Відомий митець-графік презентував львів'янам унікальну ретроспективну підбірку своїх робіт
У Національному музеї ім. А. Шептицького відкрилася експозиція справді національного масштабу – виставка робіт іменитого харківського графіка Павла Макова.
Обширний ретроспективний проект під назвою "Павло Маков. Фонтан" об’єднав вибрані роботи митця двох останніх десятиліть. Графічні твори та одна інсталяція розмістилися аж у чотирьох залах Музею. Ініціатор виставки – Арт-центр Павла Гудімова "Я галерея".
Як зауважив сам Маков, у такому поєднанні його праці виставляються вперше і, мабуть, востаннє. Адже, ретроспекція – це формат, що вимагає дуже багато зусиль та ресурсів. Багато робіт сьогодні знаходяться у власності приватних колекціонерів чи різних інституцій. Тож, доводилося спочатку домовлятися щодо дозволів, а потім організовувати клопітке транспортування.
Сам Маков теж брав участь у приготуванні виставки і навіть вклав свої власні кошти. Як співкуратор митець відповідальний і за базову концепцію експозиції.
"Я подивився, які роботи в мене є, які я можу дістати з приватних колекцій чи тих інституцій, де вони зараз знаходяться. А тоді склав план – як би це все могло виглядати на виставці, як краще все поєднати. А потім вже з Павлом (Гудімовим – Варіанти) ми на місці вирішили, яким буде остаточний вигляд" – розповів митець.
"Так, це була пряма співпраця – художника і нашої інституції", наголосив Павло Гудімов. "Павло Маков фактично сам був куратором, ми лише внесли деякі корекції. І тепер маємо надзвичайну виставку, яка, на мою думку, навіть задає новий формат репрезентації у мистецтві – академічна, інтелектуальна, класична, дуже формальна".
Задум масштабної ретроспекції Макова у Львові засновник "Я Галереї" виношував уже доволі довго.
У розмові з Варіантами Гудімов пригадав як вісім років тому брав участь у організації невеликої виставки Макова у Дзизі в рамках одного з перших Тижнів актуального мистецтва.
"Дуже маленька виставка, але я відчув неймовірний контакт міста, усього львівського середовища із тими роботами. І з того моменту закралася думка – трохи більше познайомити Львів із Маковим. Потім був проект "Нові – старі майстри" у Львівській галереї мистецтв, який представив ще кілька робіт Макова. Але я відчував, що Львів ще не надихався творчістю Павла. І нарешті схилив його до великої виставки. Ще два з половиною роки довелося чекати, коли у розкладі митця буде вікно, адже, у нього все щільно розписано. І ось маємо другу ретроспективну виставку Макова після проекту UtopiA, що презентувався дванадцять років тому".
Назва виставки у Музеї Шептицького - "Павло Маков. Фонтан" – вказує, що центральною роботою тут є інсталяція "Фонтан виснаження". Це чергова переінтерпретація давнього проекту, розпочатого у середині дев’яностих. Тоді Маков мав на увазі конкретну "водяну" топографію Харкова, яку осмислював у циклі праць.
А об’єкт виставлений у Львові – композиція із бронзових лійкоподібних рурок, складених за принципом "бахчисарайського фонтану", – це вже концентроване висловлювання із більш ширшим змістом. Метафора фонтану, як можна було зрозуміти із коментаря митця, стосується вже усієї України, як системи подачі та розподілу певної умовної життєвої енергії, певних життєвих практик. Фонтан – це наш український спосіб проводити через себе потік життя і чим далі, тим тонша цівка цього потоку, вже практично невидима.
Інсталяція Макова нагадує висохлий скелет якогось колись повноводного тіла. У ньому проглядується трагічна задума стрункого і дотепного, але вже мертвого механізму, що довгий час безтурботно вважав себе "вічним двигуном", аж поки його джерело не виснажилось.
Таким є попередження Макова усім нам.
"Усі мої роботи – це роздуми про життя в Україні. Мої приватні спостереження над тим. як ми живемо і куди йдемо", зауважив митець.
У кращих традиціях Павла Макова, виставлені у музеї картини відтворюють заплутані меандри "життєвого світу" сучасних українців.
Крім "Фонтану" – це сакральний лабіринт дачних ділянок, щотижнева зацикленість буденності, в якій бильця ліжок створюють майже поліцейські загорожі, неповторний принт післямайданної сучасності, складений із бетонних блоків чи неочевидний ландшафт бойових дій, в якому вже важко розгледіти простий життєвий простір.
На виставці Павла Макова невідступно супроводжували зграйки захопленої молоді. Помітно було, як вони, за висловом Гудімова, буквально не можуть ним "надихатися". Очевидно, минулорічна резиденція молодих львівських митців під керівництвом Макова у Харкові, в рамках фестивалю "ГаліціяКульт" не минула надаремне.
До слова, паралельно у Науковій бібліотеці Університету ім. І. Франка відкрилася виставка робіт учасників цієї резиеднції. Тож, аби відчути феномен Макова також у шлейфі послідовників варто сходити і туди.
