність як способу життя й поведінки соціуму;
– ідентичність, історична пам'ять;
– знання – інтелект, наука, креативність, освіченість;
– інформаційні структури та інституційні процеси;
– естетику, емоційне сприйняття середовища;
– нематеріальне в діяльності – неможливо вийти з кризи без реформування цінностей економічної діяльності та інституційної системи.
Методи дослідження
Кожна проблема має вирішення, а складність полягає в тому, щоб його знайти та обґрунтувати рішення. Цифрові технології є важливим інструментом у цьому процесі. Однак вони дозволяють як інформувати, так і дезінформувати. Важливо розуміти, що не все можна побачити – деякі аспекти потрібно відчувати.
Війна виводить на новий рівень емоції, формуючи феномен "свій-чужий", впевненості та розчарування. Дослідження нематеріального вимагає не тільки розуміння, а й відчуття та емоцій. Процеси, які відбуваються, часто виходять за рамки ймовірності й передбачуваності, і саме вони, головно, впливають на основний результат.
Отже, застосування методів лонгітюдних спостережень, які проводяться й обговорюються в нашій групі протягом багатьох років, особливо важливе. Темою таких досліджень є ризики, пов'язані з елементами випадковості.
Необхідно формувати теоретичні положення та закладати нові ідеї. Причинами війн часто є спотворення світоглядних цінностей, корупція та несправедливість. Загальну теорію війни важко розробити через численні причини та чинники, які впливають на конфлікти в часі та просторі. Їхні джерела переважно пов'язані з питаннями про те, що насправді потрібно людям, і як вони намагаються задовольнити свої потреби, розв'язувати проблеми й адаптуватися до загроз та мінливого соціально-економічного й політичного контексту в суспільстві.
Україна з огляду на сформовану демократичну культуру орієнтується на норми мирного вирішення суперечок, шукає друзів, а не ворогів, а зіткнулася з концепцією, яку підтримують росіяни. Концепція "русского міра", що з'явилася в 90-х роках минулого століття та базується на наративах про особливу місію Москви та несправедливий "розподіл" території та історії. Пропаганда РФ ведеться професійно та приносить результати.
Основою теорії має стати поняття "напруженості" у системі. Війни й конфлікти виникають і виявляються через напругу. Це не тільки фізична категорія – напруженість існує і в соціально-просторових системах. Важливо досліджувати нематеріальні напруження, ентропію, розпорошення та інші параметри простору, щоб зрозуміти сутність та формалізувати нематеріальне у війні.
Існували передумови для ефективного захисту держави, але були й сили, які демотивували та деморалізували суспільство, а відсутність оцінки їх діяльності викликає підозри. Найбільшою проблемою залишається брак справедливості та корупція в суспільстві, а також інші негативні тенденції, які торкаються нематеріальних речей.
Важливою є також оцінка ситуації духовним середовищем, якому відведена особлива роль просвітництва та оцінки реалій та історії, починаючи з договору 1654 р., що зумовило вплив Московії на українське життя та різні прояви антагонізму.
Оцінка нематеріальних наслідків і втрат у національному просторі України
Війна перейшла з фази емоційного підйому у затяжний процес. Спостерігається нераціональне використання та втрата ресурсів, енергії, праці, інформації, часу, більшість з яких у своїй основі нематеріальні. Ігнорування нематеріального в просторових задачах породжує втрати й конфлікти.
Наука та практика в аналізі ситуації та обґрунтуванні рішень продовжує керуватися ортодоксально-функціональними підходами, що поглиблює проблеми, зокрема, відсутність алгоритмізованих процедур аналізу причин і оцінки просторових ситуацій, зосередженості на першопричинах, а не на наслідках.
Можна виділити наступні зміни, що безпосередньо пов'язані з нематеріальним у війні:
1. Зростає неорганізованість простору, що спричинена війною, і яка формується нематеріальним та визначає обмеження в життєдіяльності.
2. Напруженість, насильство як неодмінні елементи війни проявляються стосовно людей і середовища.
3. Зростає вразливість культури та ідентичності в умовах війни.
4. Активізуються позитивні процеси, явища, які пов’язані з виживанням.
5. Підвищується мінливість і самоорганізація суспільства.
6. Втрачається загальна мотивація до багатьох цінностей минулого, включно з освітою молоді.
7. Поляризуються геополітичні орієнтації державних структур.
8. Пролівацькі орієнтації в окремих західних країнах традиційно пов'язуються з Росією, яку сприймають як територію апробації лівацьких ідей.
9. Загострюються протиставлення цінностей людства, поширюються модерністські ідеї реформування простору життєдіяльності людства, виникають проблеми вибору для майбутнього.
10. Існує загроза повернення і збереження олігархічно-кланової моделі розвитку, "реформування" корупційних систем, надмірне сподівання на зовнішню допомогу та регуляторні впливи партнерів.
