Орест Закидальський: Тато любив науку осмислення

Розмова зі старшим політичним радником Конґресу Українців Канади, сином Тараса Закидальського, Орестом Закидальським.

Розмова зі старшим політичним радником Конґресу Українців Канади Орестом Закидальським про його батька, українського філософа Тараса Закидальського.

Добрий день, шановний Оресте Закидальський! Прошу Вас поділитись спогадами про батька, щоб краще дізнатись про нього. Це допоможе нам у науковому дослідженні. Яким був Тарас Закидальський як філософ, якби ви його схарактеризували?

Оскільки я не є спеціалістом у філософії (політолог), то мені важко об'єктивно описати його роботу.  Як філософ він мав власний  підхід до справедливості, моральності – це те, чим керувався в професійному та в особистому житті. Окрім цього, він був редактором та журналістом, тим хто допомагав у визволенні радянських політв'язнів. Працював у Пласті, Громаді та НТШ. Я впевнений, що він користувався загальноприйнятими людськими цінностями справедливості та правди.

На вашу думку, чому батько обрав для себе саме фах філософа?

Мабуть, він любив науку осмислення, думаю йому подобалося все робити професійно. Він радів з можливості займатися тим, що цікавить. Я не пригадую, щоб він розповідав нам про те, чому саме обрав такий шлях. Проте, можливо, я ще був ще надто молодий (мав 26 років, коли тато помер). Це період життя, коли мої батьки ще мало цікавили мене. У нас були дуже добрі близькі відносини, але я не пам'ятаю, чи я його перепитував про це. Тому, на жаль, не можу вам чітко відповісти.

Можливо вам батько розповідав про свої студентські роки, про університет, його улюблені предмети. До чого мав схильність? Чи були викладачі, які справили важливу роль на формування його особистості?

Щодо його вчителів, то міркую, що найближчий до нього був Джордж Клайн (George L. Kline). Це його науковий керівник, вони були близькі за духом. Навіть після студентських років він писав про свого наставника й некролог. Попри те, що Клайн був в Америці, а тато у Канаді, вони підтримували постійний зв'язок. Найбільше пам'ятаю про нього, але впевнений що були й інші.

Можливо, пригадайте друзів студентського життя з якими він пізніше співпрацював?

Його професійне коло було пов'язане з ученими які працювали над створенням Енциклопедії Сучасної України. Багато з них жили в Канаді в Торонто, зокрема, голова Роман Сенькус. Пам'ятаю Бориса Балана, Андрія Макуха, який також, на жаль, нещодавно помер. Це були його колеги. В Україні найбільше пам'ятаю Василя Лісового. Вони багато спілкувалися, після розпаду союзу, Лісовий приїжджав до Канади. Я, коли працював у Києві, теж до нього часто навідувався. Василь був близьким другом тата. Пригадую, що коли я працював в Україні, то батько мене завжди просив завітати до нього. Це було понад двадцять років тому. Його звичне коло спілкування – колеги-викладачі Києво-Могилянської та Острозької Академій.

Зрозуміло. А як щодо його бібліотеки, що він читав, що колекціонував? Чим надихався?

Ой, там було стільки, що легше сказати чого не було. Він багато  читав і багато книг ми передали у бібліотеку Острозької Академії (цілу збірку). Його найбільше цікавили етика, духовність, моральність. Він дуже любив новини та цікавився політикою. Пам'ятаю, що ми з татом активно це обговорювали, навіть більше ніж філософію. Його цікавила світова політика. Завжди мав власну думку щодо неї.

Що можете сказати щодо наукового життя громади, зокрема, НТШ-К. Загалом, як живуть українські науковці у Канаді? Окрім товариства, у якому безпосередньо брав активну участь Тарас Закидальський, можливо були й інші?

Найбільше часу він приділив  НТШ та Канадському інституту українських студій. Я не пригадую, щоб він мав у Канаді лекції, викладав в Україні. Тато організував зустріч у Канаді з Василем Лісовим та з іншими науковцями. Він був ніби MC різних заходів, мав специфічний гумор, який дуже пасував для таких вечірок, робив багато жартівливих скетчів. 

Щодо його інтересів та захоплення, окрім науки, хобі?

О так! Останні роки його життя мій старший брат уже мав дитину, тобто його внука, то він був таким дідом, щоб будь-яку хвилину приділяв йому увагу, всюди його брав собою. Дуже любив бути дідом. Однак був і гарним татом, у період коли мені було 10, то полюбляв грати зі мною в бейсбол і американський футбол, брав на різні матчі. У 16 років я дуже любив спорт.

Окрім цього, він обожнював спілкуватися. У нас вдома часто проводились зібрання, а також він відвідував багатьох друзів. Вони з мамою (Оксана Закидальська) були активні в громадському житті. Я пам'ятаю з дитинства, що в нашій хаті завжди хтось крутився. Він багато працював з дому, коли я прокидався, то тато вже довгий час працював при бюрку. А коли я засинав, то він далі продовжував працювати. Він багато працював не тому, що його хтось примушував, а через те, що сам любив.

З вашою мамою їх поєднав Пласт. Там вони познайомились?

Вони познайомились або в пласті або на українських курсах. Ходили удвох туди, були однолітками, обоє з 1941 року. В українській школі були в одній групі дітей. Батьки не ходили до однієї цілоденної  школи,  а на українські курси, які створювали діаспоряни. Вони себе знали з 13-14 років.

Чи вплинув батько на обрану вами сферу освіти?

Він був переконаний, що освіта та наука є дуже важливим, проте він не наполягав, щоб я був політологом. Коли я був в молодшій школі, отримуючи погані оцінки, я про це чув (сміється), тобто він піклувався, щоб ми з братом вчилися добре.

Старший брат Данило, яка його сфера діяльності?

Він працює в провінційному уряді. Загалом, цей орган виконує функції нашого Міністерства надзвичайних ситуацій, називається Emergency Management Ontario. Якщо є землетрус чи повінь, то він виконує обов’язки Program officer в уряді.

А як часто ви приїжджайте до Львова? Я бачила вашу статтю про діда,  його долю та тюрму на Лонцького. Там згадували, що ви приїжджали до родини? Хто із рідних залишився у Львові?

Так, я був у Музеї "Тюрма на Лонцького". Це символ важкої боротьби українців за незалежність. До 2009 року в цій будівлі розміщалася штаб-квартира Служби безпеки України. На площі поруч з будівлею стоїть дерев'яний хрест, який нагадує про те, що тут загинуло багато українських патріотів, серед них мій дід, Данило Закидальський.

Його розстріляли без суду та слідства більшовицькими визволителями 26 червня 1941 року під час відступу від німецького нападу на радянський союз. Багато років по тому дідуся Данила реабілітувала радянська прокуратура у 1990 році. На жаль, це не призвело до того, щоб батько повернувся до синів, чоловіки – до дружин (а діди – до онуків). Лише у 1990 році бабуся Наталка дізналася про долю Данила.

У останні роки кілька разів, коли я приїжджала до Львова, то брав з собою квіти та намагався покласти їх під хрест, що стояв на площі. Охоронці зазвичай розуміли та пропускали мене на вході. У 2009 році український уряд нарешті прийняв правильне рішення, СБУ передала це місце музею.

Останній раз коли я був у Львові – 2012 року. Рідні тата у Львові вже нема. У Бориславі живе Наталка Закидальська (донька сестри моєї баби). У бабусі по татовій лінії було 5 чи 6 сестер. У Бориславі залишилась родина однієї із них, моя баба, одна сестра і брат переїхали в Канаду, а в Україні залишилось три сестри. На жаль, ми вже давно не спілкувалися. Тато довго з ними тримав контакт досить близький, але коли він помер, ми з ними трохи втратили зв'язок.

Скажіть, будь ласка, як виглядало викладання Тараса Закидальського у Києво-Могилянській академії та Острозької Академії. Його запрошували раз на рік через пів року?

Як я пам'ятаю, це було на пів року. Він приїздив на 1 семестр на початку вересня, повертався до Торонто в січні.

Скільки разів він приїжджав викладати?

Здається 2 чи 3 рази приїжджав до Києва та один раз до Острога. Можливо і більше, не пам'ятаю.

Щодо товариства приятелів Острозької академії. Тарас Закидальський заснував його. Можливо знаєте хто був його членом?

Це було за ректорства Ігоря Пасічника. Товариство передавало до Острога книги, вони допомагали Острозькій академії розбудуватися, збирали у США та в Канаді кошти для цього.

Можливо ваш тато розповідав цікаві спогади про викладання в Острозі?

Пригадую, що він дуже любив їхати до України викладати. Йому це дуже подобалося. Яка була нагода – обов'язково їхав. Це було йому близько до серця, бути в Україні.

Чи збирав він архів своїх робіт. Можливо ви маєте?

Маю його дисертацію, архів його листів (близько 20). Під час переїзду ми переглянули їх, залишили самі цікаві. Маємо 4 теки з його роботами.

Приблизно рік тому я говорила з вашою мамою Оксаною, про можливість передачі цих листів до НТШ Львова. Чи це реально?

Я буду у квітні в Торонто, то передивлюся.

Щодо його діяльності у Вашингтонській чи Нью-Йоркській групі комітету Гельсінських гарантій для України.

Це було при Світовому Конгресі вільних українців, щодо підтримки радянських політв'язнів. Комітети брали на себе певних постатей дисидентів, опікувались їх визволенням. Так він познайомився з В. Лісовим, написав в контексті цього свою брошуру "Три філософи політичні в'язні радянського союзу". Це було у векторі загального руху підтримки політичних в'язнів. Скоріше за все це було Торонто-Нью-Йорк, не Вашингтон, треба це перевірити.

Щодо Українського Канадських Студій. Чи розповідав він вам про те чим він займався?

КІУС заснували в 70-х роках разом із Гарвардськими студіями. Його складали науковці, які займалися українськими питаннями. Тоді в Торонто та Отаві відкрила ці студії ще перед розпадом союзу. Це були єдині місця, де реально вивчали українську науку, бо всі інші займалися радянською русоцентричністю. Тоді вони трактували Україну як суб'єкт, а не як об'єкт. Центри заснувала діаспора на гроші діаспори. На той час лише Гарвард та УВУ у Мюнхені займались українськими студіями.

Щодо ставлення Тараса Закидальського до релігії та довіри.

Я думаю, що він був антиклерикалом, досить скептично ставився до Церкви як до політичного інституту. Я ніколи з ним про це говорив, але думаю він вірив у Бога, а якщо не в Бога, то вищу силу добра. Ми ходили до церкви два рази на рік на Різдво та на Великдень, бо його мама казала, що ми повинні ходити до церкви.

Мене хрестили лише тому, що я відвідував католицьку школу, а щоб залишитися в школі учень повинен був бути хрещений та прийняти перше причастя. І мене хрестили за пів години перед першим причастям. Точно знаю, що йому не подобалось все те золото, убранство. Те, що в селі найбагатша людина – священник. Він не був аскетом до певної міри, вважав, що вся помпезність є абсурдом. Я б сказав, що він був віруючим, але антиклерикалом. Мав певний скепсис до цього, знав, який вплив церква мала на історію України.

Доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка Марія Павлівна Альчук:

Знаю, що він писав про філософію Григорія Сковороди, який також критикував Церкву за велике збагачення. Т. Закидальський, як і Г. Сковорода, зазначав у своїх статтях, що Церква має ввести таке життя як і Христос, не для збагачення, а для допомоги нужденним. Духовність важливіша. Також хочу нагадати, що він був і в нашому університеті І. Франка, викладав студії, на яких я була присутня. Приблизно у 1994-96 роках, він виступав у клубі імені Сковороди у Львівському університеті. Був мінімум два рази, може три. Пам'ятаю, нам було цікаво, навіть отримували підтвердження, що пройшли студії (сьогодні – підвищення кваліфікації). За нагоди, запрошуємо вас також до Львова! 

Я привезу із собою канадські танки!

Дякую вам і всій діаспорі в Канаді за підтримку!

Я працюю для українського конгресу в Канаді. Тепер займаюсь тим, що витягую з нашого уряду останні танки та кулі для України. 

Щиро вам Дякуємо! Це дуже важливо Для наших воїнів для ЗСУ!

З такими батьками я не міг вирости й не любити Україну.

Дякую вам ще раз, що погодилися зустрітися, чекаємо вас у вільній Україні!

Дякую і вам, дуже приємно, що хтось цікавиться творчістю мого батька. Пишіть, все що можу знайти я вам передам.

02.03.2023

Коротка біографічна довідка: 

Тарас Закидальський (1941-2007) – український філософ діаспори Канади. Народився у Львові 2 лютого 1941 року. Після ув'язнення та вбивства батька органами НКВС, з сім'єю емігрували до Австрії, а 1949 році до Брегенца (Канада). Закінчив середню школу у м. Гарфорд, активно працював у Пласті. 

Продовжив навчання в Університеті Торонто (1960-64), студіював англійську мову літератури та філософії. Закінчив аспірантуру зі спеціальності "філософія" у коледжі Брін Мор в Пенсільванії, захистивши кандидатську дисертацію з теорії людини у Філософії Г. Сковороди (1965). Працював перекладачем та редактором рукописів  у КІУС. Був автором статей "Енциклопедія України" (2003-2007). Викладав філософію в Національному університеті Києво-Могилянська академія (1994, 1995, 2000), з 1998 – член НТШ Канади.

авторка: аспірантка кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка Анастасія Павлишин