Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
Минулий тиждень минув під знаком інтенсивних переговорів між Україною і США щодо "мирного" процесу. Все розпочалося після закритої зустрічі між Віткофом, Кушнером з путіним у москві.
Далі зустрічі у Маямі між українською та американською делегаціями у повному складі, потім закрита зустріч у форматі Рубіо, Віткоф і Кушнер та Умеров, Гнатов, Скібіцький, а далі декілька раундів розмов між Віткофом, Кушнером та Умеровим і Гнатовим до яких в суботу долучився й Зеленський.
Участь у цих переговорах начальника українського генштабу показує на детальний розгляд воєнної ситуації для протидії інформаційному блефу путіна. Відсутність жодних даних про хід і проблематику всіх цих переговорів, а також жодних витоків і інформаційних зливів, породили велику кількість коментарів, прогнозів і конспірології.
Від учасників є лише скупі коментарі про прогрес. І ще твердження Трампа про те, що угода вже погоджена на 95% до якого можна ставитися як і до всіх його минулих слів, адже все що він робить завжди іде чудово. Про те, що ситуація не така чудова, як видається і вся ця активність чомусь нагадує білий шум, свідчать декілька факторів.
Напередодні зустрічі з американцями путін одягнувшись у військову форму почав розказувати про "успіхи" російських військ, відверто погрожувати європейцям війною, а щодо України то відкинув будь-які поступки, згадавши натомість про Новоросію, тобто нові претензії. Відсутність жодної інформації про московську зустріч, що тривала понад п'ять годин свідчить, що говорили не тільки про Україну, але й про бізнес-інтереси та брюссельські мільярди.
Недаремно 5 грудня, якраз в день підписання Будапештського меморандуму, США оголосили свою нову стратегію національної безпеки, яку вже похвалили у москві. У ній розхвалюється Трамп, а пріоритетами вважається західна півкуля та Індо-тихоокеанський басейн. Близький Схід більше не вважатиметься пріоритетом для США – привіт Ізраїлю. Щодо Європи, то заявили про те, що США не може гарантувати безпеку всім і тепер це питання стає проблемою самої Європи. Мало того, у цій доктрині присутні докори європейцям у відсутності демократії та інші повчання.
Це свідчить, що автором цієї концепції є не Трамп, а Джей Ді Венс, пригадуючи його цьогорічний мюнхенський виступ з аналогічними тезами. Іншими словами США та росія об'єднують зусилля у спробі зруйнувати ЄС зовні, тоді, як зсередини це робить Орбан. Найголовніше для нас, у цій концепції – це стабілізація відносин США з росією та припинення "української" війни, яка власне цьому заважає.
Не маючи наміру дійсно примусити путіна до миру і не бажаючи зрозуміти суть конфлікту Трамп вкотре намагається натиснути на Україну, проте вже не встановлюючи жодних термінів, як було раніше. Стає очевидним, що власне під їхнім тиском прем'єр Бельгії навідріз відмовився акцептувати проєкт репараційного кредиту. Це задовольняє москву та позбавляє Україну гарантованого кількарічного фінансування, як дефіциту бюджету, так і озброєння. Щоб була більш зговірливою.
Очевидно, що Україна, як контргру, зараз веде інтенсивні консультації з європейцями. Тут важливою буде зустріч Зеленського у Лондоні з лідерами ключових європейських держав Великобританії, Німеччини та Франції. Там же Умеров і Гнатов повинні повідомити президента про деталі зустрічей у Маямі. Така інтенсивна дипломатична робота свідчить про те, що напруга наростає, тиск збільшується, Україна активно намагається залучити до переговорів Європу, що Вашингтон сприймає без ентузіазму.
Отож процес ніби то розвивається, але про його "успіх" свідчить скупа інформація про те, що все ніби то узгоджено залишилась "дрібниця" – територіальні питання. Щодо позиції України в цьому питанні то слід звернути увагу на слова Сирського в інтерв'ю Sky News про те, що він навіть думати не хоче про будь-які територіальні поступки. Оскільки головком спілкується з медіа дуже рідко, то поява цієї публікації в цей момент навряд чи випадкова.
Ми почули, що окреслено параметри гарантій безпеки від США. Важко зрозуміти, які можуть бути гарантії Україні, коли американці забирають ці гарантії від Європи. Чи не такі часом, як у знаменитому меморандумі? Все ніби то рухається вперед, але є нюанс. Державний департамент США заявив, що прогрес у досягненні угоди залежить від готовності росії. Сізіфова праця триває у виконанні Трампа триває.
Друга подія цього тижня – це прийняття державного бюджету України. Попри всі прогнози його прийняли без проблем за підтримки Слуг народу і депутатських груп, окрім ЄС, Голосу і Батьківщини. Бюджет з величезним дефіцитом, який мали б закрити європейці з того самого репараційного кредиту, а тепер змушені шукати інший шлях. Важливо, що у ньому залишається 64% ПДФО для потреб громад, проте, на жаль, видаткова частина не змінилася в сторону скорочення. Там залишилися популістські витрати на кшталт вовиної тисячі, на телемарафон, непрозору інформаційну діяльність ну і на певні лобістські побажання.
Цікаво, наприклад, що відразу ж після прийняття бюджету в Івано-Франківській області оголосили тендер на розробку документації для будівництва додаткової дороги в Буковель вартістю 6,6 млрд грн завдяки державному фінансуванню.
Термінова і надзвичайно важлива для обороноздатності споруда, особливо якщо зважити, що власниками Буковеля є родина народного депутата І. Палиці, який входить в групу "За майбутнє", що дружно голосувала за бюджет. Одним словом, війна війною, а обід за розкладом. У цьому випадку бюджетний.
І як наслідок бажання путіна укласти мир, за твердженням Трампа та його перемовників, відбувся черговий масований наліт на Україну, зокрема й на Львівщину. Летіло 704 цілі (653 БПЛА і 51 ракета), з яких уразили 652, тобто 88%. На щастя обійшлося без загиблих. Україна, своєю чергою, продовжує успішно руйнувати об'єкти нафтогазового комплексу росії, добравшись вже і до танкерів в Чорному морі.
Загалом Україна вибрала правильну стратегію поведінки у цій ситуації. Брати участь у всіх переговорах, хвалити Трампа та підтримувати тісні стосунки з європейськими країнами, які після публікації 33-сторінкової стратегії США повинні нарешті зрозуміти реальний стан справ, де вони знаходяться і бути ще більше зацікавленими в успіху України.
Розумно тримати позицію на переговорах, які по суті є нікчемними, оскільки США не хочуть і не можуть зрозуміти суті цієї війни, підходячи до неї з погляду рієлтора, якими є перемовники та сам Трамп. Цікаво, що М. Рубіо брав участь лише в першій зустрічі, а потім усунувся, розуміючи, очевидно, чим все закінчиться.
А найголовніше, ми відсвяткували День ЗСУ. Це вони тримають фронт, вигрібають за всі промахи керівництва, негідної поведінки багатьох у тилу. Це їм ми повинні бути вдячними за те, що маємо можливість вільно жити, спілкуватися, зокрема й читати цей матеріал.
фото: Фб GeneralStaff.ua