Серед сотні митців, чиї роботи представлені на виставці «ОДА ДО РАДОСТІ» у Софії Київській, мій погляд спинила одна картина, зображення якої моя уява тут же перетворила на взір елегантної сукні. Авторка цієї картини «Граптопеталум парагвайський» - Тося Кравцова.
Вона професійна мисткиня, що працює у техніці альтернативної графіки «Stippling Art».
Тосю, вітаю! Чи Ви є однією із резидентів Cutout Collage Art Project, що організував виставковий проєкт «ОДА ДО РАДОСТІ»? Чи правильно розумію, на Ваших картинах зображені кімнатні рослини, які дарують Вам радість?
Ні, я не резидентка Cutout, я потрапила у проєкт через opencall.
Для мене, на сьогоднішній день, радість – це коли мої кімнатні рослини квітнуть. Це такий маленький ковточок щастя. Хоча на «ОДУ ДО РАДОСТІ» я подала три картини рослин - молочай біложилястий, кактус ехінопсіс та граптопеталум парагвайський, - у період, коли вони не квітнуть.
У сьогоднішніх обставинах, у цій жорстокості ворога, кімнатні рослини теж демонструють стійкість. Вони продовжують квітнути і це як продовжувати жити. І ми продовжуємо жити, не існувати в цій системі болю, а все пересилюємо і живемо у системі радості.
Коли на початку війни ми поїхали на півроку з дому, з Києва, у нас, насправді, не так багато рослин загинуло, буквально декілька. Більшість пережила нашу відсутність. Але, на жаль, цієї зими багато рослин вмерло. Серед них і квітка – молочай біложилястий і моє улюблене карликове дерево аденіум, відомий як «пустельна троянда». Прикро, холод — це не для нього. Однак, я встигла його врятувати, відділивши маленький пагін…
Ваші графічні роботи виконані у техніці «Stippling аrt». Розкажіть про цю техніку, як Ви з нею познайомилися?
Stippling аrt – це техніка створення зображень за допомогою дрібних точок одного кольору. Бере свій початок у мистецтві гравюри епохи Відродження. Назва походить від нідерландського слова stippelen, що означає «покривати цятками». Італійський гравер Джуліо Кампаньйола вважається офіційним творцем stippling art, він винайшов цей метод приблизно у 1510 році.
Для себе я відкрила цю техніку, коли мені подарували книгу про класичні техніки графіки. Я її використовую, бо вона найкраще передає градації тону, що допомагає краще створити об'єм предметів.
Які ще техніки Ви використовуєте, як професійна мисткиня?
Зараз займаюся альтернативною графікою, поступово вивчаю друковану графіку. Ще я працюю над витинанками - це велика серія з 30 робіт. Але не традиційні витинанки. Я надихнулась плямами Роршаха, створила власні відбитки плям і поєднала з абстрактно-фігуративним зображенням личинок. Вони символізують емоційні стани, досвід, який перегукуються із попередніми поколіннями.
Цикл про личинки у мене є в різних медіа. Є і в друкованій графіці, є і зі змішаною технікою, де я використовувала акрил і гелеві ручки. Так що я цю тему розвиваю і поглиблюю.
Також я працюю над серією натюрмортів, де різне поєднання кольору символізує різноманітність навколишнього світу та його сприйняття. Натюрморти представляють собою відображення внутрішнього відчуття повсякденного життя. Через матеріальні речі формує особистість, наповнюючи нематеріальними - такими як спогади про людей та місця, де бував з ким спілкувався.
Тосю, якби я мала можливість створити сукню, то просила б у Вас дозволу на використання зображення «Граптопеталум парагвайський». Чи Ви не думали створювати орнаменти для тканин?
Несподіване запитання, хоча я навчалася в Київському національному університеті технології та дизайну, на факультеті дизайну. Спеціалізація - костюм. Я не планую створювати костюми, можливо як мерч до своїх робіт (сміється).
Виставковий проєкт «ОДА ДО РАДОСТІ» наповнює зали пам’ятки XVIII століття «ХЛІБНІ» невичерпною енергією, якою поділилися у своїх роботах українські митці.
Авторка Ольга Шалайська