Весна перемогла остаточно і усе живе відчуло на власних організмах усю силу непоборної текучості життя.
Усе тече, біжить та витікає і противитись тій нездоланній силі не може ніхто – навіть ті, з кого колись хотіли робити цвяхи, шурупи та дюбеля.
Ліві сили Львова підняли спільними зусиллями власні повіки, усвідомили ленінським гіпоталамусом увесь непотріб навколишньої текучки і за покликом нестаріючого серця вирушили власними немочами назустріч Першотравню.
Дню солідарності трудящих приспічило побачити цих останніх з могікан, цих червоношкірих товаришів з палаючим серцем Бонівура, холодною головою Штірліца та чистими руками Остапа Бендера.
І ось авангард цього прогресивного загону червоношкірих товаришів уже незадоволений присутністю у своїх струнких лавах персонажів з далекого НЕПу.
Незадоволені бо знають, що вже навіть діти розуміють потребу пролетарської боротьби за світле майбутнє.
Діти розуміють, але вже навіть природа акцентує усю увагу на сліди виродження у цьому племені молодих та кучерявих як маленький Вова.
Природа демонструє сліди колишної комуністичної розкоші.
Сліди колишніх сподівань на окрему квартиру до 2000 року та освоєння радянськими аргонавтами Всесвіту Туманності Андромеди.
Поміж цієї резерваційної безнадії червоношкірих камарадів лише деякі аврорівці ще виглядають вранішню зорю та полундрять усі зимові палаци клятих буржуїнів.
А от навколишній міліції відверто пофіг на такі страждання громадян апріорі репресивної держави. Відвертість і міліція – несумісні речі від сотворення світу і тому поліціянти дозволяють собі позіхати лише за спиною Рудяка.
Рудяк сьогодні знову у своїх улюблених брендованих окулярах. Про це він радісно повідомляє журналістам. У такому сонцезахисті Рудяк намагається бути схожим на Боно, тобто бути миротворцем всія Русі. Але у такому випадку Рудяку варто пам'ятати, що гуманістичні меседжі Боно на останніх альбомах U2 все більше віражують у бік маразму.
Бо лише останні романтики планети Земля ще досі вірять у світле майбутнє, спільну власність та тотальні оргії перед Апокаліпсисом, який чомусь ніяк не вписується у парадигму вже згаданого світлого майбуття.
Романтична короткозорість комуністів буквально втілюється у життя послугами окуліста.
Вона не хоче нічого бачити зі своїх нірок і десь звідти, з далеких закутків забуття підгавкує голосом прогресивного соціаліста Покровського на шахтьорських хлюпіків Ахметова та підколює Рудяка мільярдними статками українських олігархів, яких той завзято захищає зважаючи на службові обов'язки.
Комуністичне задзеркалля захищається від сонця правди і лише акумулює прояви агресії у такому побожному місті Лева і Садового.
Лише батареї міліціонерів не акумулють агресії, вони акумулють весняну енергію на противагу злим силам темних закутків львівських райвідділів. Міліція сьогодні має бути на стрьомі і тому не може відкрити для себе музику, не може відкрити для себе радість.
На цьому святі життя немає чого подзьобати навіть товаришу Зюбаненку і тому терміново потрібно вести ввірених йому міліціонерів у філармонію чи на Флюгери Львова.
Подивіться лише як змінюються міліціонери від прогулянок на чистому повітрі парку культури. Вони ходять парами, сторінками цитують Панама Мирного та аналізують вплив людських сварок на життєдіяльність груші зважаючи на описаний феномен у творчості Нечуя-Левицького.
А поки міліція вдосконалюється на природі антифашистські гасла Калинюка все ще сподіваються на натяки навіть мінімальних провокацій з будь-якого боку.
Але їх немає. Є лише чийсь віроломний лікоть, що намагається своїм кутом залізти на святеє святих – прапор ленінського комсомолу в руках останнього романтика. Тимурівця та гайдарівця.
Самотність охопила навіть Рудяка. Навіть природа вже втомилась від його панібратства і тому він змушений бовваніти у повній окремішності від оточуючих.
Поки Рудяк бовваніє, внутрішні органи провітрюються, а провокації зацвітають акаціями у далеких садах, комуністи вирішують власними членами організувати щось таке контроверсійне та перверзійне. Так і з'являється оця фотографія уся сповнена набуханням фалічних символів влади у весняній текучості життя.
І для усіх суперменів світлого майбутнього у ці весняні дні та пострибунчасті звучать Superhuman Happiness з треком "Our Favorite Part".