Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Три найважливіші для нас події сталися минулого тижня. Успіх Трампа щодо примирення Азербайджану та Вірменії, його ж очікуваний провал щодо російсько-української війни, а також інаугурація К. Навроцького в Польщі.
Несподіваний розв'язок питання щодо Зангезурського коридору, який повинен з'єднувати анклав Нахічевань з основною територією Азербайджану дозволив І. Алієву та Н. Пашиняну підписати в присутності Трампа декларацію про мирне врегулювання відносин між державами. Хоча це ще не є всеосяжним мирним договором вже зрозуміло що мирне врегулювання між країнами відбулося, що робить росію непотрібною у цьому регіоні.
Адміністрування роботи цього коридору приватною фірмою зі США, де у декларації йдеться про недопустимість присутності там військових формувань третіх країн, ставить крапку на 35-річному розпалюванні росією цього конфлікту та мінімізує її вплив на південному Кавказі. Мало того американська присутність додає впевненості Вірменії та Азербайджану, а також блокує можливі спроби втручання Ірану. Нема сумніву, що наступним кроком Вірменії буде прохання до росії забрати свою базу у Ґюмрі. Таким чином руйнування пострадянського простору продовжується. Слідом за Україною його покидають Вірменія та Азербайджан.
Якщо Трамп мав успіх на південному Кавказі, то щодо російсько-української війни він вкотре виявив повну безпорадність, нерозуміння її причин, можливих наслідків, зокрема й для США. Все встало на очікувані рейки зі славетним ультиматумом. Скільки було обговорень відомих і невідомих експертів, оглядачів, політиків, публікацій в поважних західних і українських виданнях щодо того який сердитий американський президент, як він скоротив для Путіна дедлайн до 8 серпня і як будуть приймати санкційний закон Грема-Блюменталя. Але гора народила мишу.
Таке вже було 18 травня під час оголошення росії ультиматуму, а путін запропонував переговори з Україною. На це Трамп з задоволенням погодився, не розуміючи, що в очах путіна він був слабаком, якого легко обвести круг пальця. Так сталося і зараз. путін запропонував зустріч з Трампом, на що той з радістю погодився, оскільки очікував на неї від початку своєї інаугурації, тим більше що кадебіст задовольнив маленьке его свого колеги, оскільки це ж він попросив про зустріч. Також й палке бажання Трампом Нобеля миру не можна відкидати.
Після миттєвої згоди Трампа виставили й ультимативні вимоги щодо відводу українських військ з Донбасу в обмін на подальше припинення вогню закамуфльовані, зокрема обміном територіями, за що вхопилися Трамп і Рубіо.
Пропозиція про відмову від своїх територій відкинуло як українське керівництво, так і європейці після дводенних консультацій в присутності Дж. Д. Венса. Цебто як пересторога Трампу від повтору мюнхенської змови вже на території Аляски. Ця відмова була пом'якшена пропозицією щодо виведення військ з Донбасу в обмін на вихід росії з Херсонської та Запорізької областей, чого звичайно ніколи не буде, і це всі розуміють.
Отже, чекаємо пізнього вечора п'ятниці, оскільки там часовий пояс відрізняється на 12 годин від нашого. Наперед знаємо, що розмова з Путіним буде чудовою. Лише одне питання чи встоїть Трамп перед спокусою, чи знову підемо по колу щодо звинувачення України у відсутності прагнення до миру, блокування постачання озброєння тощо.
Недаремно у New York Times швиденько появилася стаття, що відмова Зеленського від територіальних обмінів може розлютити Трампа та чергові нагадування про збіднілі запаси Пентагону. У всій цій історії незрозуміло лише одне. Якщо зі світовими медіа та лідерами все ясно, до для чого наш В. Зеленський та супергуру української дипломатії А. Єрмак знову говорять про можливість швидкого завершення війни, і тим самим подають надію суспільству, добре знаючи, що потім вчергове наступить розчарування.
Також важливим є вступ на посаду президента у наших сусідів. Оскільки ще минуло мало часу, щоб говорити про позицію К. Навроцького та є таке враження, що основним противником Польщі є західні держави – "Ми більше не можемо бути підсобним господарством наших західних сусідів чи всього ЄС". Водночас не було жодного слова ні про російську загрозу, ні про війну у сусідній державі.
І на завершення про настрої в американському суспільстві. Нещодавно опублікували опитування центру Gallup щодо балансу схвалення / несхвалення роботи політичних діячів США. Цікаво, що до опитувальника внесли Папу Лева XIV та іноземців Е. Макрон та В. Зеленський. Результати у вигляді балансу схвалення / несхвалення представлені в статті The Telegraph від 5 серпня: "Зеленський вдвічі більш популярний в США ніж Трамп".
Водночас баланс схвалення / несхвалення щодо Трампа складає +86% у республіканців, – 73% у демократів та – 28% у незалежних. Щодо Зеленського: – 23% у республіканців, +68% у демократів та +15% у незалежних. Ну і щодо Папи римського, то тут позитив скрізь. +33%, +68%, +39% серед республіканців, демократів і незалежних відповідно.
А у нас серед всіх політичних катаклізмів – війна війною і на росії щодня горять нафтопереробні заводи, залізничні станції, засоби ППО, що не може не тішити.
фото: wikipedia.org