Олег Баляш: Нам вдалося адаптувати бізнес до умов воєнного стану

Розмова з членом Спостережної ради Оксі Банку Олегом Баляшем.

Варіанти розмовляють з членом Спостережної ради Оксі Банку Олегом Баляшем про особливості ведення бізнесу в умовах воєнного стану в Україні.

Олег Баляш – відомий український бізнесмен, якому вдалося збудувати та розвинути девелоперський бізнес, міцно закріпитися у банківській сфері, а також створити відоме в України та всьому світі виробництво лікеро-горілчаних виробів.

Разом з партнерами Олег Баляш володіє та управляє мережею торговельних центрів у майже десяти обласних містах України, зокрема у Києві (ТЦ Smart Plaza Polytech), Львові (Опера Пасаж), Харкові, Вінниці, Луцьку, Рівному, Івано-Франківську та ін. Оксі Банк у 2020-2022 роках впевнено став лідером цифровізації банківської справи поміж невеликих фінансових установ в Україні.

Спільно з процесинговою компанією Укракарт Оксі Банк готує до виходу на банківський ринок України новий технологічний продукт Digital Bank.

НВП "Гетьман" стабільно лідирує у ніші випуску високоякісної горілки преміум-класу. На початку 2022 року НВП "Гетьман" випускав 6 власних брендів горілки преміум-класу та горілку 200 інших брендів.

Як ваш бізнес справився з викликами після початку широкомасштабних воєнних дій 24 лютого?

Реально важко на всіх напрямках. Але наразі нашій команді вдалося адаптувати бізнес до роботи в умовах воєнного стану. Якщо говорити про девелоперський напрямок, то в Харкові у нашому торговельному центрі було три потрапляння від артилерійських обстрілів російських військ. Зараз ми практично завершили ремонт будівлі ТЦ та відновлюємо його роботу майже у повному форматі. Це заслуга наших працівників, які не залишили Харків та працювали весь час попри ракетні обстріли.

Оксі Банк ще перед війною став учасником міжнародної платіжної системи MasterCard, а у липні ми долучилася до Visa. Курс на розвиток власного Digital Bank, як показав час, був правильним рішенням. Разом з тим банк вийшов з проєкту Спортбанк, і це дозволило нам уникнути ситуації з обтяженням кредитними зобов'язаннями на споживчому ринку та отримати можливість сформувати нову власну кредитну стратегію з врахуванням специфіки часу. Банк завершив минулий рік з прибутком, і в цьому році його фінансові показники вже вийшли на позитивну динаміку.

У 2020 році на аукціоні ФДМУ ми разом з партнерами придбали Великолюбінський спиртовий завод. Тепер це "Гуральня Бруницьких". Назву ми взяли від вілли підприємця Бруницького, що розташована у Великому Любені. Тому нині ми вже маємо замкнений цикл виробництва лікеро-горілчаних виробів.

Проте НВП Гетьман понад місяць не працював від моменту запровадження воєнного стану. А коли вимоги воєнного стану пом'якшили, то довелося докласти чимало зусиль, щоб відновити реалізацію наших горілчаних виробів. Ми провели чимало нарад з реалізаторами та мережами, виробили спеціальні механізми погашення заборгованостей та нові умови оплати, і потрохи справа зрушилася з місця, відновилися фінансові баланси.

Звісно, що нам допомогло те, що наш завод знаходиться на заході України, в тилу військових дій, до того ж в умовах воєнного стану споживчий ринок в цьому регіоні суттєво виріс. Це дозволило нам досить швидко наростити виробництво та суттєво збільшити податкові платежі. За дев'ять місяців 2022 року ми сплатили державі понад 211,5 мільйона гривень акцизного податку та понад 7 мільйонів гривень інших податків, зокрема у вересні – 33,6 мільйона гривень акцизу та 1,1 мільйона гривень – інших податків.

Поступово відновлюємо та розширяємо експорт горілчаних виробів. Нещодавно одна німецька компанія, яка відмовилась від дистрибуції російської горілки "Белуга", запропонувала нам свої послуги у продажі наших горілчаних брендів у Німеччині.

Однак є чимало інших проблем на виробництві, що пов'язані з війною, наприклад, ситуація зі скляними пляшками, які практично неможливо дістати, корок також нині в дефіциті, а ще й висока вартість транспортних послуг. Усі ці питання нам вдається розв'язати тому, що ми завжди орієнтувалися на українського товаровиробника та вітчизняних надавачів послуг, а також робили пріоритет на довготривалому партнерстві та взаємодопомозі.

Як ви наразі оцінюєте бізнес-клімат у Львові?

Львів нині знаходиться у виграшній ситуації, тому що у нас суттєво збільшилася кількість споживачів. Попит зріс на всі види товарів і послуг. Можливо, складно підняти ціну на певні позиції, тому що люди зараз не готові платити більше, але дохідність зросла. Правда є випадки, коли бізнесмени зловживають ситуацією, наприклад, як це було з ціною на оренду житла та офісів. На нещасті  інших можуть наживатися лише нелюди. Для нас такі підходи до ведення бізнесу є неприпустимими.

Політика уряду допомагає чи заважає бізнесу в умовах воєнного стану?

Однозначної відповіді на це питання немає, оскільки всі добре розуміють нинішню ситуацію. У діях уряду є рішення, які бізнес сприймає цілком позитивно. Наприклад, це спрощення для бізнесу в питаннях оподаткування. Чимало компаній та підприємців перейшли на сплату 2% від обороту та не сплачують зараз ПДВ. На жаль, наш завод та банк цього не можуть зробити, але однаково позитивний ефект від цього нововведення колосальний, тому що бізнес, як великий, так і малий, отримав можливість прозоро працювати в умовах війни.

А от щодо митного безвізу з країнами ЄС, то це, як на мене, помилка, адже він вбиває вітчизняних виробників, робить їхню продукцію неконкурентною на українському, внутрішньому ринку, тому що імпортовані товари відразу на 20% дешевші через те, що ПДВ не вносять у їхню вартість, яке відмінусовують в ту мить, коли товар залишає територію країни-виробника та прибуває до України. Тобто митний безвіз добре працює лише для товарів, які в України не виготовляють, нині, це, наприклад, пальне.

Неоднозначно також сприймається політика уряду щодо експорту зернових. Як на мене, обмеження експорту зернових, що запровадили на початку року, це була катастрофа, яку на собі відчули всі аграрії, які не мали коштів на посівну. Також це позначилося й ціні на зернові, яка просто обвалилася. Ціна, до речі, навіть після того, як скасували обмеження на експорт, вже декілька місяців не може вийти на рівень лютого.

Історія з ввезенням автомобілів в Україну без сплати митних платежів, з одного боку, допомогла розв'язати проблеми забезпечення військових та цивільних автомобілями в умовах війни, а з іншого – призвела до суттєвого відтоку валюти з країни. Тому я також до кінця не зрозумів її ефект для економіки нашої країни.

Також в мене є чимало запитань щодо фінансової політики Нацбанку, для якої зараз характерно багато постанов, які не так стабілізують роботу фінансового ринку, як привносять у нього додатковий хаос і непрозорість. Це стосується передусім розбіжностей в офіційних курсах валют, готівковому та безготівковому, відсотків за ОВДП, що є нижчими за кредитну ставку Нацбанку, а також практики штрафних санкцій за порушення банків, яка нині більше нагадують методи з арсеналу рекетирів, аніж розумні практики. Переконаний, що політика держави щодо бізнесу нині має бути більш гнучкою та максимально ринковою.

Як ваш бізнес дає собі раду зі ситуацією на ринку енергоносіїв?

Ця проблема є актуальною для спиртзаводу, який працює на газі. Однак під час його придбання там вже обладнали альтернативну твердопаливну котельню, а з минулого року ми вже купували для виробництва зріджений газ, який є дешевшим. Зараз ми на всіх підприємствах намагаємося запускати альтернативні котли на мазуті чи твердому палеві. Щодо електрики, то її споживання не є критичним для нас, однак ми ведемо перемовини з однією компанією щодо встановлення сонячних батарей.

Вам вдалося зберегти колектив працівників?

Вдалося зберегти кістяк старих працівників, фахівців. Багато хлопців мобілізували, і ми їх підтримуємо та допомагаємо. Хтось з  жінок не витримав та поїхав за кордон, і вже не повернеться. Водночас ми збільшили виробництво, а тому прийняли на роботу чимало переселенців (майже 200 осіб). Більшість з них працюють, а дехто – спробував, але не сподобалося.

Що для вас, як управлінця, було найскладнішим у цей період?

У лютому я навіть не розглядав для себе варіант залишити країну, хоч дехто з представників великого бізнесу саме так і вчинили. Тоді мої думки та дії насамперед зосередилися на допомозі нашим працівникам, які опинилися в зоні військових дій. Я щодня спілкувався зі всіма ними та розробляв плани евакуації й допомоги тим, хто опинився в біді. Ми створили умови та допомогли всім нашим працівникам зі сходу переїхати до Львова, організували їм безоплатне житло, віддали під розселення максимально всю нерухомість, що була в нашому розпорядженні.

У питаннях управління бізнесу ті місяці були суцільною грою нервів. Кожен день потрібно було думати, приймати правильні рішення, реагуючи на нові, нестандартні умови ведення бізнесу у воєнний час. Наприклад, у відділення нашого банку у Києві було чимало готівки, яку Нацбанк не приймав, а комерційні банки називали велику суму за їхнє перевезення та зберігання, але й так не приїздили та не забирали.

Ваш бізнес надає гуманітарну підтримку ЗСУ?

У перші дні війни ми перерахували 5 мільйонів на рахунок Збройних Сил України. Ми допомогли бійцям 80-ї окремої десантно-штурмової бригади тепловізорами та зв'язком (придбали Starlink), і надалі підтримуємо нашу бригаду фінансовими внесками, які вони витрачають на свої потреби.

Мій досвід гуманітарної роботи, ще з 2014-2015 років, свідчить про те, що волонтерський рух в Україні потребує зміни підходів до його роботи, адже з'явилося багато різних волонтерів-комерсантів. А я переконаний, що праця волонтерів має бути максимально прозорою, настільки, щоб і громадяни, і держава могли контролювати витрачання коштів, які вони збирають. Наразі подібні механізми відсутні, і тому ми обрали для себе форму офіційної фінансової підтримки наших захисників.