Олексій Боголюбов: Бути водночас з усіма і бути собою – це і є джаз

Розмова з джазовим піаністом Олексієм Боголюбовим. 

Піаніст та композитор Олексій Боголюбов живе та працює у Києві. Починав музичну діяльність у Кривому Розі, рідному місті.

А потім було навчання у Київському музичному училищі ім. Глієра та Київському інституті музики.

Грав у багатьох проектах українських та закордонних музикантів.

Сьогодні бере участь у проектах: The Panic trio, Олексій Боголюбов та Le Noir, Німе Кіно з Електротапером, Katya Chilly Group та інших.

Кілька тижнів тому Олексій Боголюбов представив у Львові проект Німе Кіно з Електротапером. Музикант зіграв до легендарного фільму Метрополіс.

"Почалося все з того, що одна київська компанія запропонувала мені озвучити фільм, але я не наслідував таперів, а грав сучасну музику, те, що мені подобалось, імпровізував. Але цей проект еволюціонував з часом".

Ця ідея була Вам цікава?

У студентські роки я збирав людей, ставив за інструментом і любив грати їхні образи. Через музику передавав те, ким вони для мене були, малював їх за допомогою звуків.

І коли мені запропонувати грати під фільм, мені це сподобалось. Цього року я зіграв багато фільмів, не тільки Метрополіс.

Але цей фільм настільки унікальний, я почав думати, що можна з цим зробити.

У мене останнім часом з’явилось зацікавлення до електронної музики, я вирішив це поєднати з джазом.

Фільм був знятий у 1927 році, але я вирішив цій картині надати сучасного звучання. Окрім роялю, у мене є клавіші, різні електронні ефекти.

Я вже грав цей фільм у 5 містах. Це було в Києві, у Кривому Розі, Харкові, Сімферополі і у Львові.

Але у Львові Ви не так часто виступаєте?

Всі мої проекти поділені на два типи – де я є запрошеним музикантом і мої проекти.

Я виступав з Младою на Флюгерах, з проектом Пугачов Боголюбов Корнієнко, але це не мої проекти.

Напевно, цей проект з музикою до фільму – мій перший проект, який я презентую у Львові. Сподіваюсь, колись зможу приїхати сюди зі своїми джазовим проектом.

Який проект Вам зараз найближчий з тих, у яких берете участь?

Останній проект, який я зробив у 2014 – це проект Олексій Боголюбов та Le Noir.

Це дніпропетровський джазовий квінтет, один з перших колективів, які грають ту музику, яку мені найбільше хочеться грати, я довго не міг знайти таких людей.

Ми разом попрацювали над моєю музику. Мені хочеться, щоб музикантам, яких я запрошую, ця музика подобалась.

У мене є проект Antarctica jazz, він існує з 2011 року, мені подобається з ним виступати.

Це спільна робота з відомими київськими музикантами – Дмитром Олександровим і з Деннісом Аду.

Я граю у Crystal Quartet з київськими музикантами. У мене є тріо, де також грає київский барабанщик Олександр Моренко, він ф’южн-джаз-роковий барабанщик, один з найкращих в Україні, дуже по-сучасному грає, і ми назвали наше тріо Паніка, тому що назвати інакше те, що ми робимо – неможливо.

Нас хоч троє, але таке враження, що це цілий оркестр грає. Це джаз-рок, ф’южн.

Чому Вам важливо мати кілька своїх проектів?

Я постійно щось шукаю в музиці, дуже хочу бути різним музикантом. Якщо не сподобалась одна моя концепція, то можна іншу послухати.

Але напевно найважливішим зараз є проект Олексій Боголюбов і Le Noir.

Як описати нашу музику? Мій улюблений трубач Кенні Віллер з Канади записується на студії ЕСМ, то це стиль цієї компанії – вишуканий, абстрактний, атмосферний джаз.

Можливо, ми приїдемо з цим проектом і до Львова. Ми плануємо також записати альбом. Наразі два концерти зіграли – у Дніпропетровську і моєму рідному місті Кривому Розі.

Але я з такою ж щирістю граю у тріо Паніка, тому що це інша моя сторона.

Навіть мій перший альбом називався "My cool and crazy world", cool – у значенні холодний. У мені співіснують медитативний і шалений піаніст.

У рідному Кривому Розі сьогодні популярний джаз?

Багато музикантів, які у Києві є успішні – з Кривого Року. У нас 25 музичних шкіл, є умови для творчого розвитку.

Колись у Кривому Розі був фестиваль Горизонти джазу. І ще колись музикант Олександр Гебель створив там дитячий джазовий біг-бенд, який був відомий на всю Україну.

А потім була пауза, нічого не було в Кривому Розі, коли я презентував зі своїм квінтетом альбом Антарктика Джаз, то це був перший джазовий концерт у Кривому Розі за останні 10 років.

Було дуже багато людей, яким бракувало такої музики протягом цього часу.

У якому середовищі Ви формувались як музикант?

У мене не було нагоди вчитися за кордоном, але у мене є декілька моментів, які змінили моє життя.

Якщо ти живеш в Україні, то найкраще слухати записи і намагатися відтворити партії відомих музикантів, це найкраща школа. Це один зі способів навчання.

У мене була дуже важлива подія в житті, я брав участь у фестивалі-конкурсі в Одесі, він називався Master Jam Fest.

Там були учасники з 40 країн, ми грали три дні і кожні три дні організатори формували новий колектив.

Я грав з різними виконавцями, це був дуже цікавий досвід. Там зустрів піаніста з Куби, який показав, що він вміє. Ми обмінювались досвідом.

Я був на фестивалі у Польщі і Берліні і той досвід, який я там отримав, дуже важливий.

Мені дуже подобається те, що робить компанія звукозапису ЕСМ. Ця компанія створила свій стиль.

Мені їхня музика дуже подобається. Я б хотів колись щось створити, щоб це було для ЕСМ.

В Україні багато джазових колективів створюють програму на основі народних пісень, як Вам така тенденція?

Якщо ти говориш про джаз-фолк, то маєш добре знати джаз, всю його історію, те ж саме з фольком, а не просто взяти народні пісні і виконати їх на джазовий манер. Думаю, таких людей, які знають добре джазову культуру і фольк – мало.

Хоч я знаю, що кожен третій каже, що ми граємо джаз-фольк, але там мало джазу переважно, або навпаки.

Катя (Катя Чілі – Варіанти) дійсно глибоко знає фольк і коли вона слухає українські джаз-фолькові колективи, то часто каже, що там багато джазу, а знання фольку немає.

Вона, з іншого боку, не знає джазову культуру. Але ми робимо це разом. Мені цікаво, що вона розповідає.

Вона розказує для чого ті чи інші пісні співались раніше. Коли ти це знаєш, то вже ніколи не зробиш просто джазову обробку.

Моя думка, що повинні музиканти на це зважати. Потрібно глибоко знати джазову і фолькову культуру.

Ти маєш можливість тоді зіграти джаз-фольк, інакше це буде не по-справжньому.

Один з моїх улюблених піаністів Бред Мелдау так поєднав класичну музику і джазову, що це як одна мова. Ти не розділиш, що це класика, а це джаз. Думаю, таким має бути джаз-фольк.

Розкажіть про співпрацю з Katya Chilly Group.

У 2007 році був проект Katya Chilly і Solomin Band, там ми і познайомились. Ми грали джаз-фанк, а через 5 років вона запросила до себе в колектив музикантів, які мені дуже подобаються.

Їй сподобалась наша музика і вона захотіла зробити щось разом. Катя не думає про те, що вона робить джаз чи фольк, а робить те, що відчуває, але її мова фолькова все ж таки.

Ми вирішили, що це буде простір спокою. У нас є три позиції – пауза теж музика, Катя – співачка, яка добре знає українську народну музику і третя – джазові музиканти.

Чому так рідко виступаєте?

Катя у свої часи стала відомою співачкою і побачила як все це робиться. Вона вирішила, що буде робити тільки ту музику, яку відчуває і хоче, без жодних компромісів. І виступаємо тільки там, де ми потрібні, де нас хочуть бачити.

Щоб цю музику почути, як Катя каже, треба вміти зупинитись, прийти і відключитись від всіх проблем і внутрішньої гонки.

Просто прийти на концерт і відкритись, не думати, що через дві години тобі треба бути вдома чи ще десь.

Ти мусиш зупинитись. Коли люди залишаються на концерті після другої пісні, то вони виходять з нього в окриленому стані.

Що для Вас джаз?

Я можу сказати, що джаз – це культура. Щоб його зрозуміти, треба слухати старий джаз, не тільки сучасний.

Джаз мені дав мову спілкування, гнучкість та можливість бути у будь-якому випадку в контексті.

Я намагаюсь у житті бути гнучким також, але варто пам’ятати лінію, яку хочеш провести. Бути водночас з усіма і бути собою – це і є джаз.