Мирон Іваник: Ціна книги стрімко наближається до ціни чистого паперу

Головний редактор видавництва «Знання» розповів про особливості вітчизняного читання, цікаві методи вивчення інших мов, останні тренди у книговидавництві та багато іншого. 

Мирон Іваник працює з книжками вже 24 роки і 12 з них є головним редактором у видавництві, яке спеціалізується на навчальній літературі для університетів.

Зокрема, "Знання" заохочує українців вивчати іноземні мови, публікуючи подвійні видання світової класики українською та оригінальною мовами.

Варіанти розпитали пана Мирона про те, як йому спала на думку така ідея, і, загалом, про особливості національного книгочитання.

Навчання у відпустці

У 2010-2011 роках знизилася купівля навчальної та наукової літератури і ми почали шукати нішу, яка була б продуктивною. Думаю, зараз ми її намацали – це вивчення іноземних мов завдяки перекладам художньої літератури.

Ми почали робити серію книг, які були б корисними для людини, що зробила усвідомлене рішення вивчати іноземну мову. Обов’язковим при вивченні є самостійна робота, а саме, самостійні читання оригінальних текстів. Класика – кращий з можливих варіантів.

Суть такого читання полягає в тому, що людина, яка має мінімум підготовки з англійської мови, під час читання тексту українською, а одразу після того – англійською мовою, без серйозних затруднень зможе зрозуміти хоча б одне слово у словосполученні.

Таким чином, український переклад просто полегшить читання англійською мовою. Можна назвати це особливим варіантом літньої відпустки під лозунгом “згадай все, що ти вивчив з англійської мови у школі чи в університеті”. Такий спосіб вивчення англійської є перевіреним та ефективним.

Слід зазначити, що наразі у Львові відновлюється бажання читати польською, можливо, з часом відновиться популярність книг на німецькій. Думаю, бажання знати англійську мовою зростає, хоча б тому, що кількість людей, яка виїжджає за кордон також зросла.

Наша родзинка - свіжі переклади

Немає сумніву, що того самого О. Генрі перекладали багато разів, але проблема в тому, що українська мова 50-х років XX століття і українська мова початку XI сторіччя – це трохи різна мова. Існує проблема в українській синонімії, яку певний час намагалися утискати, говорю це не як політик.

Перекладач нашого видання – це, як правило, молода людина, яка добре знає побутову українську мову, та гарантує, що перекладатиме самостійно, не звертаючись до інших перекладів. Всі твори, які у нас є – це живі переклади, вони написані в травні 2015 року.

Можу сказати, що такий допоміжний спосіб вивчення англійської мови є ефективним, в нас є багато позитивних відгуків від читачів. Одна книга з цієї серії коштує всього 20 гривень.

Вже на підході серія перекладів з польської. Можливо, це будуть тексти польської класики, які вже були екранізовані.

Казки потрібні також дорослим

Чи можна вибити з людей потяг до Донцової? А для чого? Якщо людина прочитала три книги Марініної і хоче купити чотири, то як з цим боротися? Забороняти немає сенсу. Не знайде Марініної – купить Куркова.

Існує інформаційний продукт з натяжкою і все одно він буде корисним, тобто є дорога казка, ілюзія, і на цій ілюзії хтось заробляє великі гроші. Ми чомусь звикли до того, що казки потрібні тільки дітям. Індустрія казок для дорослих в десятки разів дорожча, ніж індустрія казок для дітей. Наприклад, Гаррі Поттер – це справжня казка для дорослих.

Взагалі, явище читання потребує дослідження. Масив інформації, з яким стикається людина, з кожним роком зростає в рази.

Рано чи пізно в науці буде введено поняття “гігієна читання”, бо читати все – неможливо. Наприклад, адекватна людина не буде пити воду з калюжі, вона знайде джерело і вип’є її там. Безперебірливе читання будь-чого і будь-де – це і є те пиття з калюжі. Людині, яка дбає про своє психічне здоров’я, треба шукати якісні тексти.

Поїзд українського літпроцесу

Зараз у нас війна. І я роблю висновок, що той, хто читає прозу, чи поезію – займається своєрідною релаксацією, бо мілітарні романи зараз продаються складно. Думаю, це спосіб відійти від тривожних новин про війну. Тому любовний роман, сатира, казки продаються трохи краще, ніж минулого року.

Зараз полюбляють казати, що українська книжка загинула – про подібне говорить людина, яка не орієнтується в предметі розмови, або має певні стимули говорити такі речі. Літературний процес рухається повільно, як старий поїзд, але він не зупиняється. Видавці продовжують видавати книги , друкарі – друкують.

Зараз люди не хочуть читати довгих текстів, з надмірними описами, наприклад, Тургєнєв навряд чи став би сьогодні бестселером.

Змінюються тенденції, мода, але людина й далі схильна до читання, певно це якийсь потяг від народження.

Майбутнє друкованої книги

Якщо прослідкувати в Україні динаміку відкриття книгарень і динаміку відкриття місць, де розливають алкоголь, – це страшна розбіжність на користь останніх.

На жаль, ціна книги стрімко наближається до ціни незадрукованого паперу. Видавці, які планують продати книгу методом зниження рентабельності, давно не прив’язують заробітню платню чи оплату за переклад до реальної вартості книг.

Дискусія про те, чи будуть люди читати з паперу, або з монітору – є непродуктивною. Коли винайшли першу електронну книгу, яка по своїм розмірам була досить великою, вже тоді почалася дискусія про те, що паперові книжки відімруть.

Немає принципової різниці: читання з монітора, чи з паперового носія. Можливо, з часом винайдуть гнучкі монітори, які можна буде компактно переносити з собою. Наразі читачу зручніше читати з паперового носія, але важко сказати, якою буде електронна книга через 5 років.