Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня, що минув, в Україні та світі.
На минулому тижні Україна пережила чергову масовану повітряну атаку. Летіло 703 цілі, з яких було збито 667, або 94,9%. І якщо процент уражених крилатих ракет і БПЛА коливається від 92% до 96,5% то балістичних ракет складає 42,1%, що, враховуючи брак відповідних зенітних ракет РАС-3, є доволі непоганим результатом.
Загалом якщо подивитися на статистику повітряних ударів росії по тилах і прифронтових територіях, без врахування фронтових ударів і КАБів, то ситуація виглядає наступним чином. За період з 14.11.2025 по 16.04.2026 тобто за 153 дні було здійснено 24 масованих нальоти, де загальна кількість цілей складала від 350 до 982 за добу, в тому числі від 20 до 71 ракети різного типу. Загалом за цей час масовані атаки здійснювалися один раз за 6,4 дні, тобто частіше, ніж раз на тиждень. Протягом кожної з атак противник в середньому випускав 484 цілі, з яких – 449 безпілотників і 35 ракет. що загалом складає 11621 ціль за вказаний період (10782 БПЛА та 839 ракет). Це лише масовані нальоти без врахування щоденних, де сотня-дві дронів стали уже звичними. Адже за інформацією міністра оборони М. Федорова лише за три зимові місяці загалом було випущено 27000 дронів і 1082 ракети.
Як же справлялася ППО України з цими викликами? Не вдаючись в деталі скажемо, що ефективність роботи під час масованих нальотів за цих п’ять місяців в середньому складала 92,9% по безпілотниках, 82,3% – по крилатих ракетах і 43,2% – по балістичних, а загалом 91,2% по всіх цілях.
Чи це добре, чи погано можна судити у порівнянні з нещодавніми подіями на Близькому сході, де багатоешелонована система ППО створювалася протягом десятиліть і включає всі новітні системи захисту американського та ізраїльського виробництва. За повідомленнями ізраїльських ЗМІ, процент перехоплень склав до 85% по балістичних цілях. І це при тому, що працювало все ППО Ізраїлю плюс кораблі американського флоту. Ще зважмо, що площа Ізраїлю, яку треба захищати, складає 20770 км2, а площа підконтрольної на даний час території України – 487 000 км2 тобто в 23 рази більша. Також кількість наявних засобів проти балістики вражає. За два тижні у війні в Затоці було використано 1200-1300 ракет PAC-3, в той час, як Україна за 4 роки отримала 600 таких засобів. Проте слід відзначити, що процент ураження балістичних і аеробалістичних ракет в українському небі відчутно зростав до 50-60 відсотків, а скажімо, 20 січня було перехоплено 14 з 18 балістичних ракет, тобто 78%. Очевидно що це пояснюється наявністю ракет на той час і тим, що були атаковані об’єкти в зоні ураження систем Петріот. Про те, що українські зенітники намагаються вражати ціль однією двома ракетами, при нормативі 3-4, і не луплять дефіцитними засобами по всіх цілях без розбору не писав хіба що лінивий. Як і про те, що виник дефіцит ракет і американці не здатні швидко його відновити та попереджають про скорочення постачання Україні, не зважаючи на те, що контракти укладені й оплачені за програмою PURL. Адже є можливість допомогти другу Володимиру при нагоді, як і з припиненням санкцій на нафту. Подібний підхід звичайно підриває довіру до Америки як до надійного партнера, проте від цього не легше, оскільки інших засобів, крім американських, для боротьби з балістикою в світі не існує. Лише зараз європейські фахівці намагаються адаптувати для цього ракети для системи SAMP-T.
Останнім часом почала ширитися інформація про розробку власної протибалістичної зброї і кооперацію з цією метою між Fire Point, КБ «Луч» та європейськими фірмами. І це добре, що нарешті прийшло розуміння необхідності мати власне виробництво критично важливої зброї, щоб не залежати від примхливого і зрадливого партнера. Проте слід зрозуміти, що результати будуть не завтра, адже така складна розробка вимагатиме часу та інтелектуальних зусиль у багатьох галузях та й відповідного фінансування. І тут пригадаємо, що ще у 2020 році генеральний конструктор КБ «Луч» В. Коростильов після успішних випробувань «Нептуна» представив проєкт зенітно-ракетного комплексу «Корал» і заявив, що для його реалізації необхідно $40 млн. або приблизно 1млрд. грн і 2,5 роки роботи. Але кому то тоді було цікаво, грошей, звичайно не знайшлося, мільярд було краще витратити на пропагандистські канали, а розуміння армійських перспектив тодішнім головкомом Хомчаком і міністром оборони Тараном відоме, як і результат. А якби тоді дали фінансовий старт то 2,5 роки закінчились би на початку 2023-го і зараз комплекс уже б, імовірно, був модернізований під сучасні вимоги, в тому числі і балістику. Не даремно нагадати, що і В. Горбулін у 2021 році видав книжку «Як перемогти Росію у війні майбутнього», де стверджував, що ми можемо воювати з таким противником лише асиметричними методами і наголошував на необхідності володіння ракетною зброєю, як ударною до 1500 км, так і захисною. Але хто б то слухав того дивакуватого академіка? Навіщо витрачати гроші на ракети, коли можна купувати яйця по 17 грн. з штуку. Та й головком В. Залужний у своїх статтях прогнозував переміщення воєнних дій у боротьбу технологій та вирішальну роль безпілотних систем у майбутньому, яке до речі вже наступило. Але як він сміє без дозволу щось там писати і говорити? Вигнати з посади разом з тими, хто думає аналогічно. Так, на жаль, було. Шкода втраченого часу та людських життів, але краще пізно, ніж ніколи.
І ось тепер, не зважаючи ні на що, очевидно, що Україні за цей час вдалося створити цілісну багатоешелоновану систему ППО з використанням ще радянських і отриманих ЗРК, застарілих, проте значно ефективніших, ніж радянські «сушки», F-16 та інших елементів. Ми були піонерами у створенні мобільних вогневих груп, дронів-перехоплювачів та поєднанні захисту неба з атаками по території росії для зменшення її ударного потенціалу. Все це в комплексі дало можливість ефективно і з бойової і економічної точок зору захищати наше небо від ворога.
Слід віддати належне, що наша влада нарешті, попри всі оплачені кров’ю помилки минулого, зрозуміла усю важливість проблеми і почала активну роботу в пропагуванні нашої системи в інших країнах, розпочавши з країн Затоки, що викликало ревнощі і невдоволення у нашого непостійного Великого брата. Але курс правильний і нам своє робить. Поступово ми очищаємо небо і не тільки над собою.