«Одна з місій „Українського фонду святого Миколая“ — допомогти молоді залишитися в Україні»
З нагоди дня волонтера, журналістка "Високого замку" поспілкувалася із засновниками відомого благодійного фонду, які з 2014 року допомагали кримським татарам, а з 2022-го — вимушеним переселенцям
5 грудня, в Україні та світі відзначають Міжнародний день волонтера. З лютого 2022 року, коли рф розпочала масштабне збройне вторгнення в Україні, роль і статус волонтера значно розширили горизонти. Весь світ дізнався про те, що волонтер — це значно більше, ніж добровільний помічник в тилу. Це людина, яка цілодобово демонструвала мультизадачність, неймовірну емпатію до військових, до цивільних, які прибували евакуаційними потягами в безпечніші місця. Волонтерство стало ком’юніті, де організовують мілітарні акції, збирають донати, допомогають малозабезпеченим дітям, сиротинцям, а також реалізовують низку проєктів, аби молодь залишалася навчатися і працювати в Україні.
«Торік кількість абітурієнтів зменшилася на третину»
Мої співрозмовники — волонтери зі стажем в багатьох напрямках. З березня 2022 року у Львові працює благодійний фонд «Український фонд святого Миколая». Його заснували підприємець будівельного бізнесу Костянтин Дилевич, волонтерка, професорка кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Анна Крищишин-Дилевич, відомий волонтер, який з перших днів війни працював на Головному залізничному вокзалі Львова Андріян Мозола.
Історія фонду стартувала навіть значно раніше — у 2014 році, коли Костянтин Дилевич допомагав з житлом та гуманітарною допомогою кримським татарам. За це отримав відзнаку від Львівської міської ради. Та 2022 рік став для «Українського фонду святого Миколая» злітною смугою для реалізації різних проєктів: від волонтерства, прийому вимушених переселенців до допомоги сиротинцями, школам-інтернатам.
«Сьогодні одна з місій „Українського фонду святого Миколая“ — допомогти молоді залишитися в Україні, — розповідає для „ВЗ“ співзасновниця благодійного фонду Анна Крищишин-Дилевич. — Хочемо, щоб наша молодь обирала для навчання українські вищі навчальні заклади та залишалася працювати в Україні. Зараз одна з головних проблем — виїзд молоді до 18 років за кордон. Кількість абітурієнтів щороку катастрофічно зменшується. Торік кількість абітурієнтів зменшилася на третину. На жаль, у переважній більшості ці молоді українці не повернуться назад, аби відбудовувати країну після війни. Наш фонд надаватиме допомогу дітям з малозабезпечених сімей, аби вони могли навчатися у репетиторів і вступали у наші навчальні заклади. Фонд сприятиме навчанню дітей з малозабезпечених сімей, дітям сиротам».
Разом із засновниками фонду Анна Крищишин-Дилевич допомагає сиротинцям, школам-інтернатам, зокрема багатопрофільному навчально-реабілітаційному центру святого Миколая, що у Брюховичах, Львівському дитячому будинку № 1 для дітей-сиріт, Роздільському дитячому будинку-інтернату. Привозили дітям гуманітарну допомогу, а до 8-ї лікарні під час ковіду — дезінфекційні засоби, маски, рукавички.
«Працюємо не для слави чи подяк, а для того, щоб Україна вистояла»
«З 2022 року ми з Костянтином Дилевичем присвятили понад рік розселенню вимушених переселенців із окупованих регіонів України, — розповідає волонтер Андріян Мозола. — Забирали людей із залізничного вокзалу у Львові, знаходили для них безкоштовне та комфортне житло у Львові та області. Ми допомагали їм адаптуватися до нової реальності, підтримували тих, кого війна поранила не лише фізично, але й психологічно. Півроку наша команда забезпечувала переселенців на вокзалі гарячим харчуванням, щодня годували близько 50 тисяч людей».
Андріян зізнається, що робота волонтерів виходила далеко за межі простої допомоги. Під час візиту до Львова американської акторки Анджеліни Джолі (квітень 2022 рік) він порушив важливу, але часто непомічену проблему безпритульних тварин.
«Люди тікали від війни з домашніми улюбленцями, але, опинившись у хаосі вокзалів, часто змушені були покидати їх напризволяще. Ці тварини ставали ще однією жертвою війни», — ділиться враженнями про реалії війни Андріян.
Волонтер також активно допомагає фронту: особисто доставляє захисникам автобуси, автомобілі, військове спорядження, набори їжі, холодильники… Серед його гуманітарної допомоги є і нестандартні подарунки — окопні свічки з хвої, які поширюють аромат Різдва, даруючи бійцям частинку тепла навіть у найважчих умовах.
«Ми працюємо не для слави чи подяк, а для того, щоб Україна вистояла. Бо кожна врятована людина, кожна нагодована дитина, чи навіть песик — це наша маленька перемога», — підсумував Андріян Мозола, чия щоденна праця є прикладом справжньої відданості своїй країні.
З досьє
В Україні волонтерський рух стартував у 90-х роках XX століття. Офіційно його визнали 10 грудня 2003 року. Сьогодні рух регламентується Законом України «Про волонтерську діяльність».
Українцям здавна були притаманні традиції взаємодопомоги, але роком народження українського волонтерства по праву можна вважати 2014 рік — Революція Гідності. Війна на сході країни дали поштовх розвитку волонтерства в країні, яке виросло в потужний громадянський рух. Під час повномасштабної війни волонтери, часто ризикуючи життям, допомагають українським військовим і цивільним. Нині волонтером став фактично кожен українець.
Марія Доротич, "Високий замок"
Фото авторки та з архіву фонду
