Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Україна відсвяткувала 34-й День Незалежності. Четвертий під час війни, хоча згідно з планами путіна нас не мало бути ще 3,5 роки тому. Проте не сталося завдяки ЗСУ та консолідації всього народу. Сталося те, чого ніхто з наших сусідів особливо не очікував, адже були переконані у швидкому падінні нашої держави.
Мало того, Україна вибила російські війська з Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської областей та правобережної Херсонщини. І лише нерішучість і страх наших партнерів перед росією не дозволив продовжити наступ ще тоді й дав їй можливість перегрупуватися та перевести війну в затяжну фазу.
А тим часом розпіарена понеділкова вашингтонська зустріч Трампа з Зеленським та європейськими лідерами мала своїм основним досягненням дві речі: вони не пересварились з Трампом, а також всі визнали, зокрема й США, що для укладення тривалого миру Україні потрібні гарантії безпеки на майбутнє.
Про територіальні поступки та відведення військ вже ніхто не говорив. Обтічно визнали, що мова може йти про замороження конфлікту на базі теперішньої лінії зіткнення. І як було очікувано, широко розрекламована Трампом двостороння зустріч Зеленського з путіним, а потім і тристороння зустріч за участю Трампа, провалилися відразу ж після оголошення про неї.
путін вустами лаврова відмахнувся від американського президента, як від набридливої мухи, у відповідь на що останній оголосив черговий двотижневий дедлайн, щоб черговий раз зрозуміти дії свого кумира. Після цього на пресконференції Трамп відмовився від своєї участі в тристоронніх переговорах і заявив що Україні краще погодитися на умови путіна. Інакше кажучи, визнав свою безпорадність, нерозуміння суті війни та повне небажання вжити будь-яких заходів щодо росії.
Ці заяви відбулися після масованого російського удару по Україні, зокрема і по американському заводу у Мукачево. Слід відзначити, що наша ППО як завжди дала серйозний бій. З 614 цілей включно з БПЛА та ракетами різних типів було збито 577, тобто 94%, що є надзвичайно високим результатом. Проте частина з них прорвалася зокрема у Львів, де загинула людина та є поранені. На знищення американського заводу в Закарпатті Трамп відреагував висловленням незадоволення, чим надзвичайно налякав путіна.
Слід відзначити успішні дії Збройних сил на фронті, де останнім часом вдалось в результаті контратак відбити десяток сіл.
Минулого тижня продовжувались атаки на нафтопереробну галузь росії. П'яту добу після ураження вигорає нафтопереробний завод в Новошахтинську, а сили безпілотних систем завдавали удару по транзитному нафтоперекачувальному вузлу в Унечі, Брянської області. З Сибіру через Унечу цю нафту качають у Мозир, звідки нафтопроводи йдуть в Україну, а далі в Словаччину та Угоршину.
Звідти ж є маршрути на Польщу, Вентспілс та Усть Лугу в Ленінградській області. Польський і латвійський напрямки зараз практично закриті, а от в Усть Лузі нафта вантажачись на танкери "сірого" флоту оминає всі санкції.
Таким чином удар по Унечі заблокував весь транзит нафти "Дружбою" та роботу мозирського нафтопереробного заводу. Цей факт викликав істеричні заяви Сійярто, скарги Орбана в Єврокомісію та до Трампа. З'ясувалося, що Україна знайшла серйозний важіль впливу на Угорщину, чия політика та риторика стала вже відверто ворожою, про що натякнув Зеленський знову викликавши істеричну реакцію Сійярто. Загалом втрати у виробництві пального від останніх ударів по російських заводах оцінюються у 10-15% всього об'єму, що вже викликало нестачу бензину та велетенські черги на заправках.
Проте не бензином єдиним. Якраз на День Незалежності завдали удару по терміналу зрідженого газу фірми Новатек в Усть Лузі, що дуже доречно. Адже якось так сталося, що ввівши санкції на постачання трубопровідного газу в Європу, наші партнери забули про газ зріджений, чим тепер і користаються постійно збільшуючи його закупівлі, тим самим фінансуючи війну в Україні. Одним словом, як не у двері, то через вікно. Справи наших сил оборони у нафтогазовій сфері йдуть непогано, і якби нам не нав'язали американці недоречне повітряне перемир'я, економіка росії знаходилася б у значно гіршій ситуації.
Не можна обійти й черговий обмін полоненими внаслідок якого вдалося визволити 146 осіб, зокрема журналіста Дмитра Хилюка та мера Херсона Володимира Миколаєнка, яких захопили на самому початку вторгнення. Що таке російський полон добре видно з фотографій мера до і після. Цікаво чи з цього приводу щось скажуть різні правозахисники, Червоний Хрест та інші гуманісти, які регулярно перевіряють норми утримання в полоні росіян.
У підсумку видається розвіялись страхи, що Трамп здасть території України путіну, але й підсилилась впевненість, що він особливо нічого не робитиме, щоб якимось чином тиснути на росію.
А у світовому політикумі й надалі продовжуватимуться безрезультатні зустрічі, саміти та інші танці з бубном, де обов'язковим ритуалом є розхвалювання Трампа та подяки за його видатні зусилля для досягнення миру. Правда, ніхто та і не зміг назвати конкретно хоча б один успішний крок. Очевидно, що регулярні удари по нафтопереробній та логістичній галузях росії та постачання зброї вплинуть на ситуацію значно швидше.
фото: Wikipedia.org