На презентацію правої руки Садового доводиться прорубуватись крізь джунглі знайомих облич.
Майже усі ще сподіваються, що Порошенко не долетить через цей новорічний снігопад, але він прилетить обов'язково, бо дуже любить Львів та креси його Галичини, а любов, як відомо, сильніша за смерть.
Львівських (і трохи навколишніх) журналістів на це новорічне свято життя назбиралось десь зо 200 штук, і хто всі ці люди (більшість з них) не знає навіть мадагаскарська наука.
У якоїсь частини з них проблеми з пам'яттю, вони забувають, що на таких імпрезах обов'язково буде рамка, через яку треба пройти без вогнепальних, колючих та ріжучих, і тому починають довго та нудно діставати зі своїх кишень якісь копійки та іншу дзенкальну дрібноту.
І якщо з журналістів знімають навіть паски, то чиновники ЛОДА лише показують їх присутність піднятими вгору руками.
Охорона Порошенка працює і шманає, але трохи невідомо, як згодом до сесійної зали Львівської обласної ради проскочить клоун Пелех, щоб прокричати Порошенкові декілька лагідних слів про головне та почути відповідь від нього про те, що президент його чує його так, як чує і почує кожного.
Якщо трохи відволіктись від клоунів, то у навколишніх джунглях можна побачити яскраве пульсування ланцюжка живлення, де кожен з нардепів чи дрібних чиновників виконує лише свою, притаманну тільки йому, поведінкову реакцію на подразнення навколишнього світу Петра Порошенка та його арапистого Синютки.
Ось першою проскочила крізь рамку весела щебетушка Ірина Подоляк та завзято процвірінькала обличчям про потребу особливої практичності (особливо жіночої у контексті фінчерівського фільму Gone Girl) у реалізації культурних проектів (які у цій країні нікого не цікавлять).
Таке привідкриття нової іпостасі Ірини Подоляк було вже на початку, а ось наприкінці зустрічі вона вже власноручно підтвердила святу істину статті Фаріон сосюрила тичинку про те, що вона не особливо далеко втікла від громадянки Фаріон, бо майже на тому самому місці (хіба що на 20 сантиметрів ліворуч, хоча це ще з якого боку подивитись), де Фаріон назвала автора нікчемним хлопчиськом, Подоляк почала нарікати авторові на те, що легше обійти вагітну, ніж його роздуту персону (такий збіг навіть може вказувати на існування Бога у світі).
Надалі Подоляк більше мовчала, ніж говорила і ліберально пішла додому у демократичній куртці поміж навколишнього царства виробів з хутра для вельмишановного панства.
Майже усі наступні представники місцевого ареалу розповсюдження воліють більше мовчати, ніж говорити, більше жувати, ніж казати.
Усі вони напружені оплесками і тільки місцеві клерки (які й так від усього залежні у цьому харчовому ланцюжку) можуть собі дозволити жартувати про аплодисментне мовчання більш потужніших істот (зверхніх нардепів та нардепок).
Усі вони ще посміхаються (як керівничка місцевої міграційної служби Котеляк Лідія), але за мить вже можуть плакати і навіть ридати.
Це ще сьогодні вони можуть лагідно споглядати об'єктив нардепним спокоєм (як нардепка Юринець), а ще вчора (чи позавчора?) вони ходили з тацею у парламенті, наче якась хатня служниця.
Усім їм треба брати за орієнтир товариша Левика, якого періодично називають ворогом Євромайдану і тому він вирішив забацати собі леопардовий принт на окуляри, щоб швидше бігти і краще бачити куди бігти.
Але усі наші дівчатка рівняються не на стрьомного Левика, а на місцевих хлопчиків, а місцева пацанва вже така розслаблена та гедоністична, наче десь на Канарах і в бунгало.
Усі вони так хочуть бути модними (типу, сучасними), що навіть такий консервативний провінціал, як Березюк, навіщось забабахав собі збоку на причухані три лінії фірми adidas, напевне, щоб бути у формі та осягнути неможливе.
Якщо хтось зі львівських нардепів й валандається у цей десь на Канарах, то нардеп Кубів більше схожий на варана з острова Комодо.
Кубів постійно думає про долю Небесної сотні і тому хоче запустити новий журнал про неї та надрукувати ще якоїсь нумізматики (також про неї).
Навіть цікаво, хто і що буде писати у цьому журналі, а, можливо, й навіть гордий син полонин та молодший побратим Кубів – людина-мем, нанолюдина Роман Брезіцький.
На цій хвилі місцевих несподіванок навіть з'явився щезлий екс-нардеп Гінка, який відразу виявився ординарцем Ковальчука і тепер носить за ним його пальто, його папку і його планшет.
Він серйозний, наче Дракула опівночі та розмовляє тільки з найближчим оточенням. О, де ж ти тепер веселий нардеп Гінка, який так завзято стрибав у парламенті?
Десь зараз має прийти Порошенко і охорона мляво ганяє фотокорів у потрібні місця оптимального (зовсім не оптимального) розташування, бо Порошенко, ніби той Ющенко – перед ним не можна сидіти, а лише стояти.
Але як завжди стається у цій країні – поговорили-поговорили, а усі хто хотів і міг – сфоткав майже усе та усіх, де хотів.
Навіть суворий профіль команданте Турчинова, який трохи не розумів, навіщо він приїхав усією своєю вагою на цю дрібноту і чому це у Синютки модний (піксельний) камуфляж, а нього – старий-допотопний (у якому ще служив навіть автор статті).
Порошенко приїхав презентувати Синютку і його відразу можна називати Порошенком-Сентиментальним (типу, Ричард Левове Серце).
Для цієї урочистої миті навіть спеціально запросили Богдана Козака, який і запрезентував одним реченням у мікрофон усього Порошенка та усю урочистість цього моменту.
Порошенко почав з компліментів від шефа улюбленому місту і закінчив християнською вірою у те, що усі цьогорічні випробування країні були послані звідкісь.
У всьому, звичайно, винні попередники, але він вже бачить народження нової країни та народження нового народу. Порошенко співає осанни українському народові та переходить рубіконом від негативу до позитиву.
Попереду випробування, але у нас усе получиться – мантрує далі Порошенко, але хто усі ці нас?
Порошенко, наче Опра, бере під столом руку Синютки на словах про ефективну співпрацю ЛОДА з президентом, а коли говорить про ефективну співпрацю ЛОДА з міської радою, то так дуже грайливо підморгує Садовому.
Синютка довго обіцяє улюбленій спільноті, що жодного чуда не буде, а буде лише кропітка праця на благо нації, і на цій миті всезагального прозріння усі камери починають шукати обличчя його дружини, яка чомусь підозріло схожа на головну героїню серіалу Orange Is the New Black Пайпер Чемпан.
Відтепер уся просунута спільнота Львівщини буде сподіватись, що вона не сяде за якусь минулу дрібничку (як не сів колись сам Синютка за сприяння Садового).
Поки просунута спільнота сподівається, дружина Синютки вже почала приховувати квітами таку несподівану схожість з Пайпер Чепман.
Порошенко поїхав, а Садовий лишився, щоб його усі привітали з таким вагомим досягненням його правої руки.
Навіть брати Дубневичі підійшли гуртом, щоб привітати його і його праву руку, хоча це більше схоже на діалог удавів з дулею у хвості.
Усі хочуть Садового, хоча це ще не зовсім відомо, хто відтепер йому Синютка – права рука чи ліва нога.
Цю фізіологічну різницю намагається вловити своїм нюхом й панок Новоженець.
Він реп'яхом вчепився до Садового, а потім, навіть перебрав на себе роль товариша Звєрєва з газети "Хлібороб і мильниця" та підліз до самого Порошенка з щирою презентацією гаранту двох важливих книг від щирого серця.
Новоженець наїхав на Авакова та Гонтарєву за москальський балак, але Порошенко відразу запевнив його галицьку душу у тому, що їх звільнять з посад, якщо вони не вивчать солов'їної.
Нарешті місцево панство почало чинно виповзати з гратуляції і у тій змійці нардепів відразу засвітився безротний сотник Парасюк, увесь такий втомлений та знуджений, наче Іван Васильович (оставь меня старушка, я в печали).
Хлопчик зловив зірочку і тепер козиряє нею, ніби козир-дівка.
На цьому мало б бути усе, але на дворі до Порошенка домахались місцеві автомобілісти та просто львів'яни, які назвали його зрадником.
Від такої несподіванки в улюбленому місті Порошенко почав гаркати та огризатися.
На допомогу президентові навіть прибіг Садовий у своєму чудернацькому кепі, але Петро Олексійович вже послав автомобілістів на три веселі букви, тобто на АТО, і Андрій Іванович, миттєво просікши божий знак подібності між самоходом та Самопоміччю, швиденько пішов геть.
Насунувши кепі на вуха та очі він непомітно зникає з місця події зі своїм вірним парасоленосцем і своєю новою правою рукою-розчепіркою.
Усі відео з презентації тут.
А для усієї іншої місцевої звіроферми лунає не щось з нового альбому Wu-Tang Clan "A Better Tomorrow", а сам GZA зі своїм давнішим треком "Animal Planet".