Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Пакт про ненапад з секретним протоколом, який уклали СРСР та Німеччина 23 серпня 1939 року, формально діє й досі. На цей факт наштовхує нинішня позиція Німеччини щодо Росії.
Ось так виглядали особливі відносини між Німеччиною й Росією у серпні 1939 року та зараз.
Чи є суттєва різниця? На питання, чому так, слід поглянути на історію стосунків між цими країнами. Пригадаймо, що здавна вони були достатньо тісними. Російські царі з династії Романових були родичами німецьких курфюрстів.
Німкенями були Катерина II та дружина Миколи II. Цар Петро та Катерина ще з 18-го століття запрошували німців цивілізувати Росію. Німецькі колоністи оселилися над Волгою, де до 1941 року навіть існувала автономна республіка німців Поволжя, 60% населення якої складали німці. Німці за царату розбудували нафтопромисли біля Баку, закладали величезні виноградники в Азербайджані, що існують й досі.
У місті Гейгель збереглася німецька кірха, сам бачив, перебуваючи там на військовій службі на початку 70-х. Неподалік в азербайджанському місті Аджикенд народився знаний розвідник Ріхард Зорге, німець за національністю. Та що там говорити, згадаймо твір Некрасова "Желєзная дорога" та слова Тараса Шевченка: "А на Січі мудрий німець картопельку садить".
На цьому тлі дві війни між Німеччиною та Росією більше схожі на непорозуміння, ніж на антагонізм. Недаремно після закінчення Першої світової відносини між державами швидко відновилися, згадаймо Раппальський договір, яким власне Німеччина розірвала дипломатичну ізоляцію більшовицької Росії.
Особливо дружніми стосунки стали після приходу до влади Гітлера на початку 30-х років. Два однаково тоталітарні режими відчули симпатію один до одного, і лише божевільна ідея охопити цілий світ пролетарською революцією та, відповідно, активне нарощування Сталіним наступального угрупування на Західному кордоні призвела до конфлікту. Та й Польщу наприкінці 18 сторіччя тричі ділили разом (разом з Австрією).
Тому дивуватися нинішній позиції Німеччини не варто. Німці століттями звикли добре заробляти на відсталій Росії. На американцях так не заробиш, вони швидше це зроблять на тобі. Тому німці так надзвичайно швидко забули про план Маршалла, Берлінську стіну та кризу, коли їх врятували США. А значно привабливіша дружба з Росією, приправлена путінсько-газпромівськими грішми, призвела до формування особливих відносин, які з так старанно обстоювала Меркель. І тому, коли ми говоримо про європейські цінності, то виявляється, що найбільшою цінністю для німців стали євро та долари.
Адже тільки в цій єдиній європейській державі з усіх, де вдалося купити одного канцлера (недаремно ж виник термін шрьодеризація та приручити іншого), гуляє словосполучення фрау Штазі, що натякає на комсомольсько-гедеерівське походження, а також вірне й багаторічне прислуговування кагебісту Путіну. Та й інші німецькі лідери далеко не втекли.
Ось зараз чуємо грізні заяви нащадків Фрідріха II. Росія дуже сильно поплатиться, але Північний потік запускаємо, SWIFT не чіпаємо, самі зброю не постачаємо та й іншим блокуємо тощо. Проте турбіни Siemens в Крим попри всі санкції тихенько продаємо. Дамо вам польовий госпіталь, щоб ви складали туди чимбільше поранених, а наші бюргери будуть вам співчувати за пивом у теплі в телевізорі. Добре, що хоч пересувні крематорії не запропонували від чуйного серця.
Одним словом незле було б всі санкції звести до глибокої стурбованості. Під час міграційної кризи можна повчати поляків, що вони не гуманно поводяться з порушниками кордону та казати їм ай-ай-ай, а коли на сході України вже загинули тисячі та можуть загинути десятки тисяч, то не можна дратувати Росію, адже Німеччина зазнає збитків. Такі ось цінності.
Отож й продовжує неформально діяти пакт Молотова-Ріббентропа лише в осучасненому вигляді особливих відносин. І тепер, коли виходить на поверхню весь бруд Бундесу, коли казочка про добру тітоньку Ангелу розвіялася, стає зрозумілим багато чого й щодо мінських угод. Оскільки, якщо ці угоди, як ми чули, на коліні писала Меркель, то зрозуміло, чому їх написали у вигідному Росії ключі. Стає зрозумілим, що тоді на переговорах тет-а-тет були не три проти одного, а фактично два – Путін і Меркель проти одного Порошенка (з нейтральним Олландом).
Звідси й наслідки, як у згаданому пакті, а також ще формула Штайнмайєра бонусом. Тільки в тексті угод на відміну від пакту не Польща, а Україна. Чи зміниться політика Німеччини? А чи дуже змінилася вся політика Європи з міжвоєнних часів? Проаналізувавши холодним розумом нинішній стан справ, запитаймо, а якби не військова сила США, хто в Європі ментально здатний вчинити збройний опір Росії крім Британії, Польщі та Балтійських країн?
Німеччина, яка вже є по суті політичним васалом Росії та троянським конем в НАТО чи ще хтось? А нещодавні заяви голови ВМС Шенбаха вказують на те, що за настроями бундесвер ближчий не до НАТО, а до ОДКБ. Як Червона армія та вермахт у тому ж 1939 році.
Згадаймо, що Йосип Сталін 1 жовтня 1938 року під час свого виступу на нараді пропагандистів Москви та Ленінграду щодо "Стислого курсу ВКП(б)" відверто заявив: "Бувають випадки, коли більшовики самі будуть нападати, якщо війна справедлива, якщо обставини сприяють, самі почнуть нападати. Вони зовсім не проти наступу, не проти будь-якої війни. Те, що ми кричимо про оборону – це вуаль, вуаль. Всі держави маскуються". Оскільки в Росії так міфологізується Сталін, а Путін вважає себе його послідовником, то причини нинішньої нахабної політики Росії стають зрозумілими.
Тому зараз і виявляється, що єдиними надійними союзниками України можуть бути англосакси, поляки та балтійські народи. А стара Європа прокинулася б лише тоді, коли чобіт з запахом русского міра крокував би у Піренеях. Німеччині, мабуть, тоді б за заслуги надали особливий статус після приєднання до Калінінградської області 86-м суб'єктом федерації. Приблизно так, як пропонують нині Україні.
Але це б вже сталося пізніше. А що, держава, яка пережила дві ганебні капітуляції, легко згодиться й на третю. Тому Путін і говорить лише зі США, оскільки небезпідставно вважає, що Європу вже частково скупили, частково залякали, п'яту бундес-колону там надійно сформована. Залишилося лише американсько-британське гальмо на дорозі російського нахабства, сподіваємося, що непереборне.