Львівська обласна рада ніколи не була особливим місцем особливих одкровень.
Рустикальна природа, навіть мешканців міст та містечок, достатньо швидко розпливалась жиром, стікала кров'ю у віртуальних батлах до долю країни та ціпеніла в анемічній точці власного сидіння.
Вже й губернаторка своя в дошку. Вже й центральна влада своя в пляшках. Вже й окупація під боком. Вже й війна в печінках.
Але Львівська обласна рада й далі продовжує за інерцією так мляво і кволо плужити на своїй, сука, особливо революційній території.
Депутати традиційно шифруються та никаються своїми фракційними нірками і так, чим далі від народу. Від війни з Росією вони відкошують війною за посади.
За такої мілітарної ситуації в області закоренілими пацифістами можуть бути тільки Колодій та П'ятак.
Вони синхронно переплітають власні ноги під столом (власні, а не один з одним) і так застерігаються від зальотів навколишніх негараздів. Але навіть такий фінт ногами не рятує Колодія від міжнародного конфлікту з Іспанією.
Колодій заносить ботанічну пам'ятку природи "Франковий дуб" у порядок денний і замість природного наголосу на "о", чомусь зупиняє свій генеральській наголос на "а". Це його внесок у злиття його природи зі своїми дубовими депутатами.
Намагається переслідувати Колодія і нова голова ЛОДА Ірина Сех. Це її перший раз на такій посаді і тому тут можливі різноманітні ерори та рухи трохи не туди.
Але зливатись з навколишнім середовищем Сех вміє дуже добре і тому тільки один рух підборіддям робить її майже ідентичною з будь-яким депутатом чи депутаткою.
Наприклад, ось з цим фронтовиком своєї Батьківщини.
І тільки самотньому Грещуку немає де подітись поміж зігнутих долею мікрофонів.
У той час, коли у правому секторі так щиро і вже давно страждає від цього вертепу розбійників депутат Курчик, то у лівому секторі лише починає страждати від цієї антихристної клоаки депутат Підлісний.
Викладач УКУ, зять колишнього нардепа Михайла Косіва, швагер колишнього заступника міського голови Львова з гуманітарних питань Василя Косіва і просто депутат Юрій Підлісний невимовно страждає від однієї лише тієї думки, що через глобальну економію коштів у державі він так й не стане заступником голови Львівської обласної ради замість товариша Пісного.
Підлісний довго ішов до цієї історичної миті. Секта Садового довго підтримувала і досі підтримує його кандидатуру у великій політиці.
Його страждання особливо чомусь помітні на тлі однорідних депутатів, хоча він також ще той майстер зашаритись в кон'юнктурці, як це вже було років 10 тому, коли він ще не дуже особливо шарив у філософії Ніцше.
Ударівка Юринець також вже довго ходить у потенційних заступниках Колодія після відбуття Пісного до Києва, але чомусь не схоже, що її мінлива жіноча природа якось особливо страждає від факту затримки будь-яких рухів у цій справі.
Схоже, що у провладних коридорах страждають тільки чоловіки зі своїм несамовитим прагненням до влади.
До Качмарика, якому кулуари пророкують бути заступником Сех, напевне вже приходять кошмари від того факту затримки будь-яких рухів у цій справі. Пацанва не вміє особливо довго терпіти якщо дуже треба, як це можуть баби.
Навіть під берегинями сакральної сорочки усе їх тіло аж пашить червоним від нетерплячки.
У цій ситуації добре пофігістам, яких в Львівській облраді до фіга та фігового дерева. Ось свободівець та відомий співак Теодор Кукурадза намагається спихнути свободівцю Ярославу Мудрому свої диски з піснями про любов.
Але Мудрий – особливо мудрий, тобто модерновий, і саме тому він так радісно намагається поділитись з Кукурудзою веселими картинками про любов.
А цей свободівець замість чужих любовей споглядає сесійне панікадило на стелі, що є праобразом тієї вищої та безмежної любові до Батьківщини.
А поки безмежна любов до Батьківщини споглядає на депутатів, то вони можуть на мить розслабитись від важких тягарів депутатства і явити світу усю недосконалість своєї позіхаючої природи.
У проміжках такої депутатської розслабленості поміж свободівців можна помітити якогось нового свободівця або просто вуйка, який прийшов на сесію мирно проголосувати за свого побратима поки той стоїть на варті Батьківщини.
Десь у проміжках між депутатським стоянням журналісти зловили Сех та вмовили її на коротенький брифінг.
Сех знову пообіцяла здати мандат, знову не назвала прізвищ своїх заступників та розповіла, що літає до Києва власним коштом та поки що суміщає дві посади. Сех не знає, хто такий Богдан Мицак, але обіцяє боротись.
Також Сех обурилась на закиди у непрозорості, зажадала прізвища закидантів у студію та пообіцяла першу прес-конференцію десь на наступному тижні.
Після того, як Сех зникла з оголених обріїв на горизонті з'явились нові бійці за посади та посаги.
Удар та Рух, а особливо товариш Ганущин, незадоволені присутністю Андрія Левика на посаді голови відділу охорони культурної спадщини і культурних цінностей Львівської ОДА.
Саме того Левика, який у буремні листопадові дні львівського Євромайдану підписав судовий позов щодо заборони встановлення наметів у центрі Львова, тобто, ледве не зачистив ще юний Євромайдан.
Ганущин так розізлився на галицького хруника Левика (фотка якого стала хітом у фейсбуках), що аж втомився.
Левик дещо боязливо, але так невтомно відмазується від усіх звинувачень його нечистої совісті.
Персона Левика ненадовго стала причиною міжфракційної війни Удару та Руху зі Свободою. Удар та Рух бакланять щенячу душу Левика, але Свобода ситуативно стає його кришею.
Депутати так напружились між "гнати у шию" і "дати попрацювати", що це аж переросло у сварливий батл Ганущина та Мудрого.
Ніхто нікого не чує. Ганущин аж сім хвилин істерично захлинається на трибуні в образі запеклого революціонера і на восьмій хвилині увесь цей цирк так несподівано розсмоктується, як несподівано й почався.
Депутати продовжують і далі камуфляжитись під малопомітні предмети та писати один одному та самому собі якісь тільки їм зрозумілі шифровки, що не розшифрують навіть досвідчені криптологи.
Ось, наприклад, що це за wtf? Що це за шзх?
Львівські депутати так закореніло забили на навколишню реальність, що навіть сам Колодій з цієї перспективи здається маленькою та мініатюрною головою над якою велично бовваніє безсмертний Кобзар про якого тут сьогодні взагалі не згадали жодним незлим словом.
Такими темпами навіть невідомо, чи вони хоч якось добредуть до останнього запитання порядку денного, де має розглядатись рішення про розподіл вуглеводнів між державою Україною та компанією Шеврон.
І поки депутати повзуть, то для них звучить новий хіт з нового альбому Onyx "WakeDaFucUp". Саме їх концерт в Одесі колись хотіла заборонити Свобода у 2010 році.