Громадський діяч Юрій Кужелюк про актуальні події тижня в Україні.
4 листопада минув рік з дня перемоги Трампа на президентських виборах у США. І хоча офіційна інаугурація американських президентів відбувається 20 січня, наслідки та перспективи такого вибору американців стають очевидними.
Щодо внутрішньополітичної ситуації, то вже можна констатувати нестримне протистояння, про що свідчить найдовший в історії США шатдаун, який вже призвів до призупинення постачання зброї в Україну, а також рекордне падіння довіри до діяльності президента до рівня 37%.
Щодо міжнародної діяльності, яка впливає і на російсько-українській війні, то вона позначалася сумбурністю, економічними конфліктами, спробами підтримки ультраправих сил у європейських країнах та тривалим заграванням з росією навіть коштом принижень США й Трампа особисто. Принизливі телефонні та особисті переговори з путіним, де останній легко дурив свого колегу пропонуючи різні нездійсненні пропозиції зокрема й фінансові затягували війну.
Незрозуміла довіра Трампа до свого колеги утримувала його від будь-яких дій щодо росії та, навпаки, приводила до тиску на Україну з вимогою погодитися на російські умови. Часом це відбувалося в дуже грубій та неприйнятній формі, що ми могли спостерігати на відомій лютневій зустрічі у Білому домі.
Можна твердо констатувати, що кожна розмова чи зустріч з Трампом та його бездіяльність сприймалася путіним, як слабкість та заохочення до посилення агресії, що ми відчували на собі у формі посилених повітряних нальотів та ескалації дій на полі бою. Взаємовідносини між нашими державами нагадували рух маятника з різною амплітудою коливань. Зрештою так було й у відносинах США з іншими країнами.
Проте з плином часу світові лідери й українські зокрема зрозуміли характер Трампа, його жадібність, нарцисичність, манію величі та переконаність у власній правоті скрізь і у всьому. І, відповідно, навчились вибудовувати відносини з ним на основі елементарних лестощів.
Достатньо було говорити про те, що все у цьому світі відбувається завдяки наймудрішому лідерству Трампа і тон розмови відразу змінювався, а результати ставали зовсім інакшими. Прямо як в колишній приказці "Прішла вєсна, настало лєто, спасібо партіі за ето", тим більше що республіканська партія на очах перетворилася на КПРС, де існує лише одна лінія, а всі інші оголосили ворожими.
Результати такої політики відбилися на місцевих виборах 4 листопада, де республіканці з тріском програли посади губернаторів у двох штатах, а мером Нью-Йорка став взагалі яскраво виражений соціаліст, який обіцяє безплатний транспорт та іншу халяву. І це за рік до проміжних виборів у США, де переобиратиметься вся палата представників Конгресу та третина сенату. Феномен новообраного мера Мандані показує на імовірність різкого хитання політичного маятника від ультраправих республіканців до ультралівих демократів.
Проте для України останнім часом настало полегшення, оскільки, видається, Трамп зрозумів що росія його безцеремонно дурить і виставляє на посміховисько та ще й погрожує своєю ядерною зброєю. Очевидним стало те, що виникла образа на путіна, як і те, що в оточенні президента набули силу "здорові" тенденції. Як наслідок уперше за рік на рашку наклали дійсно болючі санкції.
Окрім того, на відміну від попередньої адміністрації, яка панічно боялася навіть згадки про ядерну зброю, Трамп відповів на путінський шантаж, запустивши свою міжконтинентальну ракету і згадав про можливість проведення випробувань ядерної зброї, ініціювавши тим самим чергову гонку озброєнь. Це, як не дивно може прискорити завершення війни, оскільки утримання, модернізація та обслуговування ядерного потенціалу вимагає шалених коштів. Достатньо сказати що Франція на утримання своїх 300 боєголовок витрачає $3 млрд на рік, тобто $10 млн на одну.
Якщо додати, що у відповідь на російські мультики стало відомо про успішне завершення розробки гіперзвукової ракети зі швидкістю 17 Махів, тобто 20 000 км/год, або 5,6 км/сек і про плани розміщення їх у 2026 році в Німеччині, тобто час підльоту до Москви та Петербурга скорочується до 6 хвилин. Це не кажучи про модернізовані підводні човни Трайдент з 12 ракетами на борту, майбутню заміну старих ракет Мінітмен на нові та план створення "Золотого купола", тобто сучасної системи ПРО.
Стає очевидним, що російські тихохідні Бурєвєснікі та Посєйдони – ідеї викопані з 50-х років 20 сторіччя, від яких відмовилися ще тоді, навіть важко порівняти. А якщо врахувати, що на модернізацію стратегічних сил США витратили вже $1 трлн і готуються витратити ще стільки ж, жорстке витискання росії з нафтогазового ринку, безперервні українські удари по енергетиці та те, що російська економіка вже офіційно стагнує, то втягування у масштабну гонку озброєнь може привести то колапсу, подібно до часів Рейгана і змусити закінчити воєнні дії в Україні.
Нам же важливо тримати фронт, не зробити помилок на порожньому місці та, найголовніше, не втратити довіру партнерів яка вже і так похитнулася. Про це свідчить звіт Єврокомісії щодо скринінгу наших євросоюзівських кроків, де відверто йдеться про певні нехороші тенденції щодо авторитарних методів управління, верховенства права, недопустимості порушень правил корпоративного управління та інших проблеми, які ми собі самі створили на пустому місці.
І те, що через війну Єврокомісія не вважає за потрібне на цьому наполягати, зовсім не означає, що ці питання не стануть руба після її завершення. А бездумні дії влади подібні до відкриття кримінальної справи проти Кудрицького, щоб призначити винного за власну бездіяльність щодо захисту енергетичних об'єктів, взагалі викликають сумніви у її адекватності та підтверджують зосередження на майбутніх виборах попри зовнішні слова.
Інакше пояснити такі ініціативи, як "вовина тисяча" (30 млрд грн з бюджету) і, особливо халявних 3000 км на кожного українця у той час, коли Укрзалізниця просить фінансової допомоги, взагалі важко.
Отож скоро побачимо, чи не стане зацикленість нинішніх керманичів на утриманні влади дестабілізаційним фактором на тлі, видається, сприятливих подій на зовнішньополітичному напрямку і, щоб хто не говорив, успішних дій ЗСУ по утриманні фронту та ударів по російських тилах.
фото: wikipedia.org